1. Реальне становище підготовки фахівців у вищій аграрній освіті не відповідає сучасним вимогам. Сучасна організація навчального процесу недостатньо створює умови для формування професійної компетентності майбутнього аграрника, розвитку його творчого потенціалу, системної самостійної роботи студентів щодо оволодіння науковими знаннями. Тому виникає необхідність не тільки удосконалити усталену технологію навчання, а й докорінно змінити її на основі особистісно-розвивальних концепцій і забезпечити необхідну якість аграрної освіти. Саме якісна складова підготовки фахівців має бути у центрі модернізації навчально-виховного процесу. Лише підвищення якості професійної підготовки спроможне гарантувати українській системі вищої освіти можливість інтеграції у європейський простір та залучення до участі у грандіозному проекті створення “Європи знань”. Одним з напрямів забезпечення цього є істотна перебудова психолого-педагогічних і методичних засад контролю навчальних досягнень студентів. 2. На основі історико-педагогічного аналізу встановлено, що на всіх етапах розвитку педагогіки вищої школи вчені і практики опікувались питаннями удосконалення контролю як важливої складової процесу навчання. Вагомий внесок у розробку питань контролю навчальної діяльності учнів, студентів, слухачів внесли такі вчені як: А.Алексюк, І.Базедов, І.Булах, Г.Ващенко, О.Киричук, Я.Коменський, Е.Лузік, Л.Романишина, В.Сухомлинський, Н.Тализіна, К.Ушинський, І.Харламов, В.Шаталов та ін. У науково-педагогічній літературі проблема контролю навчальних досягнень студентів розглянута недостатньо. Відсутня термінологічна єдність стосовно сутності понять “якість навчання”, “діагностика”, “контроль”, “оцінювання”, “перевірка”, “облік” тощо. Наслідком цього є і відсутність єдиної методології процесу контролю навчання (принципи, функції, умови, засоби тощо). Це безпосередньо позначається і на педагогічній практиці: не повною мірою контроль забезпечує виконання своїх функцій; нерегулярність та безсистемність оцінювання навчальних досягнень студентів уповільнює формування професійної мотивації; слабо стимулюється пізнавальна активність студентів, їх життєва позиція, що негативно впливає на продуктивну самостійну роботу; контроль часто зводиться до реєстрації незнання навчального матеріалу, ніж до оцінювання навчальних досягнень студента, переважно реєструє нижчі рівні засвоєння знань, лишаючи поза обліком творчі рівні володіння знаннями. На проведення контролю негативний вплив має відсутність галузевої компоненти (освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми, засоби діагностики) державних стандартів освіти взагалі і з кожної спеціальної дисципліни зокрема, недосконалість діагностичних методик традиційного навчання та недостатнє використання стандартизованих тестових та інших інноваційних методик, невключеність в систему контролю самооцінки, самоконтролю, самокорекції тощо. 3. Основу досвіду особистості становлять знання, вміння та навички. Для оцінювання якості оволодіння студентами навчальним матеріалом розроблено і теоретично обґрунтовано класифікацію спеціальних технічних знань, яка охоплює сфери, склад, структуру, типи та рівні знань. Найбільшу питому вагу у складі спеціальної профілюючої дисципліни займають порівняльні, класифікаційні, алгоритмічні, причинно-наслідкові та технологічні знання. З метою забезпечення об’єктивності контролю набутих студентами умінь необхідно сформувати системоутворюючу структуру кожного з них, до якої належить предмет, засіб, процедура, умови та продукт діяльності фахівця. На основі такого детального аналізу мають визначатися основні елементи предметної сфери, що підлягатимуть контролю. Особливу увагу слід приділити формі подання предмета дії та операцій щодо його перетворення. Оцінювання знань, умінь та навичок, як необхідний компонент навчального процесу, залежить не тільки від змісту навчальної дисципліни, але й від об’єктивності фіксації у змісті перевіркових матеріалів таких елементів, які б дозволили оцінити міцність, повноту, глибину, оперативність, гнучкість, конкретність та систематичність знань. 4. Виявлено та обгрунтовано дидактичні умови, які забезпечують ефективне здійснення контролю навчальних досягнень студентів. Системне його забезпечення, де у взаємозв’язку поєднані цілі, функції, принципи, методи та форми перевірки і оцінювання навчальних досягнень студентів, виступає провідною дидактичною умовою організації контролю навчання. Для реалізації означеної дидактичної умови теоретично обґрунтовано систему контролю навчальних досягнень студентів та побудовано її структурну модель, що має три підсистеми: функціонально-цільову; змістово-результативну; управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Функціонально-цільова підсистема включає компоненти, що характеризують її як інваріативну частину системи в цілому: функції контролю навчання; цілі контролю навчання; принципи та умови ефективності контролю навчання. Змістово-результативна підсистема забезпечує отримання результатів контролю навчання – діагностику вхідного рівня знань, умінь, навичок, особистісних якостей та констатацію стану навчальних досягнень студентів в перебігу навчального процесу. Третя підсистема забезпечує управління навчально-пізнавальною діяльністю через оперативний зворотний зв’язок та стимулювання активності студентів результатами перевірки і оцінювання знань. 5. Методика контролю навчальних досягнень студентів при оволодінні спеціальними технічними дисциплінами враховує змістові та процесуальні аспекти. За умови контролю спеціальних технічних знань береться до уваги їх складний конструктивний зміст (технічні системи, машини, обладнання; питання технології виробництва; субстрат техніки; конструкційні матеріали, сировина; організація та економіка виробництва) і розгляд кожного технічного об’єкта на декількох рівнях опису (функціональне призначення, морфологічний опис, питання техніки безпеки тощо). Кожний метод (спостереження за навчальною діяльністю студентів, усне опитування, письмові роботи, графічна та практична перевірки тощо) реалізує певні (домінуючі) функції контролю, а системне застосування прийомів перевірки та оцінювання результатів навчання забезпечує досягнення навчально-виховних цілей згідно з державними стандартами освіти. 6. Стандартизований контроль, в основі якого лежить застосування сучасних комп’ютерних технологій, є важливим компонентом сучасного інноваційного навчання, спрямованого на розвиток особистості майбутнього фахівця-аграрника. Це дає змогу підвищити інтенсивність контролю та його всеосяжність, диференціювати та індивідуалізувати контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів, що позитивно позначається на формуванні їхньої потребнісно-мотиваційної сфери, рівні самостійності і, як наслідок, на рівні навченості та научуваності. Методика створення неформальних тестових завдань різних рівнів для контролю навчальних досягнень студентів при вивченні спеціальних технічних дисциплін передбачає: підготовче планування; аналіз змісту навчального матеріалу; конструювання тестового завдання; перевірку окремих завдань і тесту в цілому. Дотримання означених етапів є суттєвою дидактичною умовою організації ефективного тестового контролю навчальних досягнень студентів при оволодінні спеціальними технічними дисциплінами. 7. Закономірний характер впливу запропонованої методики системного контролю навчальних досягнень студентів на ефективність оволодіння студентами спеціальними навчальними дисциплінами підтверджено у педагогічному експерименті. Констатовано, що недостатньо реалізуються потенційні можливості контролю навчання. Здебільшого, домінуючою є його контролююча функція на збиток усім іншим. За результатами констатуючих досліджень здійснена диференціація студентів за рівнями навчальних досягнень (низький, середній, достатній, високий) та відповідно уточнена методика системного контролю знань студентів вищого аграрного навчального закладу. На початку експериментальної роботи за рівнями навчальних досягнень на основі експертної оцінки викладачів студенти досліджуваних груп практично не вирізнялися між собою. В кінці експерименту відбулося зростання кількості студентів з достатнім та високим рівнем навчальних досягнень: у експериментальних групах відповідно на 7,4 та 12 %, а в контрольних – на 2,8 та 4 %. Статистична обробка одержаних даних підтвердила, що емпіричні розподіли студентів експериментальних груп за рівнем навчальних досягнень на початку і в кінці експерименту вирізняються між собою, а в контрольних групах суттєвої різниці не спостерігається. Результати експериментального дослідження довели, що методика реалізації виявлених та обгрунтованих дидактичних умов, порівняно з традиційними методами та формами, забезпечує значно вищий рівень навчальних досягнень студентів. Таким чином, запропонована методика контролю є ефективною і сприяє підвищенню якості професійної підготовки студентів, розвитку їх професійної спрямованості та самоконтролю. Теоретично і методично обгрунтовані положення були покладені в основу розробки навчальної програми “Методика контролю знань” для студентів факультету механізації сільського господарства (спеціалізація “Професійне навчання”), методичних рекомендацій для викладачів та студентів вищого аграрного навчального закладу. Наші дослідження не вичерпують усіх аспектів даної проблеми. До перспективних напрямів подальших розвідок у галузі удосконалення організації та методики контролю навчальних досягнень студентів відносимо: а) обгрунтування організаційно-методичних умов адаптації сучасної системи контролю навчання до вимог Болонського процесу; б) вивчення педагогічних шляхів удосконалення рейтингового оцінювання за кредитно-модульної організації навчання; в) виявлення педагогічних умов формування самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності студентів; г) обгрунтування вимог та правил реалізації принципів контролю навчання в умовах особистісно-розвивальних педагогічних технологій. |
