Проведений теоретичний аналіз та експериментальне дослідження проблем методики формування знань про державу в учнів основної школи на уроках історії та правознавства дозволило зробити висновки і узагальнення. Формування знань про державу в шкільних курсах історії та права в Російській імперії в ХІХ - на початку ХХ ст. в усіх типах навчальних закладів було спрямовано на виховання громадян вірних Богу і Вітчизні, яке базувалося на трьох принципах: православ’я, самодержав’я, народність. Проведення буржуазних реформ 60-90-х рр. ХІХ ст. вплинули на розвиток історичної освіти, на зміст і форми організації знань. Процес засвоєння знань про державу характеризувався репродуктивним навчанням. На початку ХХ століття, були розробленні нові підручники, з’являються методичні рекомендації для вчителів історії, що висвітлювали різні сторони життя суспільства, впроваджували нові методичні прийоми, які формували пізнавальну активність учнів. Після встановлення радянської влади лише з 1934 року було впроваджено вивчення історії як самостійного, навчального предмету. Проте вивчення історії республіки в школі в довоєнні роки не відбувалося. В 1936 році було введено новий курс - «Конституція СРСР», що вивчався до 1962 року. Він містив конкретні знання про політичний і адміністративний устрій СРСР. У 60-80 рр. ХХ ст. в 7-9 класах вводилася історія Української РСР, розроблялась методика вивчення питань про державу в шкільних курсах історії, суспільствознавства, основ Радянської держави і права. Система знань про державу відповідала марксистсько-ленінській теорії розвитку суспільства. Після проголошення незалежності України і прийняття нового законодавства, яке регулює питання вивчення суспільних дисциплін в загальноосвітній школі, відбулися зміни в освіті, з'явилися нові програми, підручники. Державний стандарт базової та повної середньої освіти визначає державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, які подано за галузевим принципом. Структурним елементом освітньої галузі «Суспільствознавство», під час вивчення яких в учнів формуються знання про державу, є історія України, всесвітня історія, право, громадянська освіта. Аналізуючи цей документ та програми з курсу «Основи правознавства» ми виділили зміст знань про державу, що формуються в учнів основної школи і надали визначення основного поняття дисертаційного дослідження: знання про державу, що формуються в учнів основної школи на уроках історії і правознавства – це результат пізнання учнем основних ознак, функцій, форм, типів держави, що склалися в різні історичні епохи, основних етапів розвитку української державності, устрою і діяльності сучасних органів державної влади й місцевого самоврядування, які засвоюються ним на емпіричному і теоретичному рівнях у вигляді уявлень, понять, суджень і способів їх застосування. З 1991/1992 навчального року історія України стала повноцінним предметом, який вивчається з 7 по 11 клас. Питання державотворення, розглядаються як складний шлях, що пройшов український народ на шляху до незалежності. Поглиблення знань про державу в учнів в основній школі відбувається під час вивчення курсу «Основи правознавства», який має свої особливості, зумовлені специфікою даного предмету, постійними змінами в законодавстві. Фундаментом для засвоєння знань про державу на уроках права в багатьох випадках є знання, які учні отримали в шкільних курсах історії, що вимагає застосування міжпредметних зв’язків у певній послідовності і системі. Аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури та зазначене розуміння поняття «знання про державу», дозволив охарактеризувати критерії і показники їх сформованості в учнів основної школи на уроках історії і правознавства: 1) емпіричний критерій, що характеризується такими показниками як сформованість кількісних, просторових (локальних), хронологічних (часових), образних, логічних уявлень; 2) теоретичний критерій, що характеризується такими показниками як сформованість відповідних понять з точки зору повноти, інтеграції, мобільності, глибини та системності; 3) навчально-пізнавальний критерій, що включає такі показники як сформованість і здатність до застосування знань про способи навчальної діяльності: розумові, мовленнєві, хронологічні, картографічні, спеціальні. Найбільш ефективними є шляхи, що сприяють формуванню знань про державу в учнів основної школи на уроках історії та правознавства засвоєння знань про державу на емпіричному та теоретичному рівні; використання індуктивного та дедуктивного способів побудови змісту навчання; запровадження у навчанні системи пізнавальних завдань, що забезпечують засвоєння учнями знань про державу в усій повноті і складності процесів суспільного життя. Перший шлях насамперед передбачає, що знання про державу засвоюються учнями спочатку у вигляді уявлень (емпіричний рівень засвоєння знань) і понять (теоретичний рівень засвоєння знань). Такий перехід здійснюється через спеціальні прийоми, що відповідають конкретними типам уявлень і понять та етапам їх формування. Другий шлях полягає у застосуванні як індуктивного, так і дедуктивного способу засвоєння учнями знань. При цьому фактологічний матеріал про державу на уроках історії вчитель має комбінувати з теорією, враховуючи рівень розвитку учнів, особливості матеріалу, що вивчається. Якщо теорія засвоюється індуктивно, то вчитель на початковому етапі забезпечує умови для визначення учнями його ознак і сутності на основі аналізу певної кількості відповідних фактів. При виборі дедукції вчитель пропонує учням узагальнену характеристику сутності процесу чи явища і поступово конкретизує її. Третій шлях формує знання про способи навчальної діяльності на рівні їх застосування через постановку перед учнями системи відповідних завдань. Особливе місце серед них займають перелічені та охарактеризовані в дисертації види тестів. Спеціальним видом завдань, який сприяє формуванню знань про державу, є ведення словника історичних і правових понять і термінів. Кращому засвоєнню знань про державу має сприяти проблемно-розвиваюче навчання, яке поєднує запропоновані шляхи (методи, прийоми, засоби навчання) формування уявлень, понять та відповідних способів їх застосування . Ефективність формування знань про державу в учнів основної школи на уроках історії і правознавства, залежить від дотримання певних методичних умов. У нашому дослідженні це: 1) відбір і структурування навчального матеріалу, забезпечують поступовий перехід учнів від емпіричного до теоретичного рівня знань про державу; 2) організація активної навчально-пізнавальної діяльності учнів, спрямованої на формування в них уявлень і понять про державу; 3) оптимальне використання міжпредметних зв’язків; 4) врахування вікових особливостей формування знань в учнів основної школи. Проведене дослідження свідчить, що не всі підручники, які використовуються в шкільних курсах історії та права відповідають сучасним вимогам. Сучасна школа не забезпечена в повному обсязі наочністю, настінними картами, технічним засобами навчання, які б сприяли кращому засвоєнню знань про державу. Сучасний стан навчально-методичного забезпечення формування знань в учнів основної школи на уроках історії і правознавства не повністю відповідає визначеним шляхам і методичним умовам. Викладені підходи стали основою авторської методики формування знань про державу в учнів основної школи на уроках історії та правознавства. Основою її розробки є використання нетрадиційних інтерактивних технологічних моделей навчання, освітніх досягнень, технологій. Експериментальна методика була апробована в одинадцяти школах Вінницької, Житомирської та Тернопільської області. Участь у формувальному експерименті взяли 1415 учнів і 36 вчителів. Побудоване на охарактеризованих основах експериментальне навчання показало значні зрушення у формуванні знань про державу в учнів основної школи. Так, наприкінці експерименту при майже рівних показниках сформованості знань про державу в учнів основної школи на початку навчального року кількість учнів, які знаходилися на низькому і середньому рівнях в експериментальних класах стала менше відповідно на 9% та 2%. Водночас в експериментальних класах збільшилась кількість учнів які знаходились на достатньому та високому рівнях – відповідно на 6% та 5%. Водночас відповідні показники у контрольних класах майже не змінились: кількість учнів, які знаходились на низькому та середньому рівнях в контрольних класах зменшилась відповідно на 2,5% та на 1,25% збільшилась кількість учнів, які знаходились на середньому та високому рівнях: в контрольних класах – відповідно на 2% та 1,75%. Це дозволяє стверджувати, що відсутність в цих класах цілеспрямованої діяльності, орієнтованої на формування знань про державу в учнів основної школи на уроках історії та правознавства не може забезпечити їхнього ефективного розвитку. Порівняльний аналіз результатів робіт у контрольних і експериментальних класах доводить ефективність запропонованої моделі формування знань про державу в учнів основної школи на уроках історії та правознавства. Вивчення питань даного дисертаційного дослідження є лише одним з напрямків наукових пошуків. Напрямком подальших досліджень можуть бути методичні засади формування знань про державу в учнів початкової та старшої школи, організація самостійної роботи старшокласників в процесі формування знань про державу, проблеми моніторингу рівнів розвитку знань про державу в початковій і старшій школі тощо. |
