Дослідження проблеми формування професійної компетентності вчителя у процесі вивчення історії України засвідчило її актуальність та дозволило сформулювати ряд висновків. Під професійною компетентність вчителя ми розуміємо складне особистісне утворення, що оптимально поєднує професійно важливі знання, уміння, навички, мотиви, ціннісні орієнтації, ставлення особистості та визначає здатність людини до самореалізації й самовизначення в ефективної педагогічної діяльності. Ця динамічна інтегративна характеристика особистості педагога є синтезом аксіологічного, когнітивного, аутопсихологічного, комунікативного та процесуального компонентів, характерними ознаками яких є: аксіологічного - сукупність гуманістичних ціннісних орієнтацій вчителя, що виступають головним внутрішнім орієнтиром педагогічної діяльності і забезпечують його відповідне ставлення до дитини, детермінують практичну діяльність вчителя і його повсякденну поведінку; когнітивного - різні види як предметних, так і психолого-педагогічних знань, засвоєних майбутнім вчителем на рівні готовності до їх застосування у реальному навчально-виховному процесі школи; аутопсихологічного (мотиваційного) - прагнення вчителя до самореалізації та успіху у професійній діяльності, поінформованість про засоби професійного самовдосконалення, а також про сильні й слабкі сторони власної особистості та її діяльності, про те, що і як треба зробити, щоб підвищити якість своєї роботи; комунікативного компонента - знання, уміння, навички і мотиви вчителя, необхідні для успішного педагогічного спілкування, його орієнтацію на конструктивну взаємодію і співпрацю з учнями; процесуального (операційно-технологічного) - здатність вчителя використовувати способи діяльності та моделі поведінки, що в межах його професійної діяльності відповідають інтересам самореалізації: здійснювати навчально-виховний процес у всій його складності, робити свідомий вибір змісту, форм, методів і засобів навчання, ефективно застосовувати різноманітні та інноваційні технології навчання. Професійна компетентність вчителя зовнішньо проявляється у відповідному рівні сформованості сукупності певних показників щодо кожного з названих компонентів. Критеріями сформованості професійної компетентності вчителя у навчанні історії України виступають: рівень засвоєння студентами спеціальних предметних та інших знань (когнітивний); аксіологічних знань і умінь (аксіологічний), володіння майбутніми вчителями прийомами розв’язання аксіологічних пізнавальних завдань, способами інтерактивної навчальної діяльності, критичного мислення на основі інтерпретації різноманітних джерел інформації, захисту власної позиції, комунікативних умінь і навичок (операційно технологічний); сформованістю самоповаги, розвиненістю спрямованості на самопізнання та прагнення до самовдосконалення, позитивного ставлення до майбутньої педагогічної діяльності (аутопсихологічний). Визначення названих критеріїв та показників до кожного з них та аналіз емпіричних даних констатувального експерименту свідчать про наявність трьох рівнів сформованості професійної компетентності вчителя у навчанні історії України: високого, середнього та низького. Спрямованість педагогічної освіти у ВНЗ на формування професійної компетентності вчителя потребує суттєвих змін, як у змісті, так і у формах навчання історії. Така спрямованість забезпечується дотриманням сукупності дидактичних умов, серед яких: побудова змісту історії як навчальної дисципліни з урахуванням соціокультурного контексту та забезпечення формування у студентів системи професійних ціннісних орієнтацій; системне використання міжпредметних зв'язків історії з іншими гуманітарними дисциплінами; забезпечення провідної ролі активної самостійної і творчої пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання історії; запровадження різноманітних інтерактивних методів і форм навчання; постійна гуманістично-орієнтована взаємодія і співпраця педагогів і студентів. Навчальна дисципліна "Історія України" у педагогічному ВНЗ є важливою ланкою у підготовці висококваліфікованих спеціалістів нової генерації, озброєних найсучаснішими знаннями. Вона має великий потенціал у формуванні професійної компетентності вчителя у студентів – майбутніх педагогів, оскільки зміст цієї дисципліни сприяє формуванню у студентів професійно значущих загальнолюдських гуманістичних цінностей через ґрунтовне вивчення національної історії, що є запорукою розвитку національної свідомості, патріотизму та громадянської позиції педагога. Ця дисципліна вчить студентів думати, аналізувати, бачити суспільне життя в його розвитку і взаємозв'язках, використовувати історичні знання, а також знання таких тісно пов'язаних з історією наук як філософія, політологія, соціологія та ін. Багатий, емоційно забарвлений та гострий зміст історії України дає широкі можливості для використання методів навчання, що активізують пізнавальну і творчу діяльність студентів, розвивають їхні здібності, рівень рефлексії, мотивацію до майбутньої професійної діяльності та навчання у ВНЗ, сприяє вихованню потреби до самовдосконалення і саморозвитку, особистісно-професійному становленню майбутнього вчителя. Методика формування професійної компетентності вчителя в процесі навчання історії України є сукупністю таких складових: мети навчання та його очікуваних результатів у вигляді сформованості компонентів професійної компетентності вчителя; реалізації дидактичних умов досліджуваного процесу під час планування та проведення занять з навчальної дисципліни; системної взаємодії та співпраці викладача і студентів через спеціальні форми і методи навчання. Для цього необхідним є здійснення викладачем: 1)систематичного планування результатів навчання та контроль їх досягнення; 2) проведення відбору та структурування змісту занять з урахуванням аксіологічного, когнітивного т а мотиваційного критеріїв та формулювання системи відповідних пізнавальних завдань; 3) врахування пізнавальних потреб та інтелектуальних якостей студентів, що сприяють зростанню рівня їх пізнавальної активності 4) змістовної рівноправної співпраці зі студентами. Побудоване на цих основах експериментальне навчання показало значні зрушення в процесі формування професійної компетентності вчителя у студентів експериментальних груп порівняно з контрольними. Отже, формувальний експеримент підтвердив коректність сформульованої гіпотези й ефективність запропонованої методики формування професійної компетентності вчителя у навчанні студентів історії України. Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів розглядуваної проблеми. Напрямками подальших наукових розвідок можуть бути: методичні засади формування професійної компетентності вчителя у процесі вивчення інших соціально-гуманітарних, педагогічних та спеціальних навчальних дисциплін, місце у цьому процесі самостійної та позааудиторної роботи студентів. | 