У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо методологічних засад аналізу кредитного портфеля комерційного банку. Це дозволило сформулювати висновки теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, які відображають вирішення завдань дисертаційного дослідження згідно визначеної мети. 1. В сучасних умовах діяльності комерційних банків суттєво зростає значення аналізу кредитного портфеля банку, і він перетворюється на одну з найважливіших частин аналізу банківської діяльності як складової системи управління кредитною установою. Удосконалення теоретичних засад аналізу кредитного портфеля та формування методологічного інструментарію є необхідною умовою підвищення ефективності банківського кредитування, і як наслідок, підвищення ефективності діяльності кредитної установи в цілому. 2. Методика оперативного аналізу кредитного портфеля банку грунтується на базових принципах управління кредитною діяльністю, що надає можливість формування вдосконаленого інструментарію зменшення одного з ключових банківських ризиків – кредитного ризику. Визначені напрями аналізу кредитного портфеля та система показників дає змогу банку визначати внутрішні межі кредитного ризику, передбачати можливі наслідки впливу цього виду ризику на результати фінансової діяльності та своєчасно коригувати структуру активу балансу банку. 3. З метою визначення строкового ризику та реально понесених втрат по кредитному портфелю комерційного банку запропоновані до розрахунку коефіцієнти - актуальної частки строкового ризику та коефіцієнт втрат по кредитах, коефіцієнт втраченої вигоди, втрачена загальна вигода банку. 4. Вивчення, систематизація та узагальнення існуючих поглядів на складові аналізу кредитних операцій комерційного банку надало можливість визначити три напрями методики аналізу кредитного портфеля: аналіз динаміки та структури, яналіз якості, аналіз ефективності кредитних вкладень. Для кожного напрямку аналізу визначено його складові, систематизовано існуючі та доповнено новими аналітичними показниками, що різнобічно характеризують кредитну заборгованість. 5. Технологію процесу управління кредитним портфелем визначено як послідовність елементів організації кредитної роботи, коли кожен з них передбачає узагальнення інформації, одержаної з попередніх елементів, тобто проблема ефективності управлінських рішень фактично трансформується в питання якості роботи кредитно-аналітичної служби банку. 6. Питання організації, формування інформаційного забезпечення та структуризації кредитного процесу знайшли своє відображення в визначенні інформаційних потоків процесу видачі і погашення кредиту. В проведенні аналізу не вся інформація потрібна в однаковій мірі, надлишковість та невизначеність інформації не краще явище, ніж її недостатність. Проблематичним нині є не тільки питання відсутності або перекручень щодо інформації, але й питання щодо обмеженого доступу до неї в зв’язку з посиланням на комерційну таємницю. Відсутність кредитних агентств, які б володіли достовірною інформацією щодо позичальників, позбавляє банк можливості перевірити отримані результати діяльності підприємства в процесі розгляду кредитної заявки. 7. Результати визначення класу кредитоспроможності трьох підприємств за самостійно опрацьованими методиками різних комерційних банків наступні: одне й те ж саме підприємство віднесено до різних класів надійності позичальників – від класу А до класу Г, тобто існує вірогідність того, що внаслідок різниці в методиках оцінки кредитоспроможності банк може понести збитки або недоодержати прибуток, оцінивши ризикового позичальника як досить надійного і, навпаки, не надавши кредит фінансово стійкому клієнту. 8. Ефективність управління кредитним портфелем банку тим більша, чим менший ризик, притаманний кредитній діяльності. Об’єктивне визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника надасть можливість мінімізувати кредитний ризик на початковому етапі кредитного процесу. Відсутність в економічній літературі науково обгрунтованого єдиного визначення поняття “кредитоспроможність” призводить до різноманітного тлумачення теоретичного визначення кредитоспроможності позичальника, ототожнення її з платоспроможністю, і як наслідок, призводить до різних методів визначення кредитоспроможності підприємства. В дисертації кредитоспроможність розглянута як сукупність складових, на підставі яких запропоновано її теоретичне визначення. Метою аналізу кредитоспроможності є отримання банком якісної оцінки діяльності позичальника, на підставі якої приймається рішення щодо можливості і умов кредитування або припинення кредитних відносин з ним. 9. В доповнення до загальнотеоретичної бази формування кредитних відносин розроблено алгоритм процесу кредитування, який складається з етапів, визначених процедур і фаз контрольно-аналітичної роботи. Здійснена класифікація кредитів за напрямками процесу кредитування (надання, забезпечення, користування, погашення кредиту, погашення відсотків); діюча класифікація доповнена та розширена за такими ознаками: способом надання кредиту; формою надання кредиту; поділом клієнтури, розміром кредиту, терміном погашення. 10. В основу теоретичних засад формування кредитних відносин в Україні покладена економічна сутність кредиту, його форми, види та функції, об’єкти та суб’єкти кредитування, типи кредитних відносин, принципи і етапи банківського кредитування. В результаті проведеного аналізу типів кредитних відносин, описаних в економічній літературі, здійснено доповнення – кредитні відносини між: комерційними банками; комерційними банками та Національним банком України; бюджетом та господарюючими суб’єктами; небанківськими кредитними установами і комерційними банками; небанківськими кредитними установами та суб’єктами господарювання. Регулярне проведення аналізу кредитного портфеля банку по всіх розглянутих вище напрямках забезпечить необхідною інформацією керівників всіх ланок процесу кредитування, з допомогою якої будуть прийняті подальші управлінські рішення, спрямовані на стратегічний розвиток банку та забезпечення його максимальної надійності та прибутковості, а також збільшення довіри клієнтів, партнерів та населення до вітчизняних банків. | 