У дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення проблеми музичного розвитку учнів дитячих музичних шкіл, що виявляється у педагогічному обгрунтуванні змісту і структури слухо-моторних уявлень, встановленні критеріїв та рівнів їх розвитку в процесі виконавської діяльності та визначенні умов організації навчання у фортепіанному класі. Результати проведеного дослідження свідчать про виконання поставлених завдань, на підставі чого сформульовано такі висновки: 1. Актуалізація слухо-моторних уявлень учнів дитячих музичних шкіл є одним із важливих напрямків педагогічної теорії і практики, де органічно взаємодіють пошук нових технологій навчання та інноваційної методики, зорієнтованої на музичний розвиток учнів. 2. Вивчення існуючого стану музичної освіти й виховання учнів дитячих музичних шкіл та його зіставлення з сучасними вимогами дали змогу визначити, що у практиці навчання є можливість урізноманітнити зміст, структуру і методику навчальних занять, відбираючи те, що відповідає завданням сучасного музичного розвитку дітей. Якісно новий зміст таких занять передбачає розвиток слухо-моторних уявлень як провідного чинника спеціальних музичних здібностей в процесі виконавської діяльності. Здатність до слухо-моторних уявлень є важливою якістю музиканта-виконавця і на рівні початкової освіти стає фундаментом художньої інтерпретації музичного твору, оскільки формування виконавської концепції вимагає різноманітних слухо-моторних уявлень і вільного управління їх елементами відповідно до образного змісту музики. 3. Слухо-моторні уявлення – це інтегративна єдність музично-слухових і рухових образів, здатних змінюватись і вдосконалюватись в процесі музичної діяльності. Виникаючи як елементарне слухове відображення, слухо-моторні уявлення проходять довгий шлях становлення і розвитку, протягом якого набувають виразності, точності, мобільності та пластичності. Вони включають такі компоненти: слухові образи, рухові навички, емоційні реакції, творча самостійність. 4. Цілеспрямоване формування слухо-моторних уявлень учнів грунтується на забезпеченні взаємозв’язку слухового розвитку і рухових навичок і передбачає спеціально організований навчальний процес, головною рисою якого стає педагогічне спрямування учнів до пошуку відповідності між слуховою та моторною діяльністю. 5. Критеріальними характеристиками слухо-моторних уявлень учнів в умовах фортепіанного навчання є змістові параметри визначених компонентів, а саме: точність і швидкість слухових реакцій, вміння орієнтуватися на клавіатурі, відчуття цілого в процесі виконання; координація і гнучкість рухів, здатність до довільного розслаблення м’язів рук, управління швидкістю, силою і просторовою точністю рухів; прояв емоційного відгуку на співзвуччя або твори, відчуття характеру музики, естетичне задоволення від виконання; ініціативність у роботі, оригінальність інтерпретації, здатність до слухового самоконтролю. Відповідно до визначених компонентів та показників в учнів дитячих музичних шкіл було зафіксовано чотири рівні розвитку слухо-моторних уявлень: низький, середній, достатній, високий. Встановлено, що серед учнів переважає середній рівень досліджуваного феномена (53,6%). 6. В результаті дослідження з’ясовано, що методичними засадами забезпечення ефективності процесу розвитку слухо-моторних уявлень учнів — піаністів виступають: визначення для кожного учня початкового рівня слухо-моторних уявлень; визначення рівня його музичної активності, який підвищується після кожного етапу навчання; систематичне прогнозування музично-виконавської діяльності (з урахуванням можливостей учнів); планування близьких і далеких перспектив в удосконаленні музичної діяльності; підбір спеціального навчально-педагогічного і художнього репертуару. 7. Розроблена та експериментально перевірена методика є оптимальною для розвитку слухо-моторних уявлень учнів в процесі фортепіанного навчання. В її основу покладено взаємодію різних засобів педагогічного впливу: формуючі завдання трьох типів; вправи творчого спрямування; вибір навчального репертуару із спеціально відібраного репертуарного списку; аналіз виконавських досягнень учнів; фіксація надбань учнів у відповідних характеристиках наприкінці кожного півріччя; творчі заняття (рольові педагогічні ігри типу: педагог – учень, учень педагог); публічна виконавська діяльність учнів у академічних та відкритих концертах; класні прослуховування всіх учнів з обговоренням результатів виконання творів. Використання цих засобів здійснюється за допомогою відповідно згрупованих методів, а їх впровадження сприяє розвитку всіх компонентів слухо-моторних уявлень. 8. Проведене дослідження дозволило переконатися в тому, що процеси розвитку слухо-моторних уявлень учнів можуть здійснюватись лише за активною участю слухового самоконтролю на кожному етапі навчання; разом з тим ці уявлення є найкращим матеріалом для розвитку останнього. Важливе значення у їх формуванні належить таким особистісним якостям як мислення, воля і увага. Отримані в ході експериментального дослідження дані щодо основних параметрів і показників сформованості слухо-моторних уявлень свідчать про якісні покращення виконавських можливостей учнів, що проявилося у більш глибокому, повному і художньо-переконливому розкритті змісту виконаних музичних творів. В цілому дослідження підтвердило, що запропонована методика сприяє удосконаленню навчального процесу, стає міцним підгрунтям художньо-повноцінного осягнення та інтерпретації музичних образів, суттєво розширюючи творчу самостійність школярів. Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Подальшого дослідження вимагають питання формування слухо-моторних уявлень в психологічному аспекті, виявлення специфічних рис досліджуваного феномену у музично обдарованих учнів, розробки індивідуальних моделей особистісного самовизначення учнів до подальшого музичного навчання у різних закладах музичної освіти. | 