В дисертації здійснено теоретичне узагальнення проблеми підготовки майбутніх вчителів музики до концертно-освітньої діяльності та обґрунтовано новий підхід до її вирішення в умовах вищої музично-педагогічної освіти; визначено методичні засади означеної підготовки, що включають домінуючі позиції проективного характеру щодо побудови навчального процесу, змістовно-структурну модель та поетапну методику підготовки. На підставі аналізу результатів дослідження сформульовано такі висновки: Цілеспрямований розгляд творчості видатних виконавців дозволив визначити прогресивні тенденції, що забезпечували концертній діяльності просвітницький характер, а саме: дотримання національних засад інтерпретації музики, демократичний підхід до вибору репертуару, поступове ускладнення концертних програм від популярних зразків до творів, які потребують від слухачів розвинених навичок музичного сприймання, опора на естетичні характеристики музичних творів та їх виконання, піклування про активну емоційно-естетичну реакцію широкої публіки. Концертно-освітня діяльність являє собою різновид музичного просвітництва, що ґрунтується на основі виконавської і словесної інтерпретації музики та творчому спілкуванні лектора-виконавця зі слухачами і виступає чинником розширення й збагачення естетичної культури учнівської молоді. Основними функціями концертно-освітньої діяльності визначено як такі: інформаційно-розвиваюча, гедоністично-релаксаційна та організаційно-дозвіллєва. Серед розмаїття форм концертно-освітньої діяльності найрезультативнішими визнано такі: за характером взаємодії суб’єктів художньо-творчого процесу (концерти-лекції, концерти-бесіди, концерти-дискусії); за кількістю учасників концертного дійства (моно-концерт, концерт-діалог, сумісний концерт з учнями); за тематичною спрямованістю (концерт-казка, концерт-біографія, концерт-загадка тощо); за специфікою сценічного оформлення (концерт-вистава, концерт-експозиція, музично-поетична композиція). Показниками результативності концертно-освітньої діяльності виступає зацікавленість учнів музичними творами, що виконуються в концерті, та адекватність їх оцінювальної реакції. Критеріями готовності до концертно-освітньої діяльності серед дітей та юнацтва визначено ступінь сформованості позитивного ставлення студентів до означеної діяльності, міру здатності до вибору високохудожнього і педагогічно доцільного концертно-освітнього репертуару, міру здатності до художньої інтерпретації вибраних творів у єдності виконавських та вербальних її аспектів, ступінь сформованості уміння методичної адаптації словесних пояснень та ступінь сформованості уміння досягати творчого контакту зі слухачами в процесі сценічної діяльності. У результаті констатувального експерименту виявлено у ВНЗ мистецького профілю відсутність цілеспрямованої педагогічної роботи з підготовки майбутніх учителів до концертно-освітньої діяльності серед учнівської молоді. Визначення рівнів готовності студентів до означеної діяльності засвідчило наявність переважно низького (71,83%) і середнього (24,54%) рівнів. Домінуючі позиції щодо підготовки майбутніх учителів музики до концертно-освітньої діяльності передбачають розгляд її як чинника інтенсифікації музично-фахового навчання і методичного становлення майбутніх учителів музики. Важливого значення набуває забезпечення суб’єкт-об’єктної ролі студентів у процесі навчання; систематичне застосування мистецько-методичної проблематизації, що зумовлює позитивну динаміку розвитку аналітично-оцінювального мислення студентів у процесі музично-пошукової й музично-інтерпретаційної діяльності; систематичне впровадження варіативних підходів до створення виконавської, педагогічної та сценічно-концертної інтерпретації музичних творів; використання цілеспрямованого тренінгу як засобу ефективного формування сценічно-артистичних умінь студентів; всіляке сприяння індивідуалізації навчально-пізнавальної та творчої діяльності студентів, що має переважно виявлятись у збереженні своєрідності їх музично-естетичних уподобань, урахуванні провідного профілю виконавської підготовки та опорі на переваги психофізіологічних особливостей. Змістовно-структурна модель підготовки майбутніх учителів музики до концертного просвітництва передбачає систематичне та послідовне їх залучення до навчальної діяльності, яка є адекватною праці лектора-виконавця і включає мотиваційно-спонукальний, гностично-орієнтовний, операційно-технологічний, комунікативно-артистичний, контрольно-корективний компоненти, що системно охоплюють її зміст. Поетапна методика підготовки студентів до концертно-освітньої діяльності ґрунтується на дотриманні трьох етапів: ознайомлювально-аналітичного (усвідомлення сутності, специфіки соціальної і особистої значущості концертно-освітньої діяльності), проективно-моделюючого (засвоєння провідних умінь означеної діяльності в проекції на майбутнє їх втілення в художньо-виховній роботі зі школярами) і практично-реалізуючого (відпрацювання умінь концертно-просвітницької діяльності в процесі практичної взаємодії зі слухачами). Послідовність і наступність визначних етапів зумовлено мірою самостійності засвоєння та обсягом охоплення навчального матеріалу, а також ступенем складності засвоюваних умінь. Від ознайомлювально-аналітичного до практично-реалізуючого етапу розширюється роль і збільшуються можливості практики спілкування студентів з учнівською аудиторією в реальних умовах. Результати проведеного дослідження підтвердили його гіпотезу. Доведено, що підготовка студентів до концертно-освітньої діяльності має зумовлюватись як соціальними вимогами, так і потребами особистісного розвитку майбутніх учителів музики і здійснюватись в процесі музично-фахового навчання і психолого-педагогічної підготовки студентів вищих закладів мистецької освіти. Проблема підготовки майбутніх учителів музики до концертно-освітньої діяльності не вичерпується даним дисертаційним дослідженням.
Подальша її розробка передбачає вивчення таких питань, як спеціалізований музично-фаховий підхід до удосконалення концертно-освітньої підготовки студентів, методичні засади педагогічно-сценічного тренінгу, моделювання суб’єкт-об’єктних стосунків лектора-виконавця і слухачів в процесі педагогічної практики студентів, теоретико-практичні основи педагогічного опрацювання концертного репертуару та словесного його коментарію. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у таких публікаціях автора: 1. Жигінас Т.В. Критерії та рівні готовності до концертно-освітнього процесу у практичній підготовці майбутнього учителя музики //Науковий часопис Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти: Збірник наукових праць. Вип. 4 (9). – К.: НПУ, 2007. – С. 69 –73. 2. Жигінас Т.В. Концертно-освітня діяльність як об’єкт педагогічної проблематики. Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. Випуск 32 (За загальною редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б.). – К.: Вид-во Центр КНЛУ, 2007. – С. 115 – 118. 3. Жигінас Т.В. Концертно-освітня діяльність у творчості видатних митців. Наукові записки. Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова /Упор. П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006. – Випуск LXIV (64). – С. 59 – 66. 4. Жигінас Т.В. Мотиваційно-спонукальний компонент – системоутворюючий фактор підготовки студентів до концертно-освітньої діяльності. Наукові записки. Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова /Укл. П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко. – К.: НПУ, 2003. – Випуск LIV (54). – С. 54 – 60. 5. Жигінас Т.В. Теоретико-методичні питання музичного просвітництва в роботах провідних діячів художньої культури //Наука і сучасність: Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. – Том 60. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – С. 33 – 41. 6. Жигінас Т.В. Формування комунікативно-артистичних навичок у майбутніх учителів музики //Проблеми педагогіки музичного мистецтва: Зб. Науково-методичних статей. – Упорядник О.Я.Ростовський. – Ніжин: НДПУ, 2004. – С. 71 – 77. |
