У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення проблеми формування комунікативної компетентності у майбутніх учителів музики; розкрито сутність та структуру комунікативної компетентності вчителя музики; розроблено та апробовано комплекс педагогічних заходів для забезпечення ефективності процесу формування комунікативної компетентності майбутніх учителів музики. Проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу та дало можливість зробити висновки відповідно до поставлених і вирішених завдань. 1. На основі аналізу сучасної освітньої практики, філософської та психолого-педагогічної літератури доведено актуальність проблеми формування комунікативної компетентності у майбутніх учителів музики як необхідного компонента їх професійної компетентності. 2. Теоретичний аналіз наукових джерел дозволив конкретизувати поняття "комунікативна компетентність" через категорії "компетентність", "комунікація" та "спілкування". Це дало підстави для визначення змісту комунікативної компетентності вчителя музики як сукупності комунікативних знань, вмінь, здібностей, досвіду та мотивації, що забезпечують сприймання, розуміння, засвоєння, використання, передачу педагогічної інформації, а також уможливлюють ефективне управління комунікативними процесами в музично-естетичному навчанні та вихованні школярів. Структурний аналіз комунікативної компетентності вчителя музики дозволив обґрунтувати її як інтегральну єдність мотиваційно-ціннісного (мотивація, педагогічні цінності), когнітивно-креативного (знання, педагогічне мислення, креативність), операційно-діяльнісного (уміння, навички, досвід), емоційно-вольового (почуття, вольові процеси, саморегуляція) та індивідуально-особистісного (здібності, якості) компонентів. Вказана багатоаспектність досліджуваного феномену зумовила необхідність дотримання взаємозв’язків у цілісній структурі педагогічної технології його формування. 3. Аналіз музично-педагогічної комунікації дозволив визначити особливості та умови забезпечення її продуктивності, що полягають у врахуванні емоційно-естетичної спрямованості змісту музики, особливостях музичного сприйняття учнів, характеру взаємодії між вчителем та учнями в процесі музичної діяльності, семантики музичної мови, яка, крім змістовних і виражальних особливостей, володіє комунікативними; комунікативних процесів у музично-естетичному навчанні та вихованні (підпорядкованість законам художньої логіки, орієнтація на діалогічну взаємодію, спрямування на створення атмосфери колективного естетичного переживання творів мистецтва). 4. У дослідженні розкрито методичні засади формування комунікативної компетентності майбутніх учителів музики, а саме: дотримання педагогічних принципів наочності, системності, усвідомленості, самостійності й активності суб’єкта навчальної діяльності, що дозволили організувати процес формування комунікативної компетентності майбутнього вчителя музики, спрямовуючи його у русло колегіальності, взаємодії зі студентами на основі їх творчого самовираження; створення спеціально організованих умов: осмислення теоретичних аспектів і засвоєння студентами ґрунтовних знань щодо комунікативних процесів у навчанні; формування установки на розвиток комунікативної компетентності; організація семінарських і практичних занять з використанням сучасних технологій навчання, інтерактивних методик; створення сприятливого навчального середовища для проведення тренінгів; розроблення й запровадження методик психолого-педагогічного діагностування рівнів комунікативної компетентності; впровадження та поетапне застосування методів, що сприяють формуванню комунікативної компетентності, дозволяють розробити відповідну педагогічну технологію. 5. На основі обґрунтованої системи критеріїв (міра сформованості спонукальних мотивів оволодіння музично-комунікативною діяльністю та естетично-ціннісних орієнтацій (мотиваційно-ціннісний компонент), ступінь теоретичної підготовки та міра творчої спрямованості особистості (когнітивно-креативний компонент), міра здатності до емоційного співпереживання та саморегуляції у комунікативній діяльності (емоційно-вольовий компонент), міра сформованості комунікативних якостей та здібностей особистості (індивідуально-особистісний компонент) ступінь оволодіння засобами музично-педагогічної комунікації (операційно-діяльнісний компонент) та показників сформованості комунікативної компетентності майбутніх учителів музики (наявність інтересу до музично-комунікативної діяльності, розвиненість потреби в музично-педагогічній діяльності, розвиненість художньо-естетичних смаків та ідеалів; системність, достатність і гнучкість знань щодо комунікативних процесів у навчанні, наявність комунікативних знань та вміння оперувати ними в музично-педагогічній діяльності, здатність відкривати нове, віднаходити власний шлях у комунікативних ситуаціях, вияв образного мислення та творчої ініціативи; вияв виконавської волі, наполегливість та відповідальність у прагненні до оволодіння комунікативною компетентністю, саморегуляція у різноманітних музично-педагогічних ситуаціях; наявність комунікативних здібностей, спроможність до ідентифікації з "іншим" – людиною, твором мистецтва, тощо, володіння музично-педагогічним артистизмом; розвиненість рефлексії; доцільність використання засобів музично-педагогічної комунікації, наявність комунікативного досвіду, уміння співвідносити вербальну і виконавську інтерпретації творів мистецтва) виявлено пасивний, усвідомлений та продуктивний рівні її функціонування. 6. Розроблено та експериментально перевірено педагогічну технологію формування комунікативної компетентності, яка складається з: концептуальної, змістової та процесуальної частин. Поетапне проведення формувального експерименту (базовий, поглиблюючий та закріплюючий етапи) дозволило спрямувати розроблену технологію на вирішення завдання формування комунікативної компетентності майбутніх учителів музики відповідно до її структури. Спеціальні форми і методи експериментальної роботи зі студентами сприяли досягненню мети і завдань кожного з етапів формувального експерименту. 7. Позитивна динаміка отриманих результатів у студентів експериментальної групи порівняно з представниками контрольної (пасивний рівень 18, 8% КГ та 0% ЕГ, усвідомлений – 81, 2% КГ та 71, 9% ЕГ і продуктивний – 0% КГ та 28, 1% ЕГ), перевірка їх за допомогою методів математичної статистики свідчить про те, що запропонована педагогічна технологія формування комунікативної компетентності має високу ефективність. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми та засвідчує необхідність подальшого її розроблення за такими основними напрямками: дослідження індивідуально-психологічних факторів формування комунікативної компетентності особистості; впровадження компетентнісного підходу в організаційно-методичне забезпечення музично-теоретичних дисциплін та процес виконавської підготовки студентів; вплив виконавської практики на формування комунікативної компетентності майбутніх учителів музики. |