У дисертації теоретично узагальнено і по-новому розглянуто розв’язання проблеми формування в молодших школярів інтересу до виконавства засобами народної музики. Це виявляється у педагогічному обґрунтуванні його змісту і структурних компонентів, встановленні критеріїв та рівнів сформованості, визначенні педагогічних умов його розвитку в процесі народно-інструментального виконавства. Результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої методики і дали змогу зробити висновки. На основі наукового аналізу філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної літератури встановлено, що генеральним напрямом музично-естетичного виховання молодших школярів є формування інтересу до народно-інструментального виконавства. Розкриття сутності поняття, змісту та структури інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час ґрунтувалося на розгляді останнього як найважливішого мотиву продуктивної діяльності дітей, за допомогою якого створюється сприятлива атмосфера навчання музики. Доведено, що виконавство на народних інструментах дає змогу використовувати відомий арсенал засобів, методів і форм впливу на особистість. Інтерес до народно-інструментального виконавства - це вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення учнів до гри на народних інструментах, яке виражається потребою в естетичному збагаченні, творчій самореалізації на основі вивчення та виконання творів української народної музики. Встановлено, що структура інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів є своєрідним синтезом таких компонентів як: емоційні реакції (забезпечуються сприйманням краси об’єкта, його новизною, привабливістю, переживанням задоволення від діяльності, позитивними взаємовідносинами в колективі); музично-слухові уявлення (розумові дії та операції аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, зіставлення, які спонукають розмірковувати, обґрунтовувати, доводити свою думку); вольові зусилля (які включають прагнення, прийняття рішень, увагу до об’єкта); творча активність, (що розвиває уяву, фантазію, здатність створювати нові музичні образи). Проаналізовано принципи та педагогічні умови формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час. Серед принципів формування інтересу до народно-інструментального виконавства запропоновано такі: гуманізація виховного процесу; культурологічний підхід; цілісність виховного впливу; емоційно-естетична спрямованість виховання молодших школярів; активна комунікація у позаурочній діяльності молодших школярів. У дослідженні виявлено такі педагогічні умови: 1) стимулювання емоційно-вольової сфери учнів на основі варіативності організаційних форм і видів музичної діяльності; 2) розширення когнітивних можливостей молодших школярів завдяки використанню творчих завдань; 3) посилення творчої активності молодших школярів внаслідок ускладнення репертуару та залучення до концертної діяльності. Критеріями сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства у позаурочний час зазначено: 1) розвиненість емоційних реакцій, показниками якого є прояв емоційного збудження та естетичного задоволення в процесі сприймання і виконання музичних творів; відчуття характеру музики та її адекватність змісту виконавського образу; 2) наявність музично-слухових уявлень, показниками якого є: спрямованість зусиль на відкриття нових знань; вміння узагальнювати, порівнювати, зіставляти музичні явища; бажання розмірковувати, обгрунтовувати й доводити свою думку; 3) сформованість вольових якостей, показниками якого є: вміння долати труднощі в музично-виконавській діяльності; прагнення ставити перед собою нові, більш складні цілі; потяг до самовдосконалення себе як виконавця; 4) творча активність, показниками якого є: виконавська ініціативність у роботі над музичним твором; бажання включатись в активну діяльність; здатність до слухового самоконтролю. Кількісний та якісний аналіз матеріалів діагностики рівнів сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства показав: а) серед учнів молодших класів існують чотири групи школярів, які відповідають визначеним рівням розвитку інтересу до народно-інструментального виконавства; б) на низькому рівні музичного розвитку найчастіше спостерігається й низький рівень інтересу до гри на народних інструментах; в) школярам бракує глибокого розуміння творів народної музики, вони менше проявляють інтерес до народно-інструментального виконавства, ніж до гри на музичних інструментах взагалі; г) багато учнів люблять слухати музику і бесіди про неї; д) значна кількість школярів бажає вивчати народні пісні і вчитися грати на народних інструментах. Розроблено та експериментально перевірено методику формування в молодших школярів інтересу до народно-інструментального виконавства, яка передбачала: включення учнів в індивідуальні, групові і колективні форми роботи; використання системи спеціальних творчих завдань та дидактичних ігор, що їх впроваджували у виконавську діяльність на всіх етапах навчання; створення ситуацій задоволення через залучення учнів до концертної діяльності. Отримані в ході експериментального дослідження дані про основні параметри інтересу до виконавства засвідчують якісні зміни в рівнях його сформованості. Це проявляється у більш глибокому, повному і художньо-переконливому розкритті змісту музичних творів, а також зміні внутрішнього світу учнів, формуванні ціннісних якостей та властивостей характеру виконавця. Динаміка результативності отриманих даних показала ефективність методики формування інтересу до виконавства в ансамблевій грі на народних інструментах як засобу естетичного і духовного збагачення молодших школярів в умовах позакласної роботи. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання екстраполяції висновків цієї роботи на інші вікові групи учнів з урахуванням сучасних педагогічних технологій. На часі – розробка й впровадження індивідуальних моделей самовизначення дітей у різних видах музичного мистецтва. | 