Результатом дисертаційного дослідження є методичні рекомендації щодо удосконалення аудиту і аналізу фінансової звітності акціонерних товариств, спрямовані на підвищення якості аудиту і зниження аудиторського ризику, що дозволяє забезпечувати високу ефективність аудиту. У дисертації наведено обґрунтування теоретичних і науково-методичних положень стосовно удосконалення методики аудиту фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, наводяться нові вирішення наукових завдань по визначенню суттєвості, оцінки розміру аудиторського ризику, оцінки можливості банкрутства. На основі проведеного дослідження були зроблені наступні висновки: 1. Дослідження генезису наукової думки фахівців з аудиту, бухгалтерського обліку та фінансового аналізу дозволило визначити, що ряд суттєвих питань теорії та практики аудиту таких як параметризація звітності як предмету аудиту, цілісна методика аудиту звітності; визначення розміру і оцінки суттєвості відхилень системно не викладені. 2. Дослідження етапів розвитку аудиту в Україні дозволило визначити, що аудит в Україні знаходиться на переході від підтверджуваного до системно-орієнтованого, що призводить до необхідності коригування сукупності застосовуваних методів аудиту звітності аудиту в напрямку зосередження зусиль аудиторів на оцінці ризику внутрішнього контролю. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати необхідність розробки системного, комплексного методологічного забезпечення аудиту звітності, відсутність якого є головним чинником, який заважає підвищенню ефективності аудиту. 3. Дослідження генезису фінансової звітності в Україні дало змогу визначити її основні характеристики, які у свою чергу дозволяють сформулювати сучасні вимоги до аудиторського висновку по результатам перевірки. Серед цих вимог ключовими є такі, як: правильність трансформації обліку та його відповідність обліковій політиці; підтвердження правильності визнання та достовірності оцінки елементів фінансової звітності; підтвердження дотримання принципу безперервності функціонування підприємства. Викладене вище дало змогу обґрунтувати застосування двох-етапної аудиторської перевірки фінансової звітності на базі використання суцільної та вибіркової перевірки. Для цього розроблено параметричні мінімуми для суцільного (обов’язкового) та вибіркового аудиту фінансової звітності, що на практиці зменшує час перевірки і витрати на аудит з одночасним збереженням дотримання відповідних вимог та якості отриманих доказів. 4. На підставі проведеного дослідження аудиторських процедур визначено основні етапи (алгоритм) аудиту звітності і встановлена залежність використання аудиторських процедур від етапів аудиту. 5. За результатами дослідження рекомендовано розглядати суттєвість у трьох аспектах: як граничний розмір відхилення; як критерій вибору об’єкту та застосовуваних процедур перевірки; як критерій вибору виду аудиторського висновку. Відносно першого аспекту запропонований розрахунок граничного розміру відхилення. Це дозволяє математично визначити розмір суттєвості відхилення. При цьому розроблені критерії ідентифікації відхилення як обману або помилки. Стосовно другого аспекту запропоновано класифікацію статей балансу та звіту про фінансові результати з точки зору можливої суттєвості, що сприяє моделюванню аудиторських процедур. За третім аспектом запропонована методика вибору аудиторського висновку за результатами перевірки фінансової звітності в залежності від розміру та предмету суттєвості виявлених відхилень. 6. Проведені дослідження дозволили визначити аудиторський ризик, як результат дій комплексу факторів. На цій підставі розроблено методику оцінки аудиторського ризику в цілому та по елементам – притаманний ризик, ризик невиявлення та ризик контролю. Для застосування в аудиторській практиці розроблено та запропоновано алгоритм та матрицю оцінки притаманного ризику, методику оцінки ризику контролю та алгоритм його визначення, удосконалено матрицю оцінки ризику невиявлення. 7. Рекомендовані вище матриці та локальні методики дозволили розробити та запропонувати для практики аудиту фінансової звітності першу в Україні цілісну методику, в основі якої покладено встановлені автором взаємозв’язки та взаємозалежність між аудиторськими процедурами, формами звітності та її параметрами. 8. Відповідно до розроблених алгоритмів застосування аналітичних процедур за результатами дослідження запропонована методика визначення можливості безперервності функціонування підприємства, яка є якісно новою і більш ефективною, порівняно з іншими методиками прогнозування банкрутства, для цілей аудиту фінансової звітності. Це дозволило рекомендувати комплекс показників та розробити матрицю оцінки можливості банкрутства підприємства. Викладені вище результати дослідження дозволяють певним чином доповнити теоретичні засади аудиту фінансової звітності, а їх застосування в аудиторській практиці забезпечує єдність та типізацію методичних засад аудиторської перевірки, що у свою чергу підвищує якість аудиту фінансової звітності. Викладені рекомендації та методики були апробовані в аудиторських фірмах України і отримали позитивну оцінку. | 