У висновках зроблено теоретичне узагальнення, що виявляється в дослідженні теоретико-методологічних та організаційно-педагогічних аспектів становлення і розвитку методичної підготовки майбутніх учителів початкових класів у вищій педагогічній школі України (1956-1996 рр.). Наукове визначення сутності методичної підготовки стало основою для розробки висновків та рекомендацій. На основі системного й концептуально-порівняльного аналізу наукової літератури методична підготовка розглядається як системоутворюючий компонент професійної підготовки вчителів початкових класів та як самостійна динамічна система, що складається з теоретичного (методики викладання навчальних дисциплін початкової школи, спецкурси та спецсемінари з методик), практичного (проходження різних видів педагогічної практики) та аутометодичного (авторизація педагогічного досвіду, збагачення методичної скарбнички, запровадження інновацій та сучасних освітніх технологій) компонентів. Доведено положення про багатоаспектність його використання: як підсистеми професійної підготовки вчительських кадрів для початкової школи у системі вищої педагогічної освіти; як процесу оволодіння методиками дисциплін початкової школи та системою міждисциплінарних знань з різних галузей наук на теоретичному, практичному та особистісному рівнях; як узагальнюючого результату, що визначає рівень засвоєння методичних та інтегративних знань, сформованості професійно-методичних умінь та навичок. Проблема становлення й розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України має історичні та соціально-економічні передумови: становлення державної системи народної освіти; розширення мережі навчальних закладів; соціальне замовлення на вчительські кадри даного профілю; тісний зв’язок між метою і структурою методичної підготовки у ВНЗ та реальними потребами шкільної практики; розроблення науково-методичного забезпечення для здійснення підготовки вчителів початкової школи. На різних етапах суспільного розвитку вона набуває своєрідних особливостей, що віддзеркалюють соціально-політичні, економічні та освітні процеси у державі.
3. Визначено та обґрунтовано періодизацію розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у досліджуваний період: 1-й етап (1956 – 1964) – становлення системи підготовки вчителя початкових класів у вищій педагогічний школі, розроблення основ методичної підготовки та уніфікація її змісту й форм; 2-й етап (1965 – 1984) – розвиток та удосконалення навчальних планів і програм ВНЗ з метою врівноваження всіх складових методичної підготовки майбутніх учителів І – ІV класів, досягнення єдності теорії та практики у викладанні методичних дисциплін; 3-й етап (1985 – 1991) – пошуки оптимальної моделі (зміст, структура, функції, методи, форми організації) методичної підготовки педагогічних кадрів для початкової школи, зміцнення зв’язку між викладанням методичних дисциплін у ВНЗ та шкільними навчально-освітніми програмами. 4-й етап (1991 – 1996) – характеризується своєрідністю розвитку методичної підготовки в умовах ступеневої системи вищої педагогічної освіти незалежної України. 4. Виявлено позитивні та негативні тенденції розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів в системі вищої педагогічної освіти України (1956-1996 рр.). До позитивних тенденцій розвитку методичної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України було віднесено: зростання політичної самосвідомості українського народу та повернення педагогічної освіти на національне підґрунтя; розширення номенклатури спеціальностей та повернення історичного досвіду підготовки педагогів для початкової школи за подвійними спеціальностями; створення спеціальних (профілюючих) кафедр та високий рівень професорсько-викладацького складу на факультетах ПВПК; розроблення категоріального апарату методичної науки та поява ґрунтовних досліджень, присвячених даному напряму підготовки; уніфікація змісту методичної підготовки та пошук інтенсивних шляхів її удосконалення; посилення зв’язку теорії та практики у викладанні методичних дисциплін і запровадження спецкурсів, спецсемінарів, факультативних занять з метою врівноваження всіх складових методичної підготовки; започаткування з 1989/1990 н.р. своєрідної структури (а з 1992 р. – і змісту) методичної підготовки у кожному конкретному вищому навчальному закладі; впровадження в навчально-виховний процес ВНЗ активних методів навчання, самостійної роботи студентів та залучення їх до науково-дослідної роботи; налагодження тісних зв’язків вищих навчальних закладів зі школами, випускниками факультетів підготовки вчителів початкових класів та органами народної освіти, функціонування базових (“зразкових”) шкіл та шкіл передового педагогічного досвіду; виникнення та розповсюдження новаторських та альтернативних методик; розроблення та запровадження оновлених підручників для учнів початкової школи та навчально-методичних посібників для вчителів. Серед негативних тенденцій розвитку методичної підготовки педагогів початкової ланки освіти в умовах монополізованої держави виявлено: командно-адміністративний стиль керівництва й загострення кризи в суспільстві й в системі освіти; перехід до повної централізації та денаціоналізація освіти, нехтування регіональними і етнонаціональними особливостями; заперечення ідей народної педагогіки; постійна зміна навчальних планів та невиправданий розподіл годин з методичних дисциплін. На розвиток методичної підготовки вчителів початкових класів у практиці сучасної вищої педагогічної школи негативно впливає недостатня кількість сучасних підручників та навчально-методичних посібників; відсутність централізованого випуску та постачання; обмежені технічні можливості та слабка матеріальна база ВНЗ. 5. У різні історичні періоди зміст, структура та функції методичної підготовки трансформувалися та набували відповідних організаційних форм. Якість методичної підготовки забезпечується реалізацією її функцій: культурологічної, аксіологічної, прогностичної, інноваційної, діагностичної, моделюючої. Визнання гуманізації, гуманітаризації, особистісно орієнтованого навчання пріоритетами розвитку методичної підготовки як складової професійної підготовки педагогічних кадрів сприяє формуванню методичної майстерності вчителя, яка виступає загальним її знаменником. Серед досягнень вищої педагогічної школи України, які творчо відновлюються в умовах незалежності, визнано: створення навчальних комплексів, що передбачають професійно-педагогічну інтеграцію (школа – вищий педагогічний заклад – школа; дитячий садок – школа – ліцей – коледж – педучилище – педінститут тощо); система профвідбору та допрофесійної педагогічної підготовки; розроблення та розповсюдження в закладах освіти авторських методичних систем та альтернативних педагогічних технологій. Обґрунтування положення щодо використання історичного досвіду у практиці сучасної вищої школи, узагальнення результатів дослідження дозволило розробити новітню модель методичної підготовки вчителів початкової школи у системі вищої педагогічної освіти України. У ній відображено складові досліджуваного напряму, шляхи удосконалення та сучасні тенденції її розвитку. Комплексним системним дослідженням обґрунтовано такі шляхи творчого використання здобутків національної педагогічної школи: оновлення навчальних планів у зв’язку з переходом до багатоступеневої підготовки педагогічних кадрів; створення у кожному вищому педагогічному навчальному закладі оптимальної системи методичної підготовки вчителів початкових класів; застосування ідей інтеграції в умовах повернення до національного досвіду підготовки вчительських кадрів широкого профілю; створення на базі ВНЗ регіональних науково-методичних комплексів; розроблення варіативних освітніх програм підготовки педагогів.
Розгляд проблеми на методологічному, історичному й практичному рівнях підтвердив гіпотезу про те, що удосконалення методичної підготовки вчителів початкових класів у вищих педагогічних навчальних закладах України є результативним за умови системного вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду підготовки педагогічних кадрів та використання прогресивних ідей у практиці сучасної педагогічної школи. З метою реалізації Державної програми „Вчитель”, Закону України „Про вищу освіту”, переходу загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, науково обґрунтовані результати проведеного дослідження прогресивного досвіду методичної підготовки вчителів початкових класів у вищій педагогічній школі України (1956-1996 рр.) дозволяють висловити рекомендації Науково-методичному центру вищої освіти Міністерства освіти і науки України: сприяти розробленню й запровадженню в навчально-виховний процес ВНЗ типових навчальних планів підготовки педагогічних кадрів даного профілю, які б містили інваріантну (державний стандарт) та варіативну (регіональний компонент) частини; створити при Департаменті вищої освіти Міністерства освіти і науки України Державну комісію з проведення реформування освітньої галузі та використання вітчизняного досвіду підготовки вчителів початкових класів історичного минулого; відновити діяльність Науково-методичних рад за відповідним фахом з метою надання своєчасної та кваліфікованої методичної допомоги. Досліджувана проблема багатоаспектна і не вичерпується даною працею. Вважаємо перспективними такі напрями подальшої розробки проблеми: дослідження співвідношення традиційних та інноваційних підходів у методиках дисциплін початкової школи; наступності та динаміки розвитку методичної підготовки в умовах багаторівневої підготовки фахівців початкових класів; обґрунтування нових інформаційних технологій, що акумулюють національний та світовий досвід підготовки педагогічних кадрів даного профілю. |
