Результати дисертаційного дослідження надали змогу сформулювати такі висновки методологічного і практичного спрямування: 1. Під методами залучення підприємствами фінансових ресурсів слід розуміти сукупність операцій суб’єкта господарювання, спрямованих на впровадження фінансових інструментів з метою досягнення економічних вигод, які полягають у збільшенні його фінансових активів. Класифікація методів залучення підприємствами ресурсів на міжнародних фінансових ринках повинна здійснюватися за такими класифікаційними ознаками, як збільшення власного капіталу і збільшення позичкового капіталу. Сутність методів залучення підприємствами ресурсів на міжнародних фінансових ринках шляхом збільшення власного капіталу виявляється у впровадженні випуску таких фінансових інструментів, як депозитарні розписки та похідні цінні папери. Сутність методів залучення підприємствами ресурсів на міжнародних фінансових ринках шляхом збільшення позичкового капіталу полягає в одержанні синдикованого банківського кредиту та розміщенні облігацій. 2. Порівняльний аналіз основних методів залучення ресурсів на міжнародних фінансових ринках — розміщення депозитарних розписок, єврооблігацій, отримання синдикованого банківського кредиту — доцільно здійснювати з позицій порівняння продуктів та економічних умов випуску та обігу продуктів за такими параметрами: а) характер збільшеного капіталу; б) обсяг залучених ресурсів; в) термін залучення коштів; г) наявність застави; д) кількість інвесторів; е) залежність від інвесторів; є) умови обслуговування залучених коштів; ж) рівень фінансової відповідальності; з) умови повернення залучених коштів; и) ризик позичальника; і) ризик інвестора; ї) термін організації емісії; й) наявність кредитного рейтингу; к) ринкова інфраструктура; л) державна реєстрація; м) вимоги до надання інформації; н) ступінь розкриття інформації. Усі переваги і недоліки, що їх може мати підприємство-позичальник при розміщенні депозитарних розписок та єврооблігацій за своєю економіко-правовою природою пропонується поділяти на дві групи - адміністративного та економічного характеру. Стосовно депозитарних розписок до переваг адміністративного характеру належать диверсифікація інвесторів, зменшення можливості «недружнього» поглинання, переваги «інертного» інвестора; до переваг економічного характеру — залучення додаткових коштів, підвищення ринкових котирувань акцій, поліпшення іміджу підприємства, підвищення його кредитного рейтингу. До недоліків адміністративного характеру належать збільшення кількості акціонерів, неповне охоплення аудиторії потенційних інвесторів, до недоліків економічного характеру - технологічна складність і висока вартість процесу, неповна відповідність емітента системі нормативів і стандартів, прийнятих на розвинутих фінансових ринках. Стосовно розміщення єврооблігацій переваги і недоліки за своєю економіко-правовою природою також доцільно поділяти на дві групи — адміністративного та економічного характеру. До переваг адміністративного характеру належать розширення кола інвесторів, збереження незалежності; до переваг економічного характеру — залучення додаткових коштів, гнучке управління боргом, поліпшення іміджу підприємства, підвищення його кредитного рейтингу. Недолік адміністративного характеру виявляється у появі великої кількості кредиторів; недоліки економічного характеру — у зниженні мобільності та дохідності, технологічній складності і високій вартості процесу, неповній відповідності емітента системі нормативів і стандартів, прийнятих на розвинутих фінансових ринках. 3. На основі аналізу світового ринку єврооблігацій виявлені такі основні тенденції. По-перше, збільшення частки світового ринку корпоративних облігацій у загальному обсязі міжнародного фондового ринку. По-друге, домінування євро як валюти на ринку облігацій у Західній Європі, про що свідчить превалювання кількості та обсягів емісій облігацій, деномінованих в євро, та обсягів торгівлі ними порівняно з іншими валютами. По-третє, стрімке зростання інвестиційної привабливості єврооблігацій, емітованих суб’єктами господарювання країн, які розвиваються, що виявляється у стійкій динаміці зниження параметрів індексу J.P. Morgan EMBI+. По-четверте, підвищення кредитоспроможності українських емітентів на міжнародних фінансових ринках, що позначається на підвищенні значення суверенного кредитного рейтингу України від спекулятивного до інвестиційного класу провідними світовими рейтинговими агентствами. Під час аналізу ринків облігацій країн СНД виявлені такі особливості розвитку ринків: а) незначні обсяги ринків облігацій у масштабах економіки порівняно не тільки з розвинутими країнами, а й з країнами, що розвиваються; б) нерозвиненість державного сегмента ринку облігацій (щодо обсягів та ВВП) порівняно з розвинутими країнами; в) присутність на зовнішньому ринку облігацій лише трьох країн СНД – Казахстану, Росії, України; г) превалювання зовнішнього ринку облігацій над внутрішнім, на відміну від розвинутих країн; д) зростання обсягів ринку корпоративних єврооблігацій, що зумовлено зростанням рівня застосування єврооблігаційних позик. 4. На основі аналізу чинної нормативної бази законодавства ЄС у сфері правового регулювання інвестиційного ринку виділено три підгалузі: а) вимоги до суб’єктів фондового ринку; б) вимоги до первинного розміщення цінних паперів; в) вимоги до трансакцій з цінними паперами. У свою чергу, визначені підгалузі складаються з семи основних структурних складових: а) ліцензування; б) інституціалізація фондового ринку; в) захист прав інвесторів; г) допуск до лістингу; д) проведення рекламних кампаній; е) умови здійснення операцій з цінними паперами; є) боротьба зі зловживаннями на ринку. Проведена оцінка рівня відповідності економіко-правових засад господарської діяльності підприємств вимогам Європейського Союзу у сфері регулювання інвестиційного процесу на підприємствах дає можливість дійти висновків, що адекватність його норм вимогам ЄС виявлена лише за такими структурними складовими, як ліцензування професіональної діяльності на ринку інвестиційних послуг, проведення рекламних кампаній щодо встановлення стандартів випуску цінних паперів і розкриття інформації про їх випуск, боротьба зі зловживаннями на ринку. 5. Вдосконалення економіко-правових засад господарської діяльності підприємств відповідно до вимог Європейського Союзу у сфері регулювання інвестиційного процесу на підприємствах рекомендується здійснювати, виходячи з параметрів: а) інституціалізація фондового ринку; б) забезпечення захисту прав інвесторів; в) допуск до лістингу; г) умови здійснення операцій з цінними паперами. 6. Розроблені три базові моделі емісії корпоративних облігацій включають: - перша модель – емісія на національному ринку та розміщення на національному ринку (розміщення облігацій серед інвесторів – філіалів іноземних банків на національному ринку); - друга модель – емісія на національному ринку та розміщення на міжнародному ринку (випуск облігацій та їх розміщення за межами України); - третя модель – емісія на міжнародному ринку та розміщення на міжнародному ринку (емісія облігацій від імені дочірньої компанії, зареєстрованої за межами України; емісія єврооблігацій іноземною компанією від імені українського підприємства; емісія облігацій у країні, стосовно якої емітент облігацій є нерезидентом). 7. Регулятивна база використання такого виду цінних паперів, як корпоративні єврооблігації, на основі проведеного аналізу повинна визначати: а) статус та різновиди корпоративних єврооблігацій; б) порядок встановлення правовідносин при випуску корпоративних єврооблігацій; в) учасників обігу корпоративних єврооблігацій та їх функцій у розрізі структури учасників та їх конкретних дій, які вони здійснюють у процесі впровадження корпоративних єврооблігацій у господарську діяльність. При економіко-правовому вирішенні цих питань можливо, як це доведено в дослідженні, використання прямої, тобто без посередників, схеми залучення ресурсів на міжнародних фінансових ринках шляхом випуску корпоративних єврооблігацій підприємством-позичальником від свого імені. | 