В дисертаційній роботі викладено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо удосконалення методів управління фінансами машинобудівельного концерну. Основними науковими й практичними результатами стали: розробка методів управління фінансами корпорації на базі комплексного підходу до процесу корпоративного фінансового управління і вирішення задачі підвищення ефективності фінансового менеджменту в виробничих структурах машинобудівельного концерну. Виконане наукове дослідження дає можливість сформулювати ряд висновків і пропозицій теоретичного, методичного і прикладного характеру, а саме: 1. Постановка мети підвищення ефективності фінансового управління у виробничих структурах машинобудівного концерну зумовила необхідність дослідження сутності фінансів підприємств, механізму корпоративного управління, узагальнення сучасних концепцій фінансового менеджменту та засобів досягнення необхідних результатів. Встановлено, що в Україні поки що немає науково обґрунтованої концепції фінансово-економічного аналізу діяльності корпоративних структур, яка б враховувала їх специфіку й могла бути взята за основу при розробці методичного забезпечення фінансового аналізу, що зумовлює необхідність розробки моделі економічного аналізу і прогнозу, яка була б адаптована до роботи з великою кількістю підприємств. Визначено задачу розробки процедури розподілу фінансових ресурсів корпоративних структур як інструменту підвищення ефективності корпоративного менеджменту. 2. Необхідність реформування менеджменту на підприємстві пов’язана з переходом до управління фінансами на підставі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням стратегічних цілей конкретного підприємства. В зв’язку з цим у роботі проаналізовано зміст систем, методів і показників, що використовуються для аналізу фінансового стану підприємства. Виходячи з того, що для прийняття відповідного управлінського рішення важливо отримання узагальнених відомостей про фінансовий стан і оцінку конкурентної позиції підприємства, зроблено висновок про необхідність використання у аналізі методів комплексної кількісної оцінки фінансового стану підприємств та проведення на їх підставі міжфірмового порівняльного аналізу. 3. Аналіз існуючих методів визначення комплексної оцінки фінансового стану підприємства і практики їх застосування у машинобудівельному концерні надав можливість виявити недоліки та визначити напрямки удосконалення методів аналізу фінансового стану корпоративних структур, головним з яких вважається розробка моделі аналізу фінансового стану підприємства, що передбачає механізм міжфірмових порівнянь та прогнозування, з метою її використання у багатомірному порівняльному аналізі. При цьому вирішено завдання щодо удосконалення методу визначення комплексної оцінки у частині усунення обмежень щодо його використання при розрахунку узагальнюючих кількісних оцінок фінансового стану збиткових підприємств. З цією метою у роботі розроблено пропозиції відповідно зміни бази для стандартизації одиничних фінансових показників. 4. Запропонована та апробована у роботі модель міжфірмового порівняльного аналізу фінансового стану підприємств дозволяють проводити узагальнений аналіз фінансового стану підприємства за зрізом даних (у просторі) і зіставний аналіз динаміки показників фінансового стану підприємств (за часом). Узагальнений аналіз необхідний для виявлення впливу зміни фінансового стану структурних підрозділів корпорації на характер зміни фінансового стану підприємства в цілому. Зіставний аналіз дозволяє отримати порівняльну комплексно-рейтингову оцінку структурних підрозділів, що аналізуються, і проранжирувати виробничі структури за рівнем фінансового стану на дату аналізу й перспективу. 5. У роботі обґрунтовано, що умовою ефективного менеджменту на підприємстві є ведення та удосконалення форм і засобів управлінського обліку. Практично встановлено, що відсутність застосування даних, форм та методів управлінського обліку знижує цінність отриманих під час аналізу фінансового стану підприємств результатів і якість поточних та перспективних рішень в області управління основними засобами, компонентами оборотного капіталу та прибутком. Як один із засобів управління поточною ліквідністю і платоспроможністю запропоновано порядок складання та модель фінансового балансу, який дозволяє забезпечити збалансованість і синхронність притоку-відтоку фінансових ресурсів й оцінити раціональність їх використання. Розробка містить сукупність вимог до даних, форми облікових регістрів і методику їх заповнення, а також практичні рекомендації щодо використання фінансового балансу у менеджменті. 6. Сучасна концепція системи управління охороною праці розглядає використання економічних важелів і фінансове управління охороною праці як основний напрямок відповідної роботи на підприємствах. Аналіз теоретичних положень і практики підприємств в цієї галузі показує, що основним недоліком організації роботи з охорони праці є відсутність економічного механізму обґрунтування доцільності й першочерговості фінансування заходів з охорони праці, а також відсутність оцінки економічної ефективності їх фінансування в ході передпланової роботи. Усунення зазначених недоліків в умовах обмежених фінансових коштів на підприємстві має особливу значущість. З цією метою в роботі розроблено метод фінансового менеджменту, що пропонує показники й критерії, при використанні яких встановлюється пріоритетність фінансування заходів з охорони праці, виходячи з умов забезпечення найбільшого економічного ефекту на одну гривню вкладень. 7. У зв’язку з тим, що діючими законами і нормативно-правовими актами України заходи з охорони праці визначено як обов’язкові до виконання підприємствами, а їх реалізація, як свідчить практика, сполучена зі значними витратами фінансових ресурсів, у роботі запропоновано методику віднесення таких витрат до категорії витрат на охорону праці, а також виявлення тієї частини з них, яка становить собою прямі збитки. Класифіковано групу «витрати-збитки», а також визначено їх місце у системі фінансових показників, що характеризують ефективність фінансового менеджменту на підприємствах. Відносні витрати-збитки запропоновано використовувати для розрахунку узагальнюючого показника стану охорони праці у виробничих структурах, який визначено як критерій для встановлення необхідності підвищення технічного рівня виробництва у виробничих структурах з метою одержання найбільшої економічної ефективності від фінансових вкладень. | 