Дисертація присвячена розв’язанню важливої економічної проблеми – методам прогнозування ВВП за фазами відтворення і секторами економіки на середньострокову перспективу. У дослідженні узагальнені та отримали подальший розвиток науково-методологічні засади в частині удосконалення секторної структури економіки і сформульовані пропозиції щодо їх реалізації при розробленні заходів економічної політики, прогнозів і програм економічного і соціального розвитку України. Проведене дослідження дало змогу зробити наступні висновки. Проведені в дисертаційній роботі дослідження вітчизняного досвіду середньострокового прогнозування розвитку держави в розрізі секторів економіки показали, що методи та підходи, котрі застосовуються у нашій державі, зосереджуються на прогнозуванні, в основному, нефінансового сектору економіки та галузевому розрізі. Сектор фінансових корпорацій розглядається, в основному з позиції банківської системи, не враховуючи при цьому розвиток страхових компаній, пенсійних недержавних фондів, інвестиційних фондів та інших фінансових установ. Сектор загального державного управління розглядається з позиції бюджету, не зосереджуючи увагу на галузях, що складають даний сектор і займаються наданням неринкових послуг як суспільству в цілому, так і окремим його членам (або групам осіб) (освіта, охорона здоров'я, культура, спорт тощо).
У секторі домашніх господарств недостатньо зосереджується увага на дрібних підприємствах, власниками яких є такі домашні господарства (або окремі члени родини), як дрібні фермерські, невеликі магазини, ресторани, майстерні, перукарні тощо, ототожнюючи, головним чином, даний сектор із населенням, основною функцією яких є споживання отриманих доходів (заробітної плати). Фактично ігнорується розгляд некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, до складу яких входять інституційні одиниці, які створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також надання соціально-культурних послуг. Таким чином, представлення ВВП за фазами економічного відтворення в розрізі секторів економіки дає змогу детальніше розглянути процеси, які відбуваються в економіці, і - на цій основі - підвищити обґрунтованість прогнозів. Світовою практикою накопичено великий досвід прогнозування макроекономічних процесів, проте за кордоном методи розробляються, як правило, на базі більш досконалих СНР розвинутих країн. Тому автоматичне перенесення зарубіжного досвіду на національне господарство економіки з нестійкими розвитком є неможливим без адаптації та урахування реального стану і особливостей розвитку України. В Україні дотепер триває розроблення макроекономічних методів, що дозволили б адекватно, в умовах трансформаційних перетворень аналізувати та прогнозувати економічні процеси, на базі яких би приймались управлінські рішення уповноважених органів. І тому діюча в Україні система державного макроекономічного прогнозування потребує подальшого розвитку на основі врахування теоретичних і практичних підходів, які за багато років накопичилися в практиці країн з ринковим типом економіки. Аналізом встановлено, що основним завданням середньострокового макроекономічного прогнозування є:
визначення суспільних потреб і пошук можливостей їх найбільш повного задоволення; визначення основних факторів, що впливають на виробництво ВВП та його найбільш ефективні шляхи розподілу і використання; дослідження шляхів досягнення максимальних темпів розвитку економіки за оптимального поєднання виробництва і споживання; підтримання збалансованості між окремими сегментами (секторами) економіки і досягнення оптимальної пропорційності, що забезпечує максимально можливу ефективність всіх ланок економіки; розроблення заходів економічної політики із забезпечення технічних, економічних і організаційних умов управління національною економікою. Згідно із аналітичними взаємозв’язками між виявленими факторами розвитку, що враховують секторну і відтворювальну структуру економіки з одночасним дотриманням методологічних принципів цілеспрямованості, ієрархічності, єдності, відносної автономності, адаптації, зовнішнього доповнення, гнучкості, що об’єднано за певними пріоритетами, виходячи із завдань макроекономічної політики ефективного розвитку та сценарного прогнозування, методи прогнозування ВВП за фазами відтворення і секторами економіки на середньострокову перспективу об'єднані у відповідну модель. Запропонована модель охоплює етапи аналізу і підготовки інформації, прогнозування ВВП і його агрегатів за фазами відтворення (виробництва, формування і розподілу доходів, кінцевого використання доходів) та секторами економіки, перевірки і прогнозу цих показників за роками перспективи. Модель дозволяє здійснити взаємоузгодження результатів прогнозу з узагальнюючими показниками економічного розвитку в рамках СНР. Розробка прогнозу за логічною схемою моделі сприяє підвищенню комплексності прогнозування та обґрунтованості його результатів.
До переваг моделі прогнозування показників ВВП за фазами відтворення і секторами економіки на середньострокову перспективу належать поглиблене дослідження сутності макропоказників та відтворювальних пропорцій у розрізі окремих інституційних одиниць та відображення загальної картини економічних явищ і процесів на рівні всієї економіки, врахування динаміки структурних змін і визначення факторів впливу на основні агрегати як у розрізі секторів економіки, так і для економіки загалом. Метод мультимодельного прогнозування, що був удосконалений в частині його використання для прогнозування ВВП за фазами відтворення на середньострокову перспективу, ґрунтується на взаємопов’язаних рахунках СНР і зорієнтований на прогноз стабільного економічного розвитку за одночасного ітераційного наближення до збереження головних макроекономічних пропорцій. В основу методу покладено прогнозування макропоказників за різними моделями (трендовими, факторними тощо) з послідуючою обробкою ряду отриманих даних (викресленням випадкових величин) і розрахунком середньоарифметичних величин динамічного ряду. Останні, після відповідного аналізу, приймаються у якості результатів прогнозу. Даний метод може використовуватися для отримання середньострокових оцінок розвитку національної економіки і пошуку можливостей її регулювання за допомогою механізмів, що закладаються в соціально-економічній, бюджетній, грошово-кредитній, зовнішньоекономічній політиці щодо варіантних оцінок можливостей економічного зростання в Україні протягом 2008-2011 років згідно з розвитком макроекономічної ситуації. Структурний метод прогнозування ВВП і його агрегатів за секторами економіки, що полягає у прогнозуванні показників інституційних одиниць через дослідження істотних структурних взаємозв’язків основних макроекономічних показників у розрізі секторів економіки, дає прийнятні результати і може використовуватися у короткостроковому і середньостроковому прогнозуванні. Він передбачає прогноз показників ВВП за секторами економіки на основі динаміки секторної структури у ретроспективному періоді із наступним збалансуванням структури методом пропорційного розподілення розбіжності. Цей метод дозволяє також врахувати цільові завдання щодо удосконалення структурних зрушень між секторами економіки та дає змогу враховувати найсуттєвіші системні чинники, завдяки взаємодії з окремо виділеними показниками за фазами економічного відтворення та їх дезагрегації за секторами економіки що дозволяє оцінити взаємовплив відповідних факторних змінних та розширює можливості застосування методу для пошуку і регулювання варіантів розвитку в умовах дотримання макроекономічної збалансованості між секторами економіки. Результати прогнозних розрахунків секторного розрізу ВВП за фазами відтворення на середньострокову перспективу дають змогу зробити висновки щодо ефективності комплексного підходу до прогнозування зазначеного показника за фазами відтворення і секторами економіки на середньострокову перспективу. Переваги цього підходу: поетапне здійснення прогнозних розрахунків з урахуванням факторів найбільшого впливу на економічну ситуацію в Україні; здійснення прогнозу за різними сценаріями розвитку; проведення перевірки структури прогнозних фактичних даних; забезпечення рівня економічного зростання та розроблення пропозицій щодо заходів економічної політики стосовно розвитку як окремих секторів, так і економіки загалом. Здійснення прогнозних розрахунків дає змогу сформулювати пропозиції щодо заходів економічної політики в контексті забезпечення стратегії соціально-економічного розвитку України, орієнтованої на стабільне економічне зростання у середньостроковому періоді з активізацією відтворювальних процесів, що базуються на структурно-технологічній модернізації вітчизняної економіки, регулюванні податково-бюджетної сфери та знаходженні необхідних пропорцій в соціально-економічній політиці з метою стабільного підвищення добробуту громадян України.
|