Лобойко Леонід Миколайович. Методи правового регулювання у кримінальному процесі України : дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. — Д., 2006. — 437арк. — Бібліогр.: арк. 386-428.
Анотація до роботи:
Лобойко Л.М. Методи правового регулювання у кримінальному процесі України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2007.
Дисертація є дослідженням, в якому на монографічному рівні досліджені методи правового регулювання, що застосовуються в сучасному кримінальному процесі України.
У роботі розкривається поняття методів кримінально-процесуального права; їхнє співвідношення із предметом цієї галузі права; сутність імперативного, диспозитивного та змагального методів; відображення кожного із методів правового регулювання у змісті і формі кримінально-процесуальної діяльності; гарантії їхньої реалізації у практиці кримінально-процесуальної діяльності; співвідношення імперативного методу із диспозитивним та змагальним методами правового регулювання у кримінальному процесі.
Внесено науково-обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства.
У висновках дисертації відображені результати, що свідчать про вирішення значної наукової проблеми: на підставі комплексного дослідження визначено сутність фундаментальної для кримінального процесу правової категорії, якою є методи правового регулювання суспільних відносин, що виникають, розвиваються і припиняються під час провадження у кримінальних справах.
Наукові результати підтверджують досягнення мети дослідження та виконання всіх завдань, поставлених у вступі до дисертації. Основними результатами дисертаційного дослідження, на думку автора, є такі.
Методи правового регулювання у кримінальному процесі – це категорії, через які виявляється вплив держави на всіх суб’єктів процесу, а також одних суб’єктів на інших.
Визначальним у співвідношенні „предмет-метод” є предмет кримінально-процесуального права.
Імперативний метод правового регулювання у кримінальному процесі – це метод, функціональним призначенням якого є забезпечення реалізації положень принципу публічності, а змістом – врегулювання правовідносин між суб’єктами, які беруть участь у кримінальній справі, встановленням обов’язків або заборон і відповідальності за їх порушення. Структурно імперативний метод кримінально-процесуального права складається з обов’язків його суб’єктів та встановлених для них заборон. До числа основних обов’язків, через які проявляється імперативний метод, належать: 1) обов’язок органу дізнання, слідчого, прокурора і суду здійснити процесуальну діяльність (вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання) протягом певного строку; 2) обов’язок державних органів, що здійснюють кримінально-процесуальну діяльність, за наявності відповідних підстав надати певний статус її суб’єктам; 3) обов’язок органу дізнання, слідчого, прокурора і суду щодо забезпечення прав всіх суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності; 4) обов’язок щодо встановлення ними причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, і вжиття заходів до їх усунення.
Основними імперативними заборонами є: 1) заборона органам дізнання, досудового слідства і прокуратури перебирати на себе функцію правосуддя, а суду – функцію кримінального переслідування; 2) заборона на здійснення дізнавачем, слідчим, прокурором і суддею провадження у кримінальній справі у випадках, коли у них з’являються інші, окрім інтересів справи (загальносуспільних інтересів), інтереси; 3) заборона домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у кримінальній справі, насильством, погрозами та іншими незаконними заходами; 4) заборона органам дізнання, досудового слідства, прокуророві і суду провадити такі процесуальні дії, у результаті яких може бути завдано шкоди здоров’ю учасникам цих дій або принижено їхню гідність; 5) заборона ставити допитуваним запитання, у формулюваннях яких міститься відповідь або частина відповіді чи підказка до неї (навідні запитання).
Диспозитивний метод кримінально-процесуального права – це метод правового регулювання, функціональним призначенням якого є забезпечення реалізації положень принципу диспозитивності, а змістом – врегулювання правовідносин між суб’єктами, які беруть участь у кримінальній справі, встановленням прав і гарантій вільного користування ними. Найвищим за ієрархією в системі елементів диспозитивного методу є свобода суб’єктів процесу у розпорядженні своїми матеріальними і процесуальними правами за активної участі органів, які ведуть кримінальний процес. Підпорядкованимизазначеному вище основному положенню є: 1) обов’язок прокурора, слідчого й особи, яка провадить дізнання, роз’яснити особам, що беруть участь у справі, їхні права; 2) обов’язок прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, забезпечити особам, що беруть участь у справі, можливість реалізації їх прав; 3) забезпечена законом можливість заінтересованих суб’єктів кримінального процесу активно впливати на його рух і результати; 4) право на оскарження заінтересованими суб’єктами кримінального процесу дій і рішень органів, які його ведуть.
Основними функціями принципу диспозитивності є: 1) забезпечення ним гнучкості, а значить і реальності та повноти захисту заінтересованими суб’єктами процесу своїх прав; 2) стимулювання активності заінтересованих у захисті своїх кримінально-правових (матеріальних) і процесуальних прав суб’єктів кримінального процесу; 3) забезпечення багатоваріантності в здійсненні конкретних дій заінтересованими суб’єктами процесу; 4) забезпечення розумного балансу (оптимального співвідношення) публічно-правового і приватноправового начал під час провадження у кримінальних справах; 5) встановлення специфічного кримінально-процесуального режиму діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду під час порушення, розслідування і розгляду кримінальних справ з метою створення ними умов, необхідних для вільної реалізації заінтересованими суб’єктами своїх матеріальних та процесуальних прав. Факультативними функціями аналізованого принципу є: 1) функція рушійної сили процесу; 2) функція визначення структури кримінального процесу.
Змагальний метод кримінально-процесуального права – це метод правового регулювання, сутність якого полягає у забезпеченні впливу сторін кримінального процесу одна на одну через вільного (незалежного) від їхніх інтересів арбітра – суду і можливості останнього стримувати активність сторін, пов’язану з порушенням закону чи створенням умов, що погіршують становище іншої сторони. Найвищим за ієрархією структурним елементом змагального методу правового регулювання є положення, згідно з яким здійснення впливу однієї сторони на іншу не може відбуватися інакше, як через суд. Підпорядкованими йому є такі правові положення: 1) вирішення судом питання про давання дозволу на застосування стороною обвинувачення примусових заходів щодо обвинуваченого (підозрюваного); 2) вирішення судом клопотань, заявлених сторонами; 3) заборона на вирішення судом за власною ініціативою спірних питань, що виникають між сторонами; 4) контроль суду за виконанням органами кримінального переслідування окремих процедур; 5) контроль суду за прийняттям органами кримінального переслідування процесуальних рішень, в яких відображається рух справи; 6) вирішення судом питання про давання дозволу на провадження окремих процесуальних дій (огляд, обшук, накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв’язку, накладення арешту на майно).
Основна функція змагального методу полягає в запровадженні у кримінально-процесуальне право положень принципу змагальності. Допоміжними щодо неї функціями цього методу є: 1) приведення надмірної активності сторін у нормативну активність у відстоюванні своїх інтересів; 2) врівноважування прав і можливостей сторін в їх реалізації у ситуаціях, коли одна сторона створює для себе вигідні умови для змагання, а іншу, навпаки, ставить у невигідні для цього умови; 3) правова інтеграція цілей і завдань сторін, що беруть участь у кримінальній справі, в мету і завдання кримінального процесу; 4) обмеження повноважень сторін.
У чистому вигляді імперативний метод правового регулювання у кримінальному процесі не існує й існувати не може. Імперативним вимогам щодо діяльності органу дізнання, слідчого, прокурора і суду (судді) завжди кореспондує диспозитивність (свобода) у діяльності інших суб’єктів процесу.
Існування імперативного і змагального методу ізольовано один від одного є неможливим не тільки у сучасному кримінально-процесуальному праві, а й у перспективі. Цілком достовірно можна спрогнозувати, що змагальний метод правового регулювання буде більше впроваджуватися у кримінально-процесуальне право. Але, на відміну від диспозитивного, він не обмежуватиме сферу застосування імперативного методу правового регулювання.
Сутність проведеного дисертаційного дослідження визначають три основних теоретичних позиції: 1) предмет кримінально-процесуального права потребує для свого врегулювання не одного – імперативного, а ще двох методів – диспозитивного та змагального; 2) ці три методи правового регулювання перебувають у складному співвідношенні, в якому визначальну роль відіграє імперативний метод; 3) у перспективі сфера застосування імперативного методу у кримінально-процесуальному праві буде поступово зменшуватися, а диспозитивного й змагального – збільшуватися.
Лобойко Л.М. Методи кримінально-процесуального права: Монографія. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський держ. ун-т внутр. справ, 2006. - 352 с.
Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України: Монографія. - Дніпропетровськ: Юрид. акад. М-ва внутр. справ; Ліра лтд. - 2004. - 216 с.
Навчальні посібники
Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посіб. - К.: Істина, 2005. - 456 с.
Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Навч. посіб. для підгот. до держ. іспиту. - 2-е вид., доп. і перероб. - Дніпропетровськ: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2005. - 204 с.
Лобойко Л.М. Прийняття міліцією рішень за заявами і повідомленнями про злочини: Навч.-практ. посіб. - Дніпропетровськ: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2003. - 84 с.
Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навч. посіб. - К: Центр навчальної літератури, 2005. - 176 с.
Статті у фахових виданнях
Лобойко Л.М. Відображення змагального методу правового регулювання у змісті кримінально-процесуальної діяльності // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2005. - № 1. - С. 87-97.
Лобойко Л.М. Відображення змагального методу правового регулювання у формі (структурі) кримінально-процесуальної діяльності // Вісник Хмельницького ін-ту регіонального управління і права. - 2004. - № 4. - С. 205-208.
Лобойко Л.М. Застосування змагального методу для врегулювання кримінально-процесуальних відносин в стадії досудового розслідування (за проектом КПК України) // Науковий вісник Юрид. акад. МВС України. - 2004. - № 1 (спецвипуск). - С. 25-29.
Лобойко Л.М. Кримінально-правові гарантії реалізації імперативного методу правового регулювання в практиці кримінально-процесуальної діяльності // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2005. - № 1. - С. 276-288.
Лобойко Л.М. Кримінально-правові гарантії реалізації принципу диспозитивності в кримінальному процесі // Наук. вісник Юрид. акад. М-ва внутр. справ. - 2003. - № 2. - С. 274-282.
Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція: поняття і структура // Юридична Україна. - 2005. - № 3. - С. 73-77.
Лобойко Л.М.Мета, мотиви і способи ініціації кримінального процесу // Науковий вісник Юрид. акад. МВС України. - 2004. - № 2. - С. 288-296.
Лобойко Л.М. Методи і предмет кримінально-процесуального права // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 7. - С. 42-51.
Лобойко Л.М. Підготовка кадрів правоохоронних органів України в сучасних умовах боротьби зі злочинністю // Вісник Ун-ту внутр. справ. - 2000. - № 12. - ч. 2. - С. 194-200.
Лобойко Л.М. Поняття і види методів кримінально-процесуального права // Науковий вісник Юрид. академії М-ва внутр. справ. - 2004. - № 1. - С. 298-306.
Лобойко Л.М. Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 9. - С. 39-43.
Лобойко Л.М. Поняття й види правових гарантій реалізації принципу диспозитивності в кримінальному процесі України // Вісник Запорізького юрид. ін-ту МВС України. - 2003. - № 4. - С. 214-222.
Лобойко Л.М. Поняття принципу диспозитивності в кримінальному процесі // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - № 4 (35). - С. 218-228.
Лобойко Л.М. Про передбачення в боротьбі зі злочинністю // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ МВС України. Спец. випуск у 4-х част. Ч. 3. Проблеми удосконалення законодавства та практики його застосування з урахуванням прогнозу злочинності. - Луганськ: Луганський ін-т внутр. справ МВС України. - 1999. - С. 127-132.
Лобойко Л.М. Співвідношення імперативного і диспозитивного методів кримінально-процесуального права: сучасний стан і перспективи // Право України. - 2005. - № 6. - С. 79-83.
Лобойко Л.М. Співвідношення прогнозування та планування процесу боротьби зі злочинністю // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк: Донецький ін-т внутр. справ. - 2002. - № 2. - С. 114-122.
Лобойко Л.М. Співвідношення стадій логічної і функціональної послідовності в кримінальному процесі // Прокуратура. Держава. Людина. - 2004. - № 2. - С. 78-86.
Лобойко Л.М. Структура кримінально-процесуальної компетенції прокурора // Вісник прокуратури. - 2006. - № 2. - С. 101-109.
Лобойко Л.М. Структура принципу диспозитивності в кримінальному процесі // Вісник Луганської академії внутр. справ імені 10-річчя незалежності України. - 2003. - № 2. - С. 80-90.
Лобойко Л.М. Тактика і методика доказування в дослідчому кримінальному процесі // Вісник ун-ту внутр. справ. - 1998. - № 3. - С. 214-220.
Лобойко Л.М. Функціональне призначення диспозитивного методу кримінально-процесуального права // Юридична Україна. - 2004. - № 12. - С. 63-68.
Лобойко Л.М. Функціональне призначення імперативного методу правового регулювання в кримінальному процесі // Вісник Одеського ін-ту внутр. справ. - 2005. - № 1. - С. 118-122.
Лобойко Л.М. Функціональне призначення кримінально-процесуальної компетенції // Науковий вісник Юрид. академії М-ва внутр. справ. - 2005. - Спец. випуск № 1. - С. 89-96.
Лобойко Л.М., Зеленецький В.С. Прокурорський нагляд за виконанням законів при реєстрації джерел інформації про злочини // Вісник прокуратури. - 2002. - № 6. - С. 35-47.
Лобойко Л.М., Черненко А.П.Поняття кримінально-процесуальної дії // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2004. - № 2. - С. 266-278.
Лобойко Л.М., Шиян А.Г. Скерування заяв і повідомлень про злочини за предметною належністю // Вісник Львівського ін-ту внутр. справ при Національній академії внутр. справ України. - 2003. - № 1. - С. 187-192.
Лобойко Л.М., Шиян А.Г. Удосконалення методичного забезпечення та методики викладання навчальної дисципліни „Кримінальний процес” // Наук. вісник Юрид. академії М-ва внутр. справ. - 2003. - № 1. - С. 309-311.
Тези виступів на конференціях, семінарах
Лобойко Л.М. Дії органів дізнання у зв’язку зі скаргою потерпілого про вчинення злочину, провадження за яким здійснюється в порядку справ приватного обвинувачення // Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки. Матеріали науково-практичної конференції. - К.: Вид-во Нац. акад. внутр. справ України, 2003. - С. 184-189.
Лобойко Л.М. Допустимість спрощення порядку судового розгляду справи у кримінальному процесі змішаної форми // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали науково-практичної конференції. - К. - Харків: Юрінком Інтер, 2002. - С. 248-250.
Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальний поліформізм як один із шляхів спрощення порядку досудового слідства // Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Донецьк: Донецький ін-т внутр. справ. - 2003. - С. 113-116.
Лобойко Л.М. Наслідки відмови у порушенні кримінальної справи // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Запоріжжя: Запорізький юрид. ін-т МВС України. - 2002. - У 2-х частинах. - Ч. 2. - С. 47-53.
Лобойко Л.М. Особливості ініціації кримінального процесу у справах про корупцію // Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією. Матеріали „круглого столу”. - Харків, 1999. - С. 69-70.
Лобойко Л.М. Проблеми пізнання у дослідчому кримінальному процесі // Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності. Матеріали науково-практичної конференції. Науковий вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВС України. - 2001. - № 1. - С. 241-253.
Лобойко Л.М. Проблеми співвідношення імперативного і диспозитивного методів у правовому регулюванні у кримінально-процесуальній діяльності // Методологічні проблеми правової науки. Матеріали міжнародної наукової конференції. - Харків / Упорядники М.І. Панов, Ю.М. Грошевий. - Х.: Право, 2003. - С. 341-343.
Лобойко Л.М. Структурні елементи принципу диспозитивності в кримінальному процесі // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу. - Хмельницький: Хмельницький ін-т регіонального управління та права, - 2003. - С. 38-41.
Лобойко Л.Н. О совершенствовании правового статуса инициаторов уголовного процесса // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. Матеріали науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський юрид. ін-т МВС України, 1999. - С. 301-308.
Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція і компетентність слідчого // Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: Львівський ін-т внутр. справ МВС України, 2005. - С. 98-102.
Лобойко Л.М. Кваліфікація і мотивація в структурі процесу надання правової допомоги обвинуваченому // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення. Матеріали міжнар. наук.-практ. семінару. - Х.: К.: ЦНТ «Гопак», 2006. - С. 73-76.
Інші публікації
Лобойко Л.М. Безпосереднє виявлення ознак кримінально-караної контрабанди як привід до початку дослідчого провадження // Митна справа. - 1999. - № 5. - С. 38-45.
Лобойко Л.М. Підстави до ухвалення рішення про відмову в порушенні кримінальної справи // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2002. - № 3. - С. 164-177.
Лобойко Л.М. Поняття, правила і значення реєстрації джерел інформації про злочини // Наук. вісник Юрид. академії М-ва внутр. справ. - 2002. - № 1. - С. 176-183.
Лобойко Л.М. Потреба наукового забезпечення відомчої нормотворчої діяльності митних органів України у боротьбі з контрабандою // Вісник Академії митної служби України. - 2000. - № 1. - С. 64-69.
Лобойко Л.М. Проблеми підвищення ефективності дізнання у митних органах України в справах про контрабанду // Вісник Академії митної служби України. - 1999. - № 1. - С. 54-59.
Лобойко Л.М. Реалізація деяких основних положень попереднього розслідування під час дізнання у кримінальних справах про контрабанду // Вісник Академії митної служби України. - 2001. - № 2. - С. 81-87.
Лобойко Л.М. Структура предмета доказування у дослідчому кримінальному процесі // Наук. вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВС України.-2000.- № 3. - С. 217-229.
Лобойко Л.М. Сутність і значення рішення про відмову в порушенні кримінальної справи // Вісник Академії митної служби. - 2001.- № 3. - С. 14-21.
