У дисертації наведено розв’язання актуальної наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад стратегічного планування в муніципальному менеджменті та здійснено розробку науково-прикладних підходів, моделей, технологій, що забезпечують практичне використання отриманих наукових результатів. Одержані в ході проведеного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дають можливість зробити основні висновки й пропозиції. 1. Суспільні реформи в передових країнах світу та в Україні, здійснюючись на підставі демократичних перетворень, спрямовані на становлення нової філософії відносин влади й громадян, формування громадянського суспільства. З огляду на це об’єктивною потребою стає подальший розвиток і просування українського місцевого самоврядування в напрямах досягнення визнаних світовим співтовариством стандартів рівня і якості життя, що вимагає радикальних змін ідеології та управлінських підходів до здійснення муніципальної політики. Результати узагальнення тенденцій та досвіду адміністративно-управлінських реформ у Європі та США, інтегровані дисертантом у парадигму трансформації суспільного управління, свідчать про значні можливості застосування підходів менеджменту та стратегічного планування для створення результативної, інноваційної та гнучкої системи управління, спрямованої на громадянина. На підставі зазначених підходів здійснюється поступовий перехід від традиційних моделей адміністрування, базованих на цінностях і ментальності належного виконання функцій, до таких, де провідною є орієнтація на досягнення соціально-визначеного результату, людина розглядається як клієнт і споживач послуг, а система управління оцінюється крізь призму її здатності задовольняти динамічні потреби громадян. У сучасних концепціях місцевого розвитку в Україні муніципальний менеджмент і стратегічне планування набувають характеру парадигмальних складових нового управління, проте необхідним є створення належного теоретико-методологічного та науково-прикладного підґрунтя, що забезпечило б їх ефективне застосування як засобів реалізації результативної муніципальної політики. 2. Здійснене в дисертації обґрунтування теоретико-концептуальних засад муніципального менеджменту й керованого розвитку муніципальних утворень має як самостійне науково-практичне значення з огляду на необхідність опрацювання принципових підходів до реформування традиційного муніци-пального управління, так і є визначальним для створення загальносистемного підґрунтя запровадження підходів стратегічного планування. Провідну роль у вирішені вказаних завдань відіграють розробка й подальший аналіз моделі муніципального утворення, інноваційним моментом якої є описання територіальної громади через комплекс її потреб, що дозволяє розглядати громаду з позицій соціальної єдності як колективного замовника муніципальних послуг і подати муніципальне утворення в контексті потребо-орієнтованої взаємодії всіх його інституцій. У процесі теоретичного осмислення поняття «муніципальний менеджмент» з використанням зазначеної моделі розкрито його інституціональну основу, особливості відносин управління в муніципальному утворенні як у специфічній системі-організації та доведено коректність досліджуваного поняття з позицій теорії організації; більш чітко окреслено сферу менеджменту в суспільному управлінні, який часто невиправдано розширюють. За результатами змістовної інтерпретації муніципального менеджменту сформовано прескриптивну модель, яка визначає його системоутворюючі ознаки, що встановлюють орієнтири реформування традиційного управління. Сформовані та інтегровані в парадигму керованого розвитку муніципальних утворень науково-теоретичні, управлінсько-ідеологічні та концептуально-методологічні положення визначають рамкові умови й принципові настанови щодо управління процесами розвитку. Зазначені положення враховують вимоги й можливості застосування сучасних поглядів синергетики, інституціоналізму, сталого розвитку, управлінського постмодернізму для об’єктивізації управління, визначають цільову функцію й системні завдання розвитку, основоположні підходи щодо стимулів і засобів закріплення управлінської відповідальності й ефективного досягнення цілей. Розроблені в дисертації базові теоретико-концептуальні засади муніципального менеджменту дозволяють виділити й окреслити цілісний науковий напрям, що потребує подальшого дослідження й розробок, упровадження результатів яких у практику муніципальної управлінської діяльності сприятиме наближенню її до рівня сучасних вимог до якості та стилю управління. 3. Інтенсивне поширення у вітчизняній управлінській практиці стратегічного планування зумовлює необхідність подальшого розвитку його теорії. Запропонована концепція визначення простору стратегічних рішень спрямована на розширення традиційного уявлення стосовно розгляду часової ознаки цих рішень як провідної, що в практиці призводить до встановлення часових горизонтів розроблюваних стратегій невиправдано довготривалими, роблячи їх неадекватними мінливим умовам середовища. Структуризація простору планування в обґрунтованій системі координат «місійна значущість рішень – нестабільність середовища – часовий горизонт планування» дозволяє дійти висновку, що часовий горизонт стратегічних рішень може бути й відносно короткотерміновим, якщо значущі для досягнення високо-пріоритетних цілей рішення приймаються в нестабільному середовищі. Проте відзначено, що стратегія, незалежно від тривалості обраного для неї часового горизонту, завжди має довготерміновий характер саме тому, що стратегічні рішення забезпечують тривале існування організації в оточенні. Запропоноване дисертантом розуміння стратегії як моделі майбутнього стану організації та планованих дій, що містить концептуальну та детерміновану складові, дозволяє під час її формування забезпечити баланс між цільовими завданнями й засобами їх реалізації, сприяє досягненню єдності цілей усіх рівнів, установленню раціонального співвідношення між стратегією та стратегічним баченням. Поглиблене тлумачення останнього дозволило дійти висновку щодо необхідності обґрунтування економічної компоненти стратегічного бачення, що радикально змінює існуючі спрощені підходи до його формування. Зазначене акцентує увагу на безпосередньому зв’язку між розвинутою «професійною мовою» управлінців та якістю технологічного забезпечення стратегічної діяльності, що розглядається як інтегрований процес реалізації стратегічного мислення. Дослідженнями й практикою впровадження їх результатів підтверджено, що в переході до нової філософії вітчизняного управління провідну, якщо не вирі-шальну роль відіграє зміна ментальності управлінців. Тому значну увагу в дисертації приділено подальшому розкриттю концепції стратегічного мислення, що є не тільки природним феноменом, а й формується як система певних уявлень щодо здійснення стратегічної діяльності. Інноваційним моментом прийнятого для цього підходу є виокремлення спеціалізованих функцій концепції стратегічного мислення, що дає можливість розробити систематизовані блоки знань, підходів, концептуальних моделей, правил відповідно до потенційних напрямів впливу на персонал і організацію. Розроблені положення в сукупності складають цілісний комплекс настанов практичної філософії управління, що формують стратегічну ментальність управлінців відповідно до сучасних управлінських парадигм і вимог адміністративної реформи в Україні. 4. З метою створення методологічного підґрунтя реалізації технологій стратегічного планування в муніципальному менеджменті здійснено розкриття основних категорій методології управління адаптовано до цієї предметної області. На підставі розроблених принципових положень і моделей досліджена й змістовно інтерпретована як ключовий системоутворюючий елемент цілепокладання місія муніципального управління, чим створено управлінсько-ідеологічний базис узгодження ціннісних орієнтирів ключових осіб, що приймають стратегічні рішення стосовно розвитку територіальної громади й засобів його здійснення. Сформовано й розкрито комплекс принципів ухвалення стратегічних рішень і організації процесів стратегічної діяльності. Остання їх група визначає системні вимоги щодо розробки й реалізації підходів і моделей стратегічного вибору. За результатами аналізу інтерпретованої до умов муніципального управління моделі «місія-ринки-ресурси» системно визначені альтернативні сфери стратегічної активності й функції стратегічної діяльності. Установлено, що з урахуванням особливостей, обмежень і можливостей муніципального управління провідними є непрямі методи стратегічного впливу на суб’єкти господарювання території через формування ділового середовища з метою спрямування діяльності підприємців на реалізацію місцевих пріоритетів, а критерієм раціональності такого впливу, отриманим подальшим розкриттям формальної моделі місії, є вимога позитивного сальдо потоків суспільних вигод під час індикативного регулювання діяльності суб’єктів господарювання. 5. Одним із важливих завдань, вирішуваних у дисертації, є розробка методологічних засобів, що закріплюють орієнтацію управління на соціально-визначений кінцевий результат. З цього погляду провідну роль відіграють підходи й механізми запропонованої концепції управлінської відповідальності, реалізація яких ґрунтується на створенні відповідної інституціонально-цільової основи. Такою основою є вперше введена до науково-практичного використання специфічна інституція «зона стратегічної відповідальності». Її формування базується на результатах структурного аналізу комплексу потреб територіальної громади, а системоутворюючі інституціональні ознаки визначені за допомогою розробленої моделі. Застосування зон стратегічної відповідальності має багатоцільовий характер з огляду на вирішення комплексу питань обґрунтованого визначення функціональних областей муніципального управління, розробки результат-орієнтованої структури управління, формування стратегії, базовий рівень моделі якої утворюють зазначені інституції, системного розв’язання на потребо-орієнтованій основі ключових проблем цілепокладання й визначення індикаторів результату. З’являються можливості інституціоналізації управлінської відповідальності в організаційній структурі управління, підхід до чого базується на припущенні, що саме наявність потреб, презентованих зонами стратегічної відповідальності, є підставою створення центрів відповідальності, закріплюваних структурою управління. Тобто формування структури здійснюється «знизу», від потреб громади, чим забезпечується орієнтація управління на соціально-визначений результат і відповідальність за його досягнення. Слід зазначити, що описувана інституція відіграє найважливішу ментальну роль у формуванні конкретизованих уявлень щодо призначення й соціальних орієнтирів управління. 6. Розроблені в дисертації науково-прикладні положення, підходи й моделі створюють цілісну систему технологій реалізації стратегічного вибору муніци-пального утворення, сукупність процесів якого визначається запропонованими моделями формування стратегічного бачення й стратегії. Головною особливістю першої з них є орієнтація на визначення майбутньої спеціалізації муніципального утворення в економіко-господарському комплексі країни. Потреби виявлення для цього конкурентних переваг території, урахування багатьох зовнішніх факторів та внутрішніх характеристик територіального промислово-виробничого комплексу зумовлюють необхідність подальших досліджень у напрямах розвитку методології муніципального маркетингу. Значущою особливістю дворівневої моделі формування стратегії міста є її побудова на інституціонально-цільовій основі зон стратегічної відповідальності, які створюють базовий рівень розробки стратегії та надають моделі потребо-орієнтований характер. Презентований моделлю підхід забезпечує повноту й системність описання об’єкта стратегії, раціональну децентралізацію процесу планування, збалансованість концептуальної та програмної компонент стратегії, органічне застосування проектного підходу до реалізації стратегічних пріоритетів, системну структуризацію цілей від місії до конкретних проектів. Запропонована модель доповнює комплекс засобів орієнтації управління на соціально-визначений кінцевий результат. Розроблений комплекс засобів інформаційно-аналітичного забезпечення моделей стратегічного вибору реалізує обґрунтоване визначення пріоритетів на підставі системного виявлення предметних областей аналізу, застосування запропонованих рекомендацій щодо його проведення з урахуванням специфіки зон стратегічної відповідальності та використанням підходів і засобів маркетингу, формалізованого виявлення інтегрованого впливу факторів середовища на ступінь реалізованості пріоритетів. Розв’язання актуальної з позицій ефективного використання ресурсів проблеми комплексної оцінки й відбору в межах дихотомії «соціальна корисність – економічна ефективність» муніципальних проектів розвитку здійснюється за допомогою підходу, що застосовує як розрахункові, так і методично підкріплені експертні методи, і економіко-математичної моделі формування субоптимального варіанта портфеля проектів, що максимізує суспільний результат у встановлених обмеженнях. 7. Одержані в дисертації наукові результати можуть бути використані державними й муніципальними інституціями для розробки програм реформування управління муніципальними утвореннями на підставі впровадження підходів менеджменту й стратегічного планування. Більшість науково-теоретичних і концептуально-методологічних положень дисертації (парадигм, концепцій, моделей, принципів) набувають характеру засобів формування стратегічної ментальності управлінців, що відповідає завданням адміністративної реформи, тому їх застосування доцільно в заходах з реалізації Комплексної програми підготовки державних службовців. З огляду на позитивні результати, отримані під час пілотної апробації запропонованих підходів і технологій стратегічного планування в процесі формування стратегій розвитку окремих українських міст, можна стверджувати, що комплекс розроблених у дисертації науково-прикладних положень і моделей створює основу для підготовки типових рекомендацій з розробки стратегій розвитку муніципальних утворень, потреба в яких є нагальною. Такі рекомендації можуть бути доопрацьовані в рамках відповідної цільової проблемної комісії Програми міжсекторного співробітництва з питань ресурсного забезпечення місцевого й регіонального розвитку в Україні й доведені до широкого практичного використання під егідою Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України. 8. Подальший розвиток досліджень у предметній області дисертації має здійснюватися, насамперед, з метою забезпечення гармонізації та ефективної взаємодії муніципальних систем стратегічного планування з відповідними системами регіонального й національного рівнів управління, що зумовлюється активною науково-практичною діяльністю держави в цій сфері. Важливі напрями продовження досліджень зумовлюються необхідністю відпрацювання методологічних аспектів стратегічного планування як інструменту реалізації міжсекторного співробітництва муніципальних інституцій, механізмів сполучення стратегічних та індикативних підходів до планування. Окремий комплекс подальших досліджень пов’язаний з визначеними в дисертаційній роботі вимогами до реформування традиційного управління з метою переходу до реального муніципального менеджменту й стосується, зокрема, упровадження ефективних систем управління якістю, адміністративного аудиту та оцінки кінцевого результату управлінської діяльності, розвитку методології муніципального маркетингу. |
