У дисертації теоретично обґрунтовано концептуально-методологічні засади та запропоновано нове вирішення актуальної науково-практичної проблеми щодо формування соціальної статистики як інформаційно-аналітичної бази соціального управління, створення сучасних інструментів підтримки ефективних управлінських рішень в соціальній сфері. За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки концептуального, методологічного та науково-прикладного характеру. 1. Ефективне управління соціальними процесами вимагає побудови сучасної, гнучкої та прозорої статистичної системи, здатної оперативно, об’єктивно та цілісно відображати тенденції розвитку суспільства. Якісно нові завдання, пов’язані з процесами системної трансформації суспільства, зумовили посилення вимог до статистичної інформації та необхідність удосконалення державної статистики. Соціальна статистика – одна з інформаційних баз цілеспрямованого регулювання соціальних відносин в суспільстві. Система державного управління, спрямованого на забезпечення соціальної стабільності та соціального прогресу, ставить перед статистикою завдання по створенню адекватних інструментів підтримки управлінських рішень в соціальній сфері. 2. Об’єктами дослідження соціальної статистики є, з одного боку, населення, його різні соціально-демографічні групи і окремі особи як споживачі товарів, послуг та інформації, з іншого, – структури, що надають населенню послуги, організують певний соціальний процес (заклади охорони здоров’я, освіти, культури тощо). Багатоаспектність, неоднорідність та багатовимірність об’єктів соціальної статистики, динамічність соціальних процесів і взаємозв’язок їх з іншими процесами суспільного життя потребують досить гнучких методологічних підходів до систематизації та впорядкування своїх об’єктів, формування системи показників, визначення джерел інформації, обґрунтування методів збирання, узагальнення й аналізу статистичних даних, використання результатів аналізу в системі соціального управління як на національному, так і на субнаціональному (регіональному, районному) рівнях. Крім того, включення соціальних показників в різні підсистеми соціально-економічної статистики диктує необхідність застосування принципів комплексного підходу при вивченні соціальної сфери, формування агрегованої системи взаємозв’язаних показників соціальної статистики. 3. В контексті зусиль щодо удосконалення інформаційної бази соціальної статистики нагальним завданням є гармонізація даних, отриманих з різних джерел, якими є: переписи населення та вибіркові обстеження домогосподарств (населення); державні статистичні спостереження та вибіркові обстеження підприємств; різні види адміністративного обліку. Максимально широке залучення даних з усіх джерел шляхом їх використання на взаємодоповнюючій основі – головна передумова здійснення робіт у соціальній статистиці. При цьому на інформацію з усіх джерел (по можливості) необхідно поширювати загальні визначення, концепції і класифікації, наближати її до міжнародних стандартів. 4. В умовах переходу до соціально-орієнтованої ринкової економіки зростає складність прийняття управлінських рішень і забезпечення дієвого контролю за їх виконанням. Відповідно зростає потреба органів державного та регіонального управління в оперативній і достовірній інформації про стан і тенденції соціально-економічних процесів, про реакцію на управлінські рішення різних верств населення. Таку функцію має виконувати моніторинг. Соціальний моніторинг – це державна система безперервного спостереження за станом соціально-економічної сфери з метою своєчасного виявлення і системного аналізу змін, які в ній відбуваються, для попередження негативних тенденцій, що ведуть до соціальної напруги, а також для прогнозування найважливіших процесів у цій сфері. Досвід розвинених держав свідчить, що здійснення соціального моніторингу є необхідною передумовою оцінки ефективності і коригування соціальної політики. Відповідно до викладеного трактування в якості завдань моніторингу виступає не тільки спостереження, а й накопичення фактів як необхідний етап здобуття інформації про перебіг соціальних процесів. Розроблені методологічні підходи до організації соціального моніторингу ґрунтуються на його головних цілях, принципах, завданнях та вимогах щодо сукупності показників, які формують інформаційно-аналітичну базу. Впровадження і практичне використання результатів моніторингу дозволить виявити стан, існуючі проблеми і тенденції в соціальному розвитку, розробити необхідні на даному етапі напрями соціального реагування, застосувати науково-обґрунтований підхід і сучасний інструментарій для вивчення соціального стану, визначення проблем та перспектив соціального розвитку в умовах ринкової трансформації. 5. Одним з напрямів соціального моніторингу є здійснення Державним комітетом статистики України щорічних розрахунків інтегральних регіональних індексів людського розвитку за методикою, адаптованою до національних умов, передусім до національної статистичної бази. Використання методики розрахунку інтегрального регіонального індексу людського розвитку забезпечує обґрунтованість порівнянь соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни, що дозволяє виконувати методологічно коректні зіставлення як за інтегральним індексом, так і за його складовими – індексами окремих аспектів людського розвитку, визначати найбільш проблемні регіони. Кінцевим результатом розрахунку регіональних індексів людського розвитку має бути розробка та контроль виконання цільових програм та конкретних адресних заходів, спрямованих на подолання негативних явищ та забезпечення подальшого розвитку людського потенціалу як в окремих регіонах, так і в Україні в цілому. З метою забезпечення адекватності регіональних індексів людського розвитку реальним процесам, автором доведена необхідність внесення змін в систему показників інтегрального регіонального індексу. 6. Розвиток суспільства вимагає змін складу та структури соціальних індикаторів. Зокрема, одні з них призвані надавати кількісну характеристику широкого кола суспільних структур, життєдіяльності людей, їх взаємовідносин з державою і правом, а на інші покладається оцінка ефективності соціальної політики щодо поліпшення соціального стану в країні. Для здійснення такої оцінки друга група має включати два типи індикаторів: 1) що відображають стратегічні цілі (статус); 2) що описують дії суспільства в процесі досягнення стратегічних цілей (реакція). Впровадження у практичну діяльність органів статистики системи соціальних індикаторів «контекст–статус–реакція» підвищить рівень стратегічного аналізу і ефективність управлінських рішень, спрямованих на покращання рівня та якості життя населення. З іншого боку, такий підхід дає змогу виявити брак інформації для формування політики в соціальній сфері. 7. Важливою функцією соціальної статистики є забезпечення “зворотного зв’язку” – надання органам державної влади інформації про результати і наслідки поточної соціальної політики, про реагування населення на неї – про його дії, думки, оцінки. Тим самим забезпечується можливість оперативно і своєчасно коригувати соціальні програми, диференціювати соціальну політику з урахуванням регіональної специфіки. Опрацювання міжнародних концептуальних підходів до оцінки стану захищеності соціально-економічних прав громадян зумовило необхідність розробки нового напряму соціальної статистики – статистики соціально-економічної захищеності населення. Адаптована до національних соціально-економічних умов та існуючого нормативно-законодавчого поля методологія статистичного оцінювання стану та тенденцій соціально-економічної захищеності дала можливість сформувати відповідну систему індикаторів і здійснити оцінку захищеності різних категорій населення України. 8. Оцінка респондентами економічного становища, наслідків соціально-економічних реформ і перспектив подолання економічних труднощів є насамперед індикатором задоволення соціальних інтересів і потреб людини. Негативні оцінки наслідків економічної діяльності, невпевненість людей у позитивних змінах свідчать про наявність загроз соціальній безпеці, які викликають соціальні деформації та диспропорції у функціонуванні і розвитку людини, суспільства, держави. Відстежити соціальні загрози, визначити тенденції їх впливу на розвиток людини, а також оцінити ступінь соціальної захищеності через реалізацію соціальних потреб, інтересів, прав, гарантій і свобод людини та можливостей їх реалізації вкрай необхідно для формування якісних і ефективних управлінських рішень на державному та регіональному рівнях, для гарантування безпечної життєдіяльності людини та її розвитку. Соціальний моніторинг, запроваджений за результатами обстежень базової захищеності населення України, має велике значення не лише для формування, а й для оперативного коригування державної політики відповідно до поточних і прогнозних оцінок динаміки найважливіших соціальних показників. Водночас забезпечення комплексності та об’єктивності результатів проведеного дослідження вимагає, на думку автора, створення уніфікованої методичної бази оцінювання соціальних процесів, яка б надавала можливість комплексно використовувати соціологічну і статистичну інформацію. 9. Зі зростанням рівня життя населення і задоволення його первинних потреб посилюється соціальна орієнтація економік більшості країн світу і висуваються нові цінності для розвитку суспільства: прагнення до політичної та економічної свободи, набуття знань і професійної кваліфікації, охорони здоров’я, соціального захисту населення, розвитку науки, збереження довкілля тощо. Відповідно до визначених пріоритетів соціального розвитку розробляються допоміжні соціальні рахунки, частина їх рекомендована статистичними підрозділами міжнародних організацій у якості стандартних інструментів оцінювання. З огляду на новітню політику міжнародної статистичної спільноти, побудову допоміжних соціальних рахунків для України визначено як новий напрям в розробці макроекономічного інструментарію всебічного оцінювання діяльності галузей соціальної сфери з використанням вартісних показників. З метою забезпечення узгодженості підходів до формування агрегованої інформації у вигляді допоміжних соціальних рахунків та виходячи з європейських принципів побудови таких рахунків, адаптовано концептуально-методичні підходи, сформульовано принципи і завдання статистики стосовно побудови окремих допоміжних соціальних рахунків: охорони здоров’я, туризму, освіти, соціального захисту, житла тощо. Система соціальних рахунків має стати базою для проведення моніторингу ринкових реформ і оцінювання державної політики, що проводиться у галузях соціальної сфери з точки зору її стратегії і тактики, що є дуже важливим в умовах становлення України як соціальної держави. 10. Національні рахунки охорони здоров’я (НРОЗ), побудова яких розпочалася в Україні, – це стандартний набір таблиць, у яких представлені джерела надходжень і різні аспекти національних витрат на охорону здоров’я. НРОЗ охоплюють усі джерела надходження коштів (державні, приватні та донорські) і показують рух фінансових потоків від одного учасника системи охорони здоров’я до іншого. Основні методологічні рамки НРОЗ визначаються стандартними класифікаціями рахунків охорони здоров’я з урахуванням потреб конкретної країни. Така гнучкість дає можливість НРОЗ враховувати та порівнювати між собою витрати різних за побудовою систем охорони здоров’я, що характерно для країн з різними рівнями розвитку та доходу, де постачальники медичних послуг можуть одержувати фінансування з одного або різних джерел. Передумови адаптації стандартних класифікацій рахунків охорони здоров’я до національних особливостей, у першу чергу, пов’язані з уже діючими в країнах системами державних класифікацій. Зокрема, Україна є прикладом держави, де для успішної адаптації стандартних класифікацій рахунків охорони здоров’я були забезпечені надійні передумови – впровадження в національну практику нових, гармонізованих з міжнародними державних класифікацій у галузях статистики та бюджетного фінансування. 11. В дослідженні розкрито аналітичні можливості національного рахунку охорони здоров’я шляхом оцінки національних витрат на охорону здоров’я. Здійснення розрахунків НРОЗ на регулярній основі з використанням відповідних класифікацій, побудованих відповідно до міжнародних стандартів, буде сприяти не тільки комплексній оцінці фінансування охорони здоров’я в країні, а й можливості здійснення порівняльного міжкраїнового аналізу. 12. В контексті удосконалення інформаційної системи та забезпечення якісної інформації для наступних раундів НРОЗ запропоновано: - запровадити в рамках обстеження умов життя домогосподарств спеціальний модуль щодо розподілу витрат домогосподарств за постачальниками медичних послуг (провайдерами) та функціями охорони здоров’я з певною періодичністю для отримання відповідної інформації і запровадження системи експертних оцінок; - розглянути можливість запровадження державного статистичного спостереження (адміністративних даних) для збору інформації щодо надходження та витрат коштів із системи добровільного медичного страхування (медичних кас); - модифікувати функціональну бюджетну класифікацію в Україні, яка базується на Урядовій фінансовій статистиці (GFS), запропонованій Міжнародним Валютним Фондом. Впровадження, зміна чи модифікація певних функціональних кодів дозволить Казначейству України та Державному комітету статистики постійно продукувати дані про витрати на охорону здоров’я, дезагреговані на рівні провайдерів та функцій. Отримані в дисертації результати не вичерпують всієї багатоаспектної проблематики соціальної статистики, але вони дають відповіді на найбільш актуальні її питання. Проведене дослідження є підґрунтям для подальшого удосконалення методологічних засад соціальної статистики та підвищення якості статистичної інформації. | 