Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09 – філософія науки. Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено реконструктивному дослідженню системи метафізичних підстав позитивної епістемології Моріца Шліка як найбільш загального ідейного джерела логічного емпіризму. Основною задачею позитивної епістемології визнається опис структури знання і розв’язання у зв’язку з таким описом питання про його фундамент шляхом визначення місця логічного, онтологічного, фактуального у його структурі та у їхньому взаємозв’язку, а також аналіз його смисложиттєвих та етичних моментів. Метафізичні основи (недоказові вихідні положення) позитивної епістемології, не експліковані Моріцом Шліком, визначають напрям пошуку шляхів виконання поставленої задачі через особливості розуміння ролі фактуального у знанні та його загальній теорії. Єдиною і абсолютною підставою знання, яка має метафізичне значення, визнається факт взагалі, який має складну, нефрегевськи витлумачену структуру. Розглядаються визначення та логіко-онтологічні форми організації знання, питання його реальності, а також специфічні теорії його істинності, валідності та цінності. Продемонстровано зв’язки між проблемами вибору базису й мети інноваційних пізнавальних проектів та імперативами ясності й відповідальності. Практичне значення одержаних у роботі результатів поширюється на область аналізу умов виникнення фрагментарних практик пізнання у повсякденному житті та науці.
Завданням дослідження була реконструкція та експлікація метафізичних підстав позитивної епістемології. Дослідження здійснювалося шляхом аналізу загальних питань логічного емпіризму — питань про статус і функції фактуальності, фундамент і архітектоніку знання.
Метафізичні підстави позитивної епістемології, як частини логічного емпіризму, було розкрито шляхом експлікації відповідей на принципові питання логічного емпіризму. Основне "онтогносеологічне" питання його— якими є загальні методологічні умови встановлення онтологічних базисів для пізнавальних проектів. Основне "логіко-епістемологічне" питання його — якою є структура обґрунтування знання. Основне "практичне" питання його — якими є умови валідності і смисл пізнання реальності.
Принципові результати дослідження містяться у положеннях, які виносяться на захист. Іншим цікавим результатом є продемонстрований глибокий зв’язок між позитивною епістемологією та евдемоністичною етикою Шліка.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у поданні обґрунтованого зразка можливості і доцільності нетрадиційної, метафізичної інтерпретації та ре-актуалізації засадничих ідей логічного емпіризму.
Практичне значення одержаних результатів є не лише академічним та історико-філософським, але й поширюється на область аналізу умов виникнення фрагментарних пізнавальних практик у повсякденному житті і науці.
Продемонстрований зв’язок між проблемами вибору базису й мети інноваційних пізнавальних проектів та імперативами ясності та відповідальності має сприяти консолідації наукової роботи і практики.
Публікації автора:
Основні теоретичні результати дисертації опубліковано у трьох статтях у фахових виданнях:
1. Маєвський О.Л. "Метафізична основа у критичному реалізмі Моріца Шліка". // Наукові записки НаУКМА. Спеціальний випуск. — 1999. — Т. 9, Ч. 1. — С. 104–110. (0,55 д.а.).
3. Маєвський О.Л. "Реальність пізнання: Моріц Шлік versus Іммануїл Кант". // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. — 2001. — Т. 19. — С. 47–53. (0,63 д.а.).
4. Маєвський О.Л. "Феноменалізм Моріца Шліка: смисл та верифікація". // Наукові записки НаУКМА. Спеціальний випуск. — 2001. — Т. 19, Ч. 1. — С. 74–79. (0,51 д.а.).
5. Маєвський О.Л. "Прагматична межа пізнання: екземпляр метафізичної фактичності раннього етапу становлення логічного емпіризму. Тези доповіді". // Тези доповідей 7-ї Щорічної наукової конференції "Україна: людина, природа, суспільство". Секція гуманітарних та суспільних наук. Підсекція "Філософія. Історія філософії", 22–26 січня, 2001 р. — К.: Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2001. — С. 6–9. (0,2 д.а.).
