Проведене дослідження стану і розвитку менеджменту у комбікормовій галузі України дає змогу зробити висновки, що мають теоретичне та практичне значення: 1. Протягом останнього десятиріччя агропромисловий комплекс охопили кризові явища. Найбільш руйнівними вони були у тваринництві і забезпечуючих його галузях: кормовиробництві та у виробництві комбікормів. За 1990-2000 роки обсяги комбікормової продукції скоротилися більше ніж у 20 разів. У 2001 році, незважаючи на відносну стабілізацію галузі, було вироблено лише 4,4% від рівня 1990 року – 714 тис.тонн комбікормів. Вони низької якості: зернові складові становлять у середньому понад 70%, що значно вище за рекомендації стандартів ЄС. Через відсутність необхідних компонентів комбікорми не збалансовані за основними поживними і біологічно-активними речовинами. Комбікорми для птиці містять до 12-14% протеїну при нормі 16-17%, для свиней та ВРХ - 11% при нормі 15-17 відсотків. Недостатній технологічний рівень переробки: лише 20% продукції виготовляється у вигляді гранул та комбікормової крупки. Через низьку платоспроможність вітчизняних споживачів реалізується лише 80% вироблених комбікормів, майже відсутній їх експорт. За досліджуваний період частка комбікормів у складі концентрованих кормів зменшилася із 42,7 до 18,0 відсотків. Годівля ж збалансованими комбікормами дає можливість підвищити продуктивність сільськогосподарських тварин на 15-20% і значно знизити собівартість тваринницької продукції. Розвиток комбікормової галузі є невід'ємною умовою піднесення вітчизняного тваринництва до рівня конкурентоспроможності економічно розвинених країн. 2. Виробництво комбікормів на сучасному етапі зосереджено на підприємствах підпорядкованих ДАК "Хліб України" та Держкомрезерву, міжгосподарських комбікормових заводах, на підприємствах нових форм власності. Технічна оснащеність лише 17% комбікормових заводів відповідає сучасним вимогам науково-технічного прогресу; до 38 % потребують часткової, а 45% – докорінної реконструкції та дооснащення. Стан, що склався, зумовлений незадовільним фінансовим положенням як галузі в цілому, так зокрема комбікормових підприємств та машинобудівних заводів, відсутністю економічно обґрунтованих механізмів його покращення. Тому капітальні вкладення, матеріальні і трудові ресурси у період стабілізації виробництва вигідно сконцентрувати у першу чергу на реконструкції діючих комбікормових підприємств, впровадженні на них провідних технологій, конкурентоспроможного устаткування. Реструктуризація комбікормової галузі передбачає подальше роздержавлення та приватизацію підприємств, створення ринкових структур з новою організацією, формами і методами управління. 3. Проблема забезпечення комбікормової галузі сировиною у потрібних асортименті, обсягах та якості – важливий фактор відродження і розвитку вітчизняного виробництва комбікормів. Основними шляхами її вирішення мають бути: формування структури зернового балансу країни у відповідності з потребами тваринництва і комбікормового виробництва; розробка заходів щодо економічного зацікавлення товаровиробників у збільшенні обсягів виробництва і продажу комбікормовим підприємствам сировини потрібного асортименту, якості та оптимальної вартості; закупка в інших країнах критичних видів компонентів для комбікормів. 4. Дослідження розвитку інтегрування комбікормових підприємств у країнах з ринковою економікою, ефективності пострадянських і сучасних економічних зв'язків прибуткових виробничих структур дозволяють стверджувати, що найбільш прийнятною для комбікормової галузі є вертикальна інтеграція. Позитивною тенденцією інтегрування виробників комбікормової продукції на даний час є входження комбікормових підприємств до функціонуючих виробничих структур ринкового типу. При цьому удосконалення управління передбачає принцип узгодження інтересів учасників інтеграційного процесу від виробників сировини до споживачів комбікормової продукції і реалізаторів тваринницької. Однією з ефективних його форм є асоціаційна, побудована на добровільному делегуванні повноважень по щаблях управлінської ієрархії. Доведено, що у галузі доцільно розвивати такі форми інтегрування: контрактну; агропромислові формування (корпоратизовані відкриті та закриті акціонерні товариства); регіональні асоціації. Складовими їх мають бути: комбікормове підприємство – постачальники сировини – споживачі комбікормової продукції – переробні та сервісні організації – науково-дослідні установи. 5. Розвиток інтеграційних процесів на принципах взаємного погодження інтересів неможливий без запровадження стратегічного і тактичного маркетингу, регулювання та контролю, сучасних інформаційних технологій у напрямах: відстеження кон’юнктури ринків сировини, готової продукції, інвестиційних ресурсів, інновацій; вивчення контингенту потенціальних споживачів для розширення і завоювання нових сегментів ринку у країні та за її межами; аналіз можливостей залучення на взаємовигідних умовах постачальників якісної і оптимальної за вартістю сировини; збереження існуючих та розширення ділових зв’язків; розробка власної маркетингової політики, направленої на здешевлення і підвищення якості виготовлюваної продукції; запровадження комп'ютерних технологій аналізу та контролю виробничих і технологічних процесів, обліку та використання грошово-матеріальних ресурсів, сировини. 6. Для узгодження ціни в інтегрованих структурах автором розроблено алгоритм і математичну модель, що дає можливість оперативно реагувати на зміну цінової ситуації на ринку комбікормів країни. Вона апробована у виробничому об’єднанні міжгосподарської комбікормової промисловості “Укрміжгоспкомбікорм” Міністерства аграрної політики України, прийнята до впровадження і пропонується до включення в АРМ економіста комбікормового об'єднання. 7. Аналіз продуктивності та рівня годівлі у тваринницьких галузях за період 1985–2000 років показав значні відмінності цих показників як по областях, так і по зонах країни. Рівень продуктивності формується з урахуванням кількісного та якісного споживання тваринами кормів, причому у середньому 26% варіації молочної продуктивності корів, 41% варіації м’ясної продуктивності свиней і 50% варіації несучості курей у досліджуваній сукупності формується за рахунок різних рівнів годівлі концентрованими кормами. 8. Оцінка оптимальної структури типових добових раціонів дійної корови у різних природно-кліматичних зонах, із урахуванням граничних норм вмісту концентрованих кормів, здійснена за допомогою розробленої автором модифікованої системи економіко-математичних моделей, показала їх незбалансованість за основними поживними та біологічно-активними речовинами. Запропонована методика оптимізації раціонів з одночасним визначенням рецептури комбікормів дозволить забезпечувати збалансованість раціонів, запобігати перевитратам комбікорму, а отже підвищувати продуктивність тварин і знижувати затрати на виробництво одиниці тваринницької продукції. Розроблена методика апробована з використанням комп’ютерної техніки і пропонується до впровадження для управління комбікормовим виробництвом в АРМ економіста комбікормового підприємства. 9. На основі узагальнення теоретичних положень, аналізу фактичного стану комбікормового виробництва обґрунтовано висновок про важливість підвищення ефективності державної підтримки і регулювання на етапі відродження галузі. | 