У дисертації обґрунтовано світоглядно-ідеологічні засади концепції менеджменту як цілісного управління соціальними процесами на відміну від управління технічними процесами і управління біологічними процесами. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані таким чином: Менеджмент як соціальне явище є продуктом саморозгортання соціального світу, що набуває онтологічних рис у просторі організаційної діяльності світової спільноти і тому має загальносвітове значення. За походженням менеджмент належить до управлінської діяльності і розповсюджує свою дію лише на сферу управління соціальними процесами і утворює міжвидові зв’язки з управлінням технічними системами і управлінням біологічними системами. Проаналізовано стан дослідження менеджменту в сучасній суспільствознавчій думці. Визначено, що у рамках існуючих підходів (економічного, політологічного, соціологічного, психологічного) відсутнє комплексне уявлення про менеджмент як соціокультурне явище. В роботі використовується оригінальний методологічний комплекс. Методологічною основою дисертації служить соціокультурний підхід. Досягненню мети дослідження сприяло також використання історико-філософського, системного, компаративістського, синергетичного та феноменологічного методів. Менеджмент є універсальна діяльність, яка поширюється в усіх сферах людського суспільства, а його елементи спостерігаються на самих ранніх етапах розвитку людського суспільства. За критерій систематизації етапів саморозгортання менеджменту обрано самопрояв особистості людини на історичній арені, що набула поширення під тиском релігійного вчення, особливо християнства. На підставі цього критерію пропонується оригінальна характеристика специфічних періодів ґенези менеджменту: протоменеджмент (з його специфічними періодами: табу-тотемним, полісно-державним, церковно-релігійним); етап зародження (припадає на період існування індустріального суспільства - початок ХХ століття); етап становлення (співпадає з наступом інформаційної фази розвитку світової спільноти). Це виступає оригінальною новизною даного дослідження. Філософський аналіз сучасного стану явища менеджменту на основі обраних критеріїв доводить, що він має семантичну природу, тобто обслуговується інформаційним субстратом, або знаннями, що накопичила світова спільнота. Сутність його полягає у ціннісно-смисловій регуляції поведінки людини, що обумовлює ціннісно-смислову детермінацію її поведінки і наявність двох принципово різних регуляторів: один з яких ґрунтується на культурі або досвіді людини і консервує систему шляхом інституціалізації її структури, а інший – виникає на функціонуванні смислової сфери особистості, що створює нові смисли і обумовлює креативний характер діяльності менеджера. Зміст менеджменту подається як цілераціональна діяльність особистості, що ґрунтується на прояві її організаційної свідомості і матеріалізується у ході прийняття управлінських рішень. Дослідження викрило багатство форм прояву такої діяльності, що принципово поділена на два класи: у горизонтальній площині - як види менеджменту, а у вертикальній – як рівні менеджерської діяльності. Визнано, що основним призначенням, місією сучасного менеджменту є формування соціальноорієнтованої, демократичної правової держави, інтегрованої в світове господарство на засадах конкурентоспроможності національної економіки. Успішно вирішити низку стратегічних завдань розвитку країни, що виникають на цьому шляху, неможливо без використання відповідного механізму реалізації менеджменту, який включає адміністративні (силові), законодавчо-правові, економічні, політичні, соціально-психологічні, інформаційні і ідеологічні засоби. Досліджено «суб’єкт-суб’єктні відносини» у якості системоутворюючого чинника теорії менеджменту. Визнано, що подвійний характер сутності менеджменту, що обслуговує організаційні потреби розумної живої речовини, обумовлює подвійність поведінки суб’єкта і об’єкта менеджменту у ході їх взаємодії: вони здатні мінятися місцями і тому коректно визнати наявність у цій сфери людської взаємодії так званих «суб’єкт-суб’єктних відносин». Однак, головним об’єктом менеджменту як соціокультурного явища є і залишаються соціальні процеси, вплив на які, відповідно до їхньої внутрішньої логіки розвитку, викликає зміни поведінки людей. Зміна цілей, ціннісних орієнтації і методів менеджменту викликає і зміну суб’єкта, його здійснюючого. Об’єктивними підставами для цього виступають, насамперед, ті вимоги, що висуваються до людини у процесі забезпечення впровадження і функціонування наукоємних інформаційних технологій. На відміну від індустріального суспільства, де суб’єктом менеджменту, єдиною рушійної силою соціального прогресу, вважається національна еліта, дієвою складовою суб’єкта менеджменту громадянського суспільства в умовах постіндустріалізму також вважаються громадські організації, рухи, локальні самоврядні співтовариства (пацифістські, екологічні, наукові тощо). На зміну розуміння менеджменту як односпрямованої, лінійної дії, в якій головним є управлінська команда щодо функціонування об’єкта менеджменту, приходить усвідомлення необхідності гнучкого підходу до менеджменту організації. Типологізація менеджменту ґрунтується на таких засадах, як вид людської діяльності; масштаб; спрямованість менеджменту щодо організації; суб’єкт менеджменту; об’єкт менеджменту; приналежність об’єкта менеджменту до тієї або іншої форми власності. Виходячи з конкретних видів людської діяльності, пропонується виокремити низку видів менеджменту, як наприклад, державний; менеджмент асоціацій; бізнес-менеджмент; глобальний, регіональний і локальний; внутрішній і зовнішній; приватний, акціонерний; економічний, політичний, соціальний, правовий, менеджмент екологічний, або інвайронментальний; фінансовий, інвестиційний, організаційний, технологічний, рекламний, інноваційний, корпоративний, функціональний, стратегічний, менеджмент персоналу, менеджменту проектів, менеджмент людських ресурсів, ризик-менеджмент, менеджмент знань, фасилити-менеджмент, комунікаційний, синергетичний, лайф- і тайм-менеджмент, або самоменеджмент, стрес-менеджмент та ін. Менеджмент, охоплюючи всі сфери суспільства, стає, таким чином, соціальним інститутом. Менеджмент – це універсальний інститут суспільства, що найбільш оптимально забезпечує соціально-економічні процеси, що є організованою соціальною системою, яка характеризується: сталим зв'язком між особою, колективом і управлінськими структурами; інтегрованістю своїх елементів, гнучкістю, здатністю перебудовуватися згідно умов, що змінюються; різноманіттям і динамічністю функцій, спрямованих на вироблення і реалізацію управлінських рішень. Менеджмент допомагає людям у досягненні намічених цілей, які не можуть бути реалізовані поза спільної колективної діяльності. Він трансформує зусилля багатьох людей у спільні досягнення і сприяє передачі знань і життєвого досвіду від одного покоління до іншого. Менеджмент є окремою областю соціокультурної реальності, що утворюється розумною живою речовиною. Основною метою сучасного менеджменту стає забезпечення за допомогою систематичного регулюючого впливу на соціум і його структурні елементи сталого функціонування суспільства та подальшого розвитку соціуму. Нова система координат соціального розвитку суспільства актуалізовала як одне з головних і відповідальних завдань соціально-економічного розвитку в третьому тисячолітті - збереження і реалізацію людського потенціалу. Ускладнення завдань менеджменту обумовлює відмовлення від «інструментального» підходу до людини як до одного з «ресурсів» виробництва, переоцінку ролі соціально-психологічних факторів у менеджменті й акцентування творчого потенціалу особистості. Збереження і розвиток людського потенціалу вимагає менеджменту, головною ознакою якого має стати спрямованість на розвиток людини - людиновимірність. Головним засобом менеджменту щодо перетворення навколишнього світу є менеджерські рішення та їхнє практичне впровадження. В умовах інформаційного суспільства актуалізуються креативні, евристичні менеджерські рішення. Суспільство, побудоване на знаннях, існує в умовах постійного оновлення стереотипів життєдіяльності людини і передбачає безперервне оновлення всіх інформаційних ресурсів, на базі яких ухвалюються рішення. Соціокультурна контекстуалізація посилює ефективність використання знання, оскільки наукові знання, забезпечуючи ухвалення рішень, не можуть існувати у ціннісному вакуумі. Не тільки цільові настанови локальних, національних і співтовариств націй, але і ціннісні універсалії, які завжди присутні в даному культурному контексті, впливають на ухвалення або скасування певних управлінських стратегій. Для забезпечення стабільності соціуму ухвалення рішень можливо за умов наявності не лише знаннєвої, але й гуманістичної складової, що передбачає причетність громадян до вдосконалення соціальної системи заради створення умов для самореалізації особистості. Проблеми творчості і творчого мислення є домінуючими для сучасного менеджменту, оскільки демократизація і гуманізація включають у цю сферу організаційної діяльності усе нові і нові прошарки населення. Поряд із сферами мистецтва, науки та іншими сферами людської діяльності, творчість все активніше проникає в сферу менеджменту. Сучасний менеджмент розглядається як простір трансформації творчого мислення з суто психологічного у культурно-цивілізаційний чинник. По суті, йдеться про формування у менеджера нових культурних сенсів творчого мислення і нових моделей розуміння менеджменту. Креативність стає обов‘язковим атрибутом успішної менеджерської діяльності. Творче мислення є невід‘ємною передумовою успішного менеджменту, а визначення місії організації та її стратегії - це процес не лише творчості, а навіть мистецтва. Подальший розвиток українського соціуму в умовах «нової» економіки і глобалізації визначає необхідність підготовки менеджерів нового формату. Визначальним у цьому складному процесі виступає інтелектуалізація праці, забезпечення умов для самореалізації творчого потенціалу особистості, зв‘язок фундаментальних теоретичних знань із високопрофесійними практичними навичками й уміннями в умовах коли вертикальне управління замінене горизонтальними зв'язками, де інформація надходить по безлічі каналів, де ініціатива - важливіше ретельності і де стратегії, завдяки інтернаціоналізації ринків, перетинають національні кордони. Менеджмент-освіта — це достатнє, послідовне і передбачуване формування таких якостей людини, що відбивають потреби і культуру країни у конкретних умовах розвитку. Нова парадигма менеджменту до традиційних цілей менеджмент-освіти - виконувати замовлення суспільства на відтворювання нового покоління фахівців, - додає ще такі, що мають сприяти соціальним змінам, має допомагати людям виконувати завдання, для яких вони не були підготовлені споконвічно, підготувати їх до нелінійного плину кар'єри, до роботи в команді, до незалежного використання інформації, розвивати свої здібності і досягати соціально-конструктивних цілей. Таким чином, послідовне виконання вищевикладених наукових та практичних завдань забезпечило реалізацію головної мети дисертаційного дослідження. Теорію менеджменту подано як різновид загальної теорії управління, якою є кібернетика, що включає у свою структуру також управління технічними і біологічними системами. При цьому доведено головну гіпотезу дослідження, сутність якої полягала в існуванні родо-видового зв’язку менеджменту і управління, ціннісно-смислової сутності явища і домінування «суб’єкт-суб’єктних відносин» у цій царині. Одночасно воно суттєво загострило проблему порівняльного аналізу трьох складових теоретичної кібернетики: теорії управління технічними процесами, теорії управління біологічними процесами і теорії управління соціальними процесами, що вимагає більш чіткої формалізації законів і закономірностей управління, оскільки наявність такої величезної кількості принципів менеджменту, а їх понад п’ятдесят, свідчить про плутанину, що існує у сфері організаційної діяльності людини, до розв’язання якої тепер уже можна сміливо приступити, оскільки створено серйозне філософське підґрунтя теорії менеджменту. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ Монографія: 1. Шавкун І.Г. Філософія менеджменту. – Запоріжжя: ТандемАртСтудия, 2007. – 261 с. Статті у наукових фахових виданнях: 1. Шавкун І.Г. Уміння управляти людськими ресурсами як складова менеджмент-освіти // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Зб. наук. пр. - Вип. 21. – Запоріжжя: ЗДІА, 2005. - С. 125 – 131. 2. Шавкун І.Г. Сутність та світоглядна спрямованість менеджмент-освіти // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 43. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – С. 63 – 72. 3. Шавкун І.Г Поняття “управління”, “керування” і “менеджмент”: спільне і відмінне // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 44. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – С.117 – 127. 4. Шавкун І.Г. Управління: сутність та ґенеза // Нова парадигма: Журнал наукових праць - Вип. 45. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. - С. 100 – 115. 5. Шавкун І.Г. Філософія менеджмент-освіти в умовах входження України в Європейський простір згідно з Болонською декларацією // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 46. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – С. 94 – 99. 6. Шавкун І.Г. Новий формат менеджера як виклик глобалізації // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - № 4 (42). - Дніпропетровськ: «Грані», 2005. - С. 84 -87. 7. Шавкун І.Г. Реалізація освітнього потенціалу особистості менеджера в умовах становлення інформаційного суспільства // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - № 6 (44). - Дніпропетровськ: «Грані», 2005. - С. 97 – 100. 8. Шавкун І.Г. Менеджмент-освіта: релігійний контекст // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 49. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. – С. 65 – 81. 9. Шавкун І.Г. Філософія американської моделі менеджмент-освіти // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - № 1 (45). - Дніпропетровськ: «Грані», 2006. – С. 100 – 104. 10. Шавкун І.Г. Специфіка орієнталістської моделі менеджменту // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Зб. наук. пр. - Вип. 24. – Запоріжжя: ЗДІА, 2006. – С. 200 – 209. 11. Шавкун І.Г. Менеджерські рішення: соціально-культурний контекст // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Вип. 16. – Запоріжжя, «Прем’єр», 2006. – С. 147 – 153. 12. Шавкун І.Г. Розробка та впровадження інтеграційної парадигми як складова сучасного соціального менеджменту // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Зб. наук. пр. - Вип. 25. – Запоріжжя: ЗДІА, 2006. – С. 48 – 56. 13. Шавкун І.Г. Ціннісні орієнтації соціального менеджменту в Україні // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - № 3 (47). - Дніпропетровськ: «Грані», 2006. – С. 82 – 86. 14. Шавкун І.Г. Менеджерські рішення в суспільстві, побудованому на знаннях // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 55. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – С.84 – 99. 15. Шавкун І.Г. Соціально-ефективний менеджмент як чинник суспільного розвитку // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Зб. наук. пр. - Вип. 26. – Запоріжжя: ЗДІА, 2006. – С. 175 – 183. 16. Шавкун І.Г. Менеджер ХХІ століття: проблеми та напрямки підготовки // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Вип. 17. – Запоріжжя, «Просвіта», 2006. - С. 106 – 111. 17. Шавкун І.Г. Підходи до розуміння сутності управління в сучасній суспільствознавчий думці // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - № 4 (48). - Дніпропетровськ: «Грані», 2006. – С. 62 – 66. 18. Шавкун І.Г. Управління і влада: загальне і відмінне // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - № 6 (50). - Дніпропетровськ: «Грані», 2006. - С. 77 – 82. 19. Шавкун І.Г. Влада і управління в громадянському суспільстві // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Вип. №18. - Запоріжжя, «Просвіта», 2007 - С. 107 – 113. 20. Шавкун І.Г. Тенденції розвитку сучасного менеджменту // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - № 1 (51). - Дніпропетровськ: «Грані», 2007. – С. 54 - 57. 21. Шавкун І.Г. Людиновимірчий аспект менеджменту // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 60. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. - C. 39 – 48. |