Дослідження та опис засобів, механізмів і прийомів продукування лінгвально-ігрових явищ у сучасній англійській мові визначаються загальною антропоцентричною орієнтацією сучасної лінгвістики на вивчення шляхів трансформації мовних одиниць в одиниці мовлення з особливим фокусом уваги на індивідуально-особистісних способах кодування інформації в цілому та на використанні асистемного і/або аномального зокрема, особливо на лексико-семантичному рівні. Аналіз вербальної комунікації як специфічної форми людської діяльності зумовлює інтерес і до її індивідуально-особистісних проявів, у т. ч. й до лінгвокреативного потенціалу мовленнєвої особистості. Мовна система уможливлює значну свободу реалізації творчого потенціалу мовця, що, зокрема, виявляється в його вербальній активності – у свідомому порушенні правил, норм і канонів використання мови у вигляді певного “експерименту” над знаком. Розширення меж функціонування мови, деформування її норм, скасування усталених стереотипів сприйняття й відображення дійсності у процесі вербального спілкування не в останню чергу пов’язані з феноменом “мовна гра”. Розгляд фактів МГ лише як недетермінованих мовною системою аномалій, що є традиційним у лінгвістичних студіях, демонструє недооцінку значущості цього явища в мовленнєвій діяльності індивіда. З урахуванням цього основний акцент у дисертації робиться на комплексному розгляді МГ в єдності її когнітивно-семантичного та функціонально-прагматичного аспектів. У такий спосіб МГ постає як процес і результат свідомої лінгвокреативної діяльності індивіда, спрямованої на нестереотипне варіювання форми та змісту мовних одиниць на ігровому регістрі комунікації з метою впливу на емоційну та/або інтелектуальну сферу адресата. МГ є проявом мовотворчого мислення, що реалізує закладені в лінгвальному знаку можливості. Основний принцип МГ полягає у здатності встановлювати асоціативні зв’язки, які є показником креативності мовленнєвої особистості. У роботі доводиться, що МГ має двояку природу, поєднуючи в собі риси як мовного, так і мовленнєвого явищ. Ефект МГ виникає в результаті свідомо продукованого мовцем конфлікту між узусом і використанням мовного знака. Механізми, засоби та прийоми продукування лудичних явищ у сучасній англійській мові визначають шляхи та способи трансформації лінгвальних одиниць в одиниці мовлення. Основу механізму створення ігрем складають, передусім, відхилення від норм уживання мовних одиниць, наслідком чого є виникнення ефекту несподіваності та протиріччя. Оказіональна зміна форми та змісту мовних одиниць у лудичних ситуаціях зумовлюється когнітивно-прагматичними факторами мовлення, а природа узуальної одиниці допускає ці зміни. Когнітивно-дискурсивною базою продукування ігрем є закладена в мовній системі можливість оказіональної актуалізації її одиниць. Для досягнення перлокутивного ефекту у використанні мовно-ігрових явищ в англійській мові використовується широкий діапазон прийомів із залученням засобів усіх рівнів мовної системи, однак усі ці прийоми ґрунтуються на зовнішній і внутрішній структурі слова. Найбільш продуктивним виявилося застосування конвергентних прийомів – комбінування прийомів обох типів. Застосування когнітивного підходу до вивчення феномена “мовна гра” дозволяє інтерпретувати нестандартні мовленнєві вживання не як помилки, а як специфічні операції над знаннями, підтверджує присутність у мовній свідомості словотвірних моделей і фреймів, що мають значний евристичний і гносеологічний потенціал. Породження та сприйняття ігреми в лудичній ситуації супроводжується актуалізацією в когнітивному просторі мовленнєвої особистості різних фреймів і скриптів – статичних і динамічних знань, що апелюють до операційно-логічних пресупозицій. Перспективним може бути насамперед подальше дослідження ігрем у різних типах дискурсу – розмовно-побутовому, публіцистичному, офіційно-діловому тощо. Плідною є також розробка й таксономізація лудичних явищ у прецедентних текстах, текстових ремінісценціях, знання яких потребує актуалізації культуральних, філологічних, літературних, міфологічних фреймів. Механізми кодування та декодування ігрем, що є результатом включення в мовлення прецедентних текстів, можуть надалі вивчатися і з точки зору виявлення джерел текстових ремінісценцій, способів залучення ігрем у текст, ступеня трансформації тексту-прототипу, його співвідношення з текстом-мотиватором в інформативному та конотативному планах. |