Анотація до роботи:

Рисін В.В. Механізми залучення заощаджень населення кредитними установами України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена визначенню ролі заощаджень фізичних осіб у формуванні ресурсної бази фінансово-кредитних установ та вдосконаленню механізму залучення заощаджень.

У роботі здійснено ретроспективний огляд теорій заощаджень, визначено їх суть, види, основні мотиви та фактори, що впливають на процес формування заощаджень домогосподарствами. Проаналізовано діяльність банків і небанківських фінансових інститутів із залучення заощаджень фізичних осіб, розглянуто досвід банків розвинутих країн щодо здійснення депозитних операцій, визначено економічну сутність категорій «депозит» і «вклад» та відмінність між ними. Особливу увагу приділено функціонуванню Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як установі, що повинна сприяти підвищенню довіри населення до банківських установ. Визначено основні проблеми в його діяльності та рекомендовано можливі шляхи їх вирішення.

На основі аналізу залучення українськими фінансово-кредитними установами вкладів населення визначено механізм формування заощаджень населення в Україні, чинники, що сприятимуть припливу вкладів фізичних осіб у кредитну систему. Запропоновано напрями вдосконалення діяльності фінансово-кредитних установ, зокрема банків, щодо залучення заощаджень населення.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється в таких рекомендаціях щодо вдосконалення діяльності із залучення вкладів фізичних осіб кредитними установами в Україні.

1. Вивчення суті заощаджень населення дозволяє визначити їх як частину грошових доходів населення, що формується за рахунок скорочення поточного споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому. Заощадження домашніх господарств – найважливіше джерело формування інвестицій, без яких стабільний соціально-економічний розвиток держави є неможливим. Тому сприяння заощадженням має бути одним із пріоритетних напрямів економічної політики держави.

2. Оскільки грошові доходи населення є основним визначником особистих заощаджень, то зростання реальних грошових доходів і зменшення їх диференціації, на нашу думку, є одними з основних мотиваційних механізмів залучення заощаджень кредитними установами. Зростання доходів безпосередньо впливає на функціонування останніх, оскільки збільшує потреби населення в банківських послугах та розширює економічну базу залучення коштів на депозити.

3. Визначення структури організованих заощаджень в Україні показало, що вирішальну роль у залученні заощаджень населення в кредитну систему відіграють банки. Вони залучають кошти фізичних осіб у результаті здійснення депозитних операцій. У сучасній економічній літературі немає однозначного трактування понять «депозит» і «вклад». Поняття «депозит», на нашу думку, є ширшим, а вклад може розглядатися як різновид депозиту. Депозит можна визначити як грошові кошти чи інші фінансові активи, що передані їх власником на договірних засадах кредитній установі (банку) і підлягають поверненню після закінчення терміну дії депозитної угоди. Вклад – це форма вкладення грошових коштів на рахунок у банк з умовою повернення та, як правило, сплати процента.

4. Аналіз фактичного стану у сфері залучення заощаджень в Україні за період незалежності дає можливість виділити три етапи їх формування:

глобальне знецінення заощаджень у зв’язку з гіперінфляційними процесами (1992–1995 рр.);

нестабільне формування заощаджень в умовах обмеженої інфляції (1996–1999 рр.);

зростання заощаджень, викликане макроекономічною, фінансовою та валютною стабілізацією (із 2000 р. і до сьогодні).

5. Структура і динаміка залучення коштів банками в цілому відбиває позитивні та негативні тенденції, притаманні перехідній моделі економіки і такій її складовій, як банківська система. Залучаючи кошти фізичних осіб, банки повинні враховувати не лише стан економіки загалом, а й регіональні особливості, самостійно обираючи і розробляючи умови залучення коштів, виходячи зі стратегії і тактики конкретного банку. Це, зокрема, пов’язано з тим, що фінансова стійкість і подальший розвиток конкретного банку передбачають постійне відслідковування своєї клієнтури з погляду визначення стабільності та вдосконалення шляхів залучення коштів на депозитні рахунки. За необхідності банки мають можливість скоригувати свої дії, розробивши відповідні заходи, спрямовані на компенсацію можливого відпливу вкладів за рахунок інших джерел.

6. З метою підвищення довіри до банків та вдосконалення діяльності ФГВФО пропонується підвищити розмір гарантованої суми покриття, а також запровадити прогнозування розміру загальної суми вкладів у банках-учасниках та посилити контроль за їх фінансовим станом з боку ФГВФО. Окрім того, негайного вирішення потребує питання погашення боргів за вкладами у фінансових установах колишнього СРСР.

7. Проведений аналіз свідчить про те, що низький рівень життя та реальних грошових доходів істотно обмежують заощаджувальні можливості переважної більшості населення України. З огляду на це, важливе значення має забезпечення зростання грошових доходів та заощаджень населення як базової передумови зростання інвестицій у реальну економіку. Для вирішення цього завдання необхідно вдосконалити політику оплати праці та її оподаткування, зменшити диференціацію доходів населення, провести ефективну пенсійну реформу.

8. Осідання грошових доходів населення в заощадженнях визначається не тільки рівнем їх реальних обсягів, а й такими чинниками, як обсяги накопиченого багатства в сімейних господарствах, рівень і структура поточного споживання, розвиток споживчої культури населення, упевненість його в збереженні та успішній капіталізації накопичених заощаджень тощо. Тому актуальним завданням грошово-кредитної політики НБУ має стати посилення ролі банків у формуванні та організованому використанні заощаджень населення, а також активізація виховної роботи із посилення зацікавленості населення у формуванні заощаджень та в їх розміщенні в банківських установах, формування сімейних фінансів, ефективного зберігання населенням накопичених грошових коштів.

9. Високу зацікавленість населення у формуванні організованих заощаджень можна забезпечити в умовах достатньої стабільності
банків та надійності і дохідності банківських вкладів. Тому керівним
органам банківської системи потрібно убезпечити банки від впливу дестабілізуючих зовнішніх чинників, підвищити вимоги щодо управління банківськими ризиками, забезпечити дотримання банками постійного позитивного значення ставок депозитного процента на строкові вклади населення, запровадити оперативний моніторинг ризиків у діяльності українських банків.

10. У зв’язку з невеликими обсягами та короткими строками заощаджень населення залучення їх банками на вклади є значно витратнішими операціями, що дають набагато менш стабільні і надійні ресурси, ніж залучення коштів юридичних осіб. В умовах України ця особливість банківських вкладів населення посилюється ще й тим, що традиційно населення слабо використовує безготівкові платежі за поточними операціями і зовсім мало тримає коштів на поточних рахунках, які є дешевими для банків і могли би частково компенсувати їхні надмірні витрати на обслуговування населення. Тому банки потребують особливої системи стимулювання щодо залучення грошових коштів населення на вклади. Доцільно розробити й ухвалити закони про ощадну справу в Україні, про Державний ощадний банк України, про кредитування; знижувати норму обов’язкових резервів для коштів населення; при проведенні політики рефінансування надавати пільги банкам, які активно залучають кошти населення; усіляко стимулювати інші банки щодо запровадження у практику обслуговування населення новітніх досягнень світової ощадної справи; посилити увагу на державному рівні до розвитку безготівкових розрахунків населення через банки.

Публікації автора:

1. Доходи та заощадження в перехідній економіці України: Монографія / З.Г.Ватаманюк, С.М.Панчишин, В.В.Рисін та ін. – Львів: ЛНУ
   ім. І. Франка, 2003. – 406 с. (Особистий внесок: Розділ 3.3. Напрями вдосконалення державного регулювання доходів в Україні –
   0,5 д.а.).

2. Історія становлення і розвитку ощадної справи в Україні: Монографія / Т.С.Смовженко, В.Д.Буряк, А.І.Медвідь, Г.П.Ханас, З.М.Комаринська, Л.М.Хміль, В.І.Огієнко, В.В.Рисін, О.В.Рибай. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 226 с. (Особистий внесок: Розділ 5. Міжнародний досвід ощадної справи – 1,46 д.а.).

3. Система гарантування вкладів в Україні: Монографія / В.Л.Кротюк, В.І.Огієнко, Т.О.Раєвська, Т.П.Лінник, І.В.Серветник, В.В.Рисін, В.М.Гудзенко. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 255 с. (Особистий внесок: Розділ 1.2. Досвід зарубіжних країн щодо страхування депозитів – 1 д.а.).

4. Рисін В.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Львів: ЛБІ НБУ, 2001. – 192 с. (8 д.а.).

5. Рисін В.В. Грошові доходи населення як основний чинник формування приватних заощаджень в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми ринкової трансформації України: Зб. наук. праць Інституту регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2003. – Вип. 1. – С. 430–436. (0,33 д.а.).

6. Рисін В.В. Організація ощадної справи в країнах Західної Європи // Регіональна економіка. – 2003. – №1. – С. 171–178. (0,38 д.а.).

7. Рисін В.В. Польська система гарантування депозитів // Вісник НБУ. – 2002. – № 4. – С. 40–42. (0,38 д.а.).

8. Рисін В.В. Стан залучення заощаджень парабанківськими установами та перспективи їх розвитку в Україні // Формування ринкової економіки в Україні. Доходи та заощадження в умовах ринкової трансформації економіки України: Науковий збірник. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2002. – Спецвип. 10. – С. 139–145. (0,38 д.а.).

9. Рисін В.В. Аналіз діяльності українських банків по залученню вкладів населення // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Транскордонне співробітництво, інфраструктура та фінансово-інвестиційна діяльність: Зб. наук. праць Інституту регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2002. – Вип. 6. – С. 314–324. (0,42 д.а.).

10. Рисін В.В. Економічні чинники припливу заощаджень населення у банківську систему // Регіональна економіка. – 2002. – № 3. – С. 153–156. (0,25 д.а.).

11. Рисін В.В. Аналіз діяльності системи гарантування депозитів у Польщі // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми формування і реалізації політики сприяння розвиткові підприємництва в Україні: Зб. наук. праць Інституту регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2002. – Вип. 1. – С. 229–236. (0,42 д.а.).

12. Рисін В., Прийма І. Небанківські фінансові інститути як суб’єкти ринку заощаджень в Україні // Формування ринкової економіки в Україні. Формування нової парадигми економічної теорії в Україні: Науковий збірник. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – С. 345–352. (Особистий внесок автора: визначення ролі фінансових установ у залученні коштів населення - 0,25 д.а.).

13. Рисін В.В. Ощадний банк та його роль у розвитку економіки Львівщини // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Банківська та фінансово-кредитна системи та їх роль в сучасних умовах: Зб. наук. праць / Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2000. –
    Вип. XVII. – С. 148–155. (0,42 д.а.).

14. Рисін В.В. Регіональний аспект залучення інвестицій і формування інвестиційної політики // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Іноземні інвестиції в Україну: проблеми привабливості і залучення: Зб. наук. праць / Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2000. – Вип. ХХІІ. – С. 361–369. (0,29 д.а.).