Результати проведеного дослідження дають підставу стверджувати, що механізми соціокультурної детермінації астрономії ґрунтуються на основі взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку і функціонування астрономії. Це виявляється специфічним чином на всіх етапах історії розвитку астрономії, в її революційні й еволюційні періоди розвитку, на теоретичному та емпіричному рівні даної науки. 1. Виникнувши і розвиваючись із практичних потреб людей, астрономія надалі інкорпорувалася астрологією, яка була специфічною формою світогляду, особливим типом раціональності й вельми могутнім пластом культури суспільства із старовини аж до Нового часу. Зокрема, вона була найістотнішим інгредієнтом культури, що визначав розвиток астрономії. Астрологічний етап розвитку астрономії був історично обумовленим. У цей час астрономія стає необхідним емпіричним базисом для розвитку і функціонування астрології. Остання виникнула з астролатрії, тобто поклоніння найдавніших народів небесним світилам як богам. В основі астрології лежить певна онтологія і гносеологія: специфічна єдність, нероздільність суб'єкта та об'єкта пізнання, а також глибока ідея про залежність усіх земних процесів від космічних, що знайшла своє відображення у принципі антропокосмізму. Згідно останнього, космос - величезна маса, що володіє колосальною енергією, яку людина може використовувати для своєї користі, що переконливо показала давньосхідна філософія. Але для використання космічної енергії необхідно знати алгоритми її функціонування і впливу на земні події. Астрологія і зайнялася пошуком таких закономірностей, стверджуючи можливість раціонального прогнозу. 2. Унікальність астрології очевидна в зіставленні її з багатьма іншими безвихідними ідеями минулого: алхімією, теплородом, флогістоном, вічним двигуном, ефіром, еліксиром молодості, штучним інтелектом, ідеєю квадратури круга, філософським каменем тощо. Усі ці ідеї, вичерпавши себе, було відкинуто. Все, окрім астрології, яка і сьогодні продовжує займати розум багатьох, не дивлячись на те, що ще в XVII столітті намітився безповоротний перехід від священно-символічного (божественно-містичного) до природно-причинного пояснення всіх явищ. 3. Із старовини до Нового часу, астрономія і астрологія були специфічним пізнавальним цілим. Еволюціонував характер взаємодії і взаємозв’язку астрономії і астрології у різні історичні періоди, а також соціокультурні чинники, що зумовили цю еволюцію: від жорсткої цілісності (пізнавальної єдності) – на стародавньому Сході, до елементів відносної самостійності – в античності, середині століття та епоху Відродження, до повної незалежності астрономії від астрології – у Новий час. 4. Характер зв'язку між астрологією та астрономією змінювався під істотним впливом різних зовнішніх факторів: жрецького характеру науки - на стародавньому Сході; філософії – в античності; християнства – в середні століття і епоху Відродження; експериментально-адаптованої науки як самостійного елемента культури і соціального інституту – у Новий час. 5. Сьогодні у зв'язку з формуванням нового некласичного ідеалу науковості, аналіз минулих форм і станів науки стає особливо актуальним із погляду пошуку нових концептуальних і методологічних підходів до науки в цілому і окремим її фрагментам. Яскраві полемічні думки, висловлювані в сучасній філософсько-методологічній літературі, свідчать про те, що питання про напрями і тенденції, за якими йде формування цього нового некласичного ідеалу науковості (плюралізація, екстерналізація, антифундаменталізація або лібералізація і т.ін., і т.п.), залишається відкритим. І в цій відвертості нам ясно бачиться проблема, суть якої в тому, що між астрологією і наукою немає непрохідної межі, тобто астрологія і наука не є абсолютно несумісними. 6. Кризові (аномальні) ситуації у розвитку астрономії виникають і формуються в результаті взаємодії та взаємозв’язку внутрішньонаукових і соціокультурних чинників. Аналізуються останні, що були релевантними для астрономічних революцій (Коперніканської і ХХ століття). В еволюційні періоди розвитку астрономії вплив соціокультурних чинників, як правило, більш опосередкований. Проте, сучасна астрономія характеризується тим, що зовнішні показники виступають як відносно істотні детермінанти формування новацій і конкретних астрономічних дослідницьких програм. 7. Соціокультурні чинники мають істотний вплив на розвиток теоретичної астрономії. На розвиток емпіричної астрономії зовнішні показники мають, як правило, опосередковану теоретичним знанням дію. Показано, що окремі фактори, наприклад, сучасна технологія – можуть надавати й істотний (різний за ступенем і часом) вплив на розвиток емпіричної астрономії. Автор добре розуміє, що проведене ним дослідження не дає вичерпних відповідей на всі релевантні питання, що виникали в його процесі. Перш за все, це торкається різноманітності пізнавального процесу в сучасній астрономії і його історичної динаміки. Необхідний подальший розвиток концептуальної і методологічної рефлексії проблем, пов’язаних з соціокультурною детермінацією науки як діяльності, знання і соціального інституту. Оскільки в роботі головна увага приділялася на вплив культури на астрономію, остільки вимагає окремого дослідження проблема впливу астрономії на культуру. Доцільно також більш обґрунтовано розглянути проблему перекладу астрологічних текстів на мову сучасної наукової астрономії. Бажано ґрунтовніше арґументувати і веріфіціювати гіпотезу про те, що астрономія і астрологія були єдиним пізнавальним цілим. |
