Анотація до роботи:

Котик І.О. Механізми рефлексії у процесі розвитку суб’єктності людини. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню рефлексивних механізмів формування та розвитку суб’єктних якостей людини. У результаті проведеного аналізу методологічних і методичних аспектів проблеми побудовано нову модель суб’єктно-діяльнісного підходу до розвитку психіки в онтогенезі – суб’єктно-рефлексивну. Практична реалізація моделі полягала у з’ясуванні впливу виявлених рефлексивних механізмів культурологічного діалогу на процеси саморозвитку суб’єктності людини. Рефлексивні механізми становлення суб’єктності активізуються у процесі взаємодії школярів при діалогічному пізнанні ними історичних етапів розвитку людства та притаманних їм рефлексивних типів розуміння. Розроблена методика успішно впроваджена в освітній процес ряду загальноосвітніх шкіл.

Результати дослідження розвитку суб’єктності підтвердили висунуту гіпотезу про важливу роль рефлексії у даному процесі. На основі проведеного теоретичного аналізу та узагальнення результатів експериментального дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Виходячи з розробленої у дисертації теоретичної моделі суб’єктно-діяльнісного підходу до розвитку психіки, можна виділити шість рівнів розвитку суб’єктності людини: операційний, рольовий, особистісний, діяльнісний, рефлексивний, діалогічний. Рівні рефлексивної свідомості можуть бути поставлені у відповідність домінантним історичним типам розуміння: первісному, античному, середньовічному, новочасовому, сучасному.

2. Ефективному формуванню та розвитку рефлексії істотно сприяє діалогічне навчання, яке відбувається із дотриманням таких умов: забезпечення розриву у структурі діяльності учня, в результаті якого виникає зупинка процесу навчання і вихід за межі попередньої форми роботи; оцінка школярами суб’єктивної значущості здійснюваної діяльності для усвідомлення підстав власних дій; оцінка ними дій партнерів у комунікації; взаємне відображення позицій партнерів діалогу через призму загальнозначущого для них об’єкта; вибір учнем власної точки зору на проблему; визначення ним категоріальних меж рефлексії: мети, засобів, знань та їхнього взаємозв’язку; схематизація дій та об’єктивація рефлексії з метою вироблення нових схем, методів діяльності; філософське осмислення проблеми; використання нових схем як засобу управління, механізму діяльності та мислення.

3. Існує взаємозалежність між рівнями розвитку рефлексії та суб’єктності. Аналіз основних домінантних рівнів рефлексії конкретних історичних етапів розвитку людства дає змогу зробити висновок про відповідність первісного типу розуміння операційному суб’єкту, античного типу розуміння – рольовому, середньовічного – початку особистісного суб’єкта, розуміння періоду Нового часу – діяльнісному, сучасного типу розуміння – рефлексивному та діалогічному суб’єктам.

4. Механізмом розвитку суб’єктності індивіда є поетапне оволодіння рівнями рефлексії. Розроблена в дослідженні експериментальна методика сприяє, завдяки становленню рефлексивних механізмів, розвиткові суб’єктності у процесі діалогічного пізнання школярами історичних етапів формування суб’єкта.

5. Відповідно до методологічної парадигми та дослідницьких завдань запропонованої методики розроблено спосіб дослідження ступеня сформованості суб’єктності за допомогою оцінки відповідного рівня рефлексивної свідомості. Рівень рефлексії може бути визначений на основі пролонгованої динамічної фіксації та побудови інтегрального контуру рефлексивної свідомості за параметрами аналізу емпіричних даних. У цьому разі матеріали навчального діалогу можуть оброблятись за такими параметрами: вид активності, її якісний рівень, об’єм та продуктивність; дивергентність мислення; характер взаємодії; експресивні уміння та емоційний тон; простір взаємодії; ступінь взаємоузгодженості між учасниками діалогу.

6. Розроблена в дослідженні експериментальна програма може бути одним із шляхів до розбудови сучасної освіти. Вона передбачає конструктивну трансформацію сучасної традиційної освіти на основі діалогічної стратегії, побудованої на концептуальних засадах Школи діалогу культур. Основним змістом такої розбудови є трансформація шкільної програми на базі концептуальних засад ШДК, впровадження навчальних курсів “Історія культури”, “Психологія людини” та науково-пізнавальної гурткової роботи за предметним змістом науково-природничих та точних наук.

7. Позитивні зрушення у розвитку суб’єктності, які було зафіксовано у результаті реалізації зазначеної програми, дають підставу твердити про значну ефективність саме такого напряму актуалізації рефлексивних механізмів розвитку суб’єктності. Отримані результати контурно-параметричного аналізу підтверджують велику роль суб’єкта у формуванні та розвитку власної особистості, позитивну динаміку даних процесів при активації рефлексивних механізмів у процесі діалогічного навчання на основі концепції Школи діалогу культур.

Виявлені рефлексивні способи розвитку суб’єктності можна рекомендувати для використання у навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів, у вищих ланках освіти; елементи програми можуть бути використані на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників, керівників освітянських закладів.

Перспективи подальшого дослідження пов’язані з уточненням факторів, які блокують розвиток суб’єктності, та з вивченням процесу ймовірної інволюції суб’єктності. Потребують подальшої розробки та вдосконалення конкретні предметні програми навчання із використанням рефлексивних механізмів навчальної діяльності на основі концепції ШДК, створення предметних посібників і текстів на основі цих розробок.

Публікації автора:

1. Котик І.О. Вплив рефлексії на процес розвитку та становлення суб’єктності людини // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2000. – Вип. 30. – С. 302-310.

2. Котик І.О. Діалогічний ігровий компонент рефлексивного управління розвитком суб’єктності у навчально-виховному процесі // Психологія. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К., 2003. – Вип. 21. – С. 98-110.

3. Котик І.О. Дослідження сформованості та особливостей розвитку суб’єктності // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2003. – Т. V, ч. 4. –
   С. 179-189.

4. Котик І.О. Рефлексія конфліктних ситуацій суб’єктами навчальної діяльності // Конфлікти в педагогічних системах. Зб. доповідей науково-практичної конференції 20-21 травня 1997 року. – Вінниця, 1997. – С.150-152.

5. Котик І.О. Розвиток суб’єктності учнів при розв’язанні конфліктів у процесі діалогічного навчання // Психологія. Збірник наукових праць НПУ
   ім. М.П. Драгоманова. – К., 2000. – Вип.3 (10). – С. 143-150.

6. Котик І.О. Формування в учня вміння конструктивно долати конфлікт під час навчання у Школі діалогу культур // Педагогіка толерантності. – 1998. – № 3-4. – С. 49-52.

7. Котик І.О. Школа діалогу культур. Розвиток суб’єктності особистості // Педагогіка толерантності. – 2001. – № 2 (16). – С.106-116.