Проведене дисертаційне дослідження підтвердило вихідну гіпотезу щодо необхідності впровадження теоретично обґрунтованої методології вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби, яка реалізується у процесах комунікації, мотивації, інноваційного розвитку, організаційних перетворень та управління якістю. Головні його результати свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань, дають змогу сформулювати висновки і рекомендації, які мають теоретичне, науково-прикладне й практичне значення та в комплексі вирішують важливу наукову проблему щодо створення цілісної методології вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби у період суспільних реформ. На підставі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації. 1. Аналіз наукових праць за темою дослідження засвідчив, що проблема механізмів функціонування системи державної служби в Україні у період суспільних реформ дотепер ще не була предметом окремого комплексного наукового дослідження. У працях фахівців розглядаються різні аспекти теорії державного управління, системи державної служби, окремих механізмів її функціонування, проте наукова розробка проблеми формування методологічних засад вдосконалення механізмів функціонування системи державної служби є недостатньою. Тим часом створення інституту сучасної професійної державної служби, що відповідає європейським стандартам, є необхідною умовою подальших демократичних, економічних та соціальних перетворень у нашій країні. Тому актуальною є потреба у всебічному дослідженні даної проблеми. 2. Механізми функціонування системи державної служби мають базуватися на синтезованих компонентах науки державного управління та методологічного забезпечення державної служби. За таких умов методологія визначається як сукупність науково обґрунтованих положень щодо механізмів функціонування системи державної служби, яка може бути піддана аналізу, побудована на загальних принципах формування й функціонування систем. Вона має містити складові, що поєднуються за такими ознаками: належністю до теоретичних засад (закони, закономірності, принципи, закономірності, категорійний апарат); практичним спрямуванням (форми, методи, інструментарій); ресурсним забезпеченням (політичні, інституціональні, кадрові, інформаційні, матеріально-технічні, часові ресурси) та оцінним характером (моніторинг результатів функціонування). 3. У процесах функціонування системи державної служби слід враховувати специфіку використання загальнонаукових та специфічних закономірностей функціонування великих, динамічних, відкритих, імовірнісних, самокерованих, текстологічних систем: загального взаємозв’язку та взаємодії, цілісності, залежності між рівнем різноманітності суб’єкта та об’єкта управління, єдності системи управління, пріоритету цілого над частиною, пропорційності і композиції, самозбереження, самоорганізації, синергії, врахування системи потреб, конкурентності кадрів, диференціалізації та універсалізації функцій. 4. Механізми функціонування системи державної служби з огляду на зміст основних понять категорійного апарату, сформульованих у дисертації, являють собою систему принципів, законів та процедур, які регламентують взаємодію системи державної служби та забезпечують прийняття і реалізацію управлінських рішень щодо функціонування системи державної служби в період суспільних реформ. Це зумовлює необхідність урахування при розробці методології їх удосконалення особливостей державної служби перехідного періоду (динамічність, відкритість, імовірнісність, складність комунікативних зв’язків між підсистемами). Розвиток таких систем передусім пов’язується зі структурними змінами в системі й зовнішньому середовищі. Механізми функціонування визначають, як поводяться елементи системи в процесі її функціонування. 5. Розглядаючи механізм інновацій в системі державної служби, необхідно мати на увазі, що інновація є однією з імовірних реакцій системи на вплив зовнішнього середовища. Вивчаючи процес інновації, слід враховувати фактор часу, який дає змогу співвідносити процес інновації з іншими процесами, що відбуваються в системі. Доведено, що механізм інновацій є необхідним елементом розвитку державної служби в перехідний період. Запропоновано методику розвитку готовності державних службовців до прийняття інноваційних рішень. Вона може бути використана при підготовці, перепідготовці й підвищенні кваліфікації державних службовців, що дасть можливість формувати в них психологічну готовність до інновацій, уміння використовувати методи впровадження цих змін. 6. Доведено, що при розгляді механізмів мотивації в системі державної служби слід враховувати ціннісний аспект мотивації, який є особливістю суспільства перехідного періоду. Такий підхід пропонується реалізувати шляхом передачі керівниками частини своєї відповідальності за загальний результат безпосереднім виконавцям (створення тимчасових проектних груп у процесі виконанні окремих завдань). Запропоновано методологію створення системи мотивації державних службовців на базі інформації про їх потреби та поведінку. Досліджено, що розгляд механізмів мотивації в системі державної служби передбачає розробку сучасних моделей мотивації персоналу в умовах перехідного періоду. Такі моделі мають давати: по-перше, загальне уявлення про потенціал персоналу; необхідні структурні перетворення; відповідність людського потенціалу рівню складності діяльності в умовах суспільних реформ; по-друге, забезпечувати прогноз для оцінки часу й необхідних матеріальних ресурсів з метою мотивації, навчання і стимулювання необхідного типу поведінки окремих державних службовців і категорій персоналу в цілому. 7. Механізм організаційних перетворень у системі державної служби та її підсистем пов’язаний зі зміною цілей її функціонування, завдань, функцій тощо. Визначено, що процеси організаційних перетворень у системі державної служби мають охоплювати її цілі та стратегії, структури, елементи, технології функціонування (регламенти), ресурсне забезпечення (державні службовці, фінанси, нематеріальні ресурси та ін). Організаційні перетворення мають здійснюватись за узгодженою програмою, яка формалізується у вигляді відповідного документа та містить конкретні визначення щодо етапів та термінів реалізації. З’ясовано, що якість реорганізаційних процесів в органах державного управління буде однаковою мірою залежати не тільки від опрацювання програми реорганізації та її реалізації, а й від готовності державних службовців до реорганізації, встановлення відповідного інноваційного та психологічного клімату, необхідних матеріальних та нематеріальних ресурсів. Процеси адаптації (пристосування) системи державної служби до змінного середовища слід розглядати разом з процесами “самоконкуренції”, пов’язаної із самовдосконаленням, трансформацією та розвитком як системи державної служби і її елементів і компонентів, так і суспільства в цілому. 8. Доведено, що в процесі функціонування та розвитку системи державної служби комунікативні процеси відіграють одну з найважливіших ролей – забезпечення ефективного зворотного зв’язку із змінним зовнішнім середовищем. Ефективна внутрішньо- та зовнішньоорганізаційна комунікація є однією з необхідних складових успішного функціонування як системи державної служби, так і системи державного управління в цілому. Визначено, що система державної служби в цілому та її підсистеми мають бути пронизані мережею комунікаційних каналів, які покликані збирати, передавати та систематизувати інформацію про зовнішнє середовище, а також передавати повідомлення в зовнішнє середовище. Саме комунікація є засобом включення в зовнішнє середовище державної служби, забезпечує останній необхідний рівень взаємодії з аудиторіями, що її оточують. 9. Доведено, що при забезпеченні якості управлінських рішень та адміністративних послуг у системі державної служби необхідно враховувати додаткові елементи, які стосуються людського фактора в системі державної служби: культуру та етичні засади спілкування, доступність державних службовців для громадян, гнучкість форм та оперативність надання послуг, гігієну, безпеку, комфорт і естетику місця надання послуг, позитивний образ інституцій, що надають послуги. Обґрунтовано, що для підвищення якості функціонування системи державної служби після впровадження систем управління якістю в органи виконавчої влади необхідно провести сертифікацію згаданих систем на відповідність їх міжнародним стандартам ISO 9001-2001. 10. Наукові результати дослідження дають можливість визначити основні заходи щодо їх впровадження в практику державної служби, які б сприяли вдосконаленню механізмів її функціонування, а саме: опанування методології вдосконалення механізмів функціонування державної служби, що має підвищити наукову обґрунтованість при розробці та реалізації її вихідних продуктів (управлінських рішень та послуг), покращити формування іміджу органів влади; гармонізувати нормативно-правове забезпечення процесів організаційного розвитку та управління якістю; розробка Положення та створення спеціальної незалежної інституції, що не входить до складу Головного управління державної служби України, для реформування системи державної служби, яка б функціонувала на засадах дорадчого, консультативного органу з проведення якісного реформування державної служби, дасть можливість підходити до процесів реформування державної служби з позицій системності та цілісності. Ця структура має бути гнучкою, складатися з працівників, що мають професійну підготовку, необхідну для ефективного виконання поставлених завдань. До роботи в такій структурі необхідно залучити спеціалістів з бенчмаркінгу, реінжинірингу, управління якістю тощо; запровадження в системі органів виконавчої влади підрозділів, які б здійснювали ефективний моніторинг зовнішнього середовища та сприяли ефективній комунікації органів влади із зовнішнім середовищем, розробляли стратегії вдосконалення комунікативних процесів, сприяли покращанню психологічного клімату. Такі підрозділи мають бути укомплектовані спеціалістами з моніторингу, оснащені відповідною технікою та сучасними методами здійснення моніторингу; вирішення проблеми, пов’язаної з механізмами функціонування та розвитку системи державної служби, має бути багаторівневим і охоплювати всі рівні публічної влади: центральний, регіональний, місцевий для покращання системності та цілісності системи державної служби, а також продуктів цієї системи – управлінських рішень та послуг; створення підсистеми мотивації в системі державної служби, розробка окремого нормативного акта про систему мотивації та стимулювання в системі державної служби дадуть змогу адаптувати і впровадити в практику необхідні методики для вивчення мотивації державних службовців, пов’язати систему мотивації із системою розвитку службової кар’єри державних службовців ініціювання розроблення і прийняття національної програми з розробки стандартів діяльності в системі державної служби прискорить запровадження системи управління якістю в діяльність органів виконавчої влади; запровадження в системі професійного навчання державних службовців спеціальних курсів з інноваційного розвитку дасть змогу підвищити рівень їх професіоналізму відповідно до вимог суспільства періоду суспільних реформ. 11. Дослідження виявило необхідність подальших розробок у даному науковому напрямі, зокрема: вироблення наукового підходу до питань правового регулювання процесів функціонування та розвитку системи державної служби; формування із сукупності правових актів щодо державної служби цілісної системи, яка б сприяла більш ефективному функціонуванню системи державної служби; створення цілісної методології управління якістю в системі державної служби; розробки для системи державної служби методології управління кризами та ризиками суспільного розвитку. |