В дисертаційній роботі розв’язано наукове завдання поглиблення і розвитку концептуальних основ й організаційно-методичної бази формування і фунціонування механізмів економічного партнерства сировинного та переробного секторів вітчизняної харчової промисловості. Виконані дослідження дозволили сформулювати такі основні висновки і рекомендації: 1. Проведені дослідження тенденцій виробництва основних видів продукції харчової промисловості та їх переробки виявили, що ця галузь знаходиться у кризовому стані, який викликаний негативними тенденціями, характерними для періоду трансформації економіки. Особливі складнощі спостерігаються у харчовій промисловості, яка використовує сільськогосподарську сировину. Становище сільськогосподарських підприємств-постачальників сировини ускладнюється монополізмом по відношенню до них ресурсозабезпечуючих та переробних галузей промисловості. Досягнення загальної економічної рівноваги, тобто приблизної рівноваги попиту та пропозиції на ринку продовольчих товарів, є успішним при одночасній взаємодії цього ринку з багатьма іншими ринками. 2. Одним із основних чинників незадовільного стану у харчовій промисловості є економічні складнощі щодо забезпечення ефективних взаємовідносин між виробниками та переробниками сировини. Розрив сформованих економічних взаємовідносин між сільськогосподарськими та переробними підприємствами призвів до значного спаду виробництва практично усіх видів продовольчої продукції. В особливо важкому стані опинилась м’ясна продукція. Низькі щорічні темпи приросту обсягу виробництва практично усіх найважливіших видів продуктів харчування, а особливо м’ясопродуктів, потребують десятиріччя, щоб досягти позицій 1990 року. За період з 1990 по 2002 рр. обсяг виробництва м’яса знизився на 98,2 %. Вивчення та аналіз інтеграційних процесів між сільськогосподарськими та переробними підприємствами дозволили узагальнити ті фактори, які впливають на них. Ефективне функціонування продуктової сфери можливо забезпечити через взаємозв’язок усіх ланок виробничого процесу: від виробництва до реалізації готової продукції. 3. Ефективність роботи переробних підприємств на сучасному етапі, їх економічна стабільність залежать від налагодження партнерських взаємовідносин з сільськогосподарськими виробниками, стабільності сировинної бази. Для удосконалення інтеграційних процесів безумовно необхідним є підхід, що забезпечує врахування вимог економічних законів та різноманітності форм господарювання. Як свідчить практика, перехід виробництва на принципи ринкової економіки не може бути успішно здійснено на старій організаційній основі. Процес інтегрування має поглиблюватись на основі завершеності та послідовності інституціональних перетворень. 4. В умовах, що склалися, необхідне формування нових партнерських взаємовідносин, що сприятимуть зростанню виробництва сільськогосподарської продукції, удосконаленню технологічного процесу виробництва, її переробки. Вони мають забезпечити демонополізацію економіки, створити ринкове середовище, посилити конкуренцію серед відповідних господарських структур, що є стимулом щодо збільшення виробництва продукції, підвищення її якості, економічної ефективності та розширення асортименту відповідно до попиту ринку. 5. Необхідна розробка економіко- організаційної моделі партнерства виробників сировини та підприємств-переробників, яка сприятиме вирішенню складних економічних проблем, зацікавленню виробників сировини у виробництві якісного кінцевого продукту, а підприємства переробної промисловості - у розширенні виробництва та задоволенні потреб населення у продуктах харчування. 6. Насиченість споживчого ринку продуктами харчування, зокрема продукцією м’ясопереробних підприємств залежить від діяльності сільськогосподарських товаровиробників, від стабілізації сільського господарства. Економічна ситуація у сільському господарстві на сучасному етапі розвитку характеризується зменшенням обсягів виробництва, зниженням рентабельності продукції, а у тваринництві збитковістю. Входження сільськогосподарських товаровиробників у ринок відбувається шляхом відносного зниження цін та прибутковості без стабілізації її збуту. Однією з умов ефективного розвитку взаємовідносин сільськогосподарських та переробних підприємств є стимулювання економічних інтересів сільськогосподарських підприємств за допомогою цінової моделі, яка дозволить знизити ціновий диспаритет між виробниками продовольчої сировини та підприємствами, що її переробляють. Це сприятиме налагодженню між партнерами розподільних відносин. 8. Загалом, підвищення ефективності виробництва у харчовій промисловості може бути досягнуто завдяки: технічному переоснащенню та впровадженню ресурсозберігаючих технологій, які дозволяють зменшити витрати та збільшити випуск продукції; налагодженню інтеграційно-партнерських відносин сировинним та переробним секторами галузі; стабільності цих партнерських відносин при постійному підвищенні мотивації праці сільгоспвиробників шляхом формування механізму розподільчих відносин; встановленню паритетної ціни, яка б виконувала економічну функцію забезпечення зацікавленості кожного з членів інтегрованої системи. |