Висновки, яких дійшов дисертант у результаті дослідження, підсумовані наприкінці кожного розділу роботи. Серед висновків, що зроблені в дисертації, найважливішими є такі. 1. Пропонується узагальнено посилатись на міжнародні судові установи та міжнародний арбітраж як на міжнародні засоби ад’юдикації. Дослідженням також були встановлені характерні особливості міжнародних засобів ад’юдикації, що дозволяють виділити їх з-поміж інших мирних засобів вирішення міжнародних спорів. 2. Серед основних тенденцій, що зумовили сучасний розвиток міжнародних засобів ад’юдикації, варто звернути особливу увагу на формування обмеженого доступу індивідів до міжнародних засобів ад’юдикації, який в основному був опосередкований, а саме через звернення держав від імені своїх громадян. В той же час найбільш активне становлення індивідів як суб’єктів, що мають безпосередній доступ до міжнародних засобів ад’юдикації, відбувалося у праві прав людини, міжнародному економічному праві та міжнародному кримінальному праві. Саме завдяки ролі приватних осіб розвиток міжнародних засобів ад’юдикації у трьох зазначених сферах міжнародних відносин став основою становлення міжнародних засобів ад’юдикації взагалі як основного засобу мирного врегулювання міжнародних спорів у сучасному міжнародному праві. 3. Щодо міжнародного економічного права, то протягом тривалого періоду часу захист інтересів приватних осіб у цій сфері міжнародних відносин здійснювався державами у порядку дипломатичного захисту, що виявилося доволі неефективним. Тому поряд з цим у міжнародному економічному праві виникли засоби вирішення міжнародних спорів з безпосереднім доступом до них приватних осіб. Насамперед мова йде про засоби вирішення міжнародних інвестиційних спорів. 4. Велика кількість міжнародних засобів ад’юдикації в сучасному міжнародному праві призвела до того, що нові засоби практично не створюються, а нові міжнародні договори та міжнародні організації розповсюджують на себе юрисдикцію вже існуючих міжнародних засобів ад’юдикації. У випадку ж міжнародних договорів зі складним предметом регулювання така відсильна система призводить до появи розгалуженого механізму вирішення міжнародних спорів, в якій кожному аспекту предмета регулювання такого міжнародного договору відповідає свій окремий засіб чи окрема система засобів вирішення спорів. Причому такий підхід до побудови засобів вирішення спорів є саме механізмом, а не системою, оскільки в ньому засоби вирішення спорів перебувають не у вертикальному підпорядкуванні один з одним (що є притаманним для системи засобів вирішення спорів), а є лише взаємопов’язаними завдяки чіткому розмежуванню їх юрисдикцій. Одним з найяскравіших прикладів міжнародного договору, що застосовує цей підхід, є Договір до Енергетичної Хартії („ДЕХ”). 5. Наразі ДЕХ є єдиним багатостороннім договором у сфері міжнародних енергетичних відносин, який встановлює уніфіковані правила взаємовідносин в паливно-енергетичній сфері як між державами, так і між приватними особами та державами. Його особливість полягає у чіткому закріпленні за індивідами певних прав та покладанні на держави чітких обов’язків у сфері міжнародних енергетичних відносин з метою зменшення некомерційних ризиків, пов’язаних з діяльністю у паливно-енергетичній сфері. Основними напрямами міжнародних енергетичних відносин, що становлять предмет регулювання ДЕХ, є торгівля, транзит, інвестиції та енергоефективність. Тому не дивно, що такий складний за своєю структурою матеріальних норм міжнародний договір, як ДЕХ, має розгалужений та не менш складний механізм засобів мирного вирішення спорів. Такий механізм вирішення спорів, в якому основне місце посідають міжнародні засоби ад’юдикації, став реалізацією тенденцій сучасного міжнародного права, зокрема в забезпеченні прямого доступу індивідів до засобів вирішення міжнародних спорів з метою захисту ними своїх прав. 6. Основу механізму вирішення спорів за ДЕХ складає можливість вирішення спорів між державами-учасницями та між державами-учасницями і приватними особами. Відповідно на основі ДЕХ підлягають врегулюванню спори між державами-учасницями з приводу застосування та тлумачення положень цього договору, а між індивідами та державами-учасницями – по спорах, пов’язаних з інвестиціями. Поряд з цим ДЕХ передбачає спеціальні засоби вирішення спорів. Мова йде про особливу процедуру врегулювання транзитних спорів та про процедуру врегулювання торгових спорів і спорів щодо пов’язаних з торгівлею інвестиційних заходів між державами-учасницями. Крім того, цей договір передбачає засоби вирішення спорів щодо конкуренції; щодо охорони навколишнього середовища та елементи вирішення податкових питань. Останній застосовується при вирішенні міждержавних та інвестиційних спорів і фактично є не окремим засобом вирішення спорів, а допоміжною процедурою встановлення факту – чи становить оподаткування приховані дискримінаційні чи експропріаційні заходи. 7. Загальною характерною особливістю засобів вирішення міждержавних спорів за ДЕХ є те, що реалізація прямих обов’язків держав-учасниць, що закріплені в ньому, підтримана доволі істотними засобами врегулювання спорів щодо таких зобов’язань, основу яких становлять міжнародні засоби ад’юдикації чи засоби, що мають квазіад’юдикаційний характер, в той час як обов’язки учасників, закріплені у вигляді „намірів” і тому подібних положень, у разі виникнення спору є предметом більш м’яких засобів вирішення спорів (в основному у вигляді переговорів чи консультацій). 8. Центральне місце інвестиційного арбітражу в системі засобів вирішення міжнародних спорів за ДЕХ зумовлюється не лише кількістю звернень до нього задля врегулювання спорів між приватними особами та державами, але й якістю норм, що закріплюють цей вид арбітражу, які є одними з найбільш розроблених в сучасному міжнародному праві. Засоби вирішення інвестиційних спорів за ДЕХ стали уособленням останніх напрацювань теорії та практики сучасного міжнародного економічного права, що мають обов’язкову юрисдикцію з вирішення спорів щодо порушення інвестиційних положень за цим договором. Метою цих засобів є збільшення вірогідності ефективного виконання зобов’язань держав за ДЕХ перед приватними особами. Водночас, незважаючи на те, що засоби вирішення міжнародних спорів, передбачені ДЕХ, створюють єдиний взаємопов’язаний механізм вирішення спорів, основу якого складають міжнародні засоби ад’юдикації, проведене дослідження підтверджує ймовірність виникнення ситуацій перетинання та конкурування юрисдикції зазначених засобів. 9. Незважаючи на нетривалий період дії ДЕХ, вже існує порівняно велика кількість звернень до засобів вирішення міжнародних спорів, передбачених цим договором, що пояснюється не лише особливостями міжнародних відносин в енергетичній сфері (насамперед їх загостренням в останні часи), але й якістю нормативного матеріалу цього договору та, зокрема, положень, що закріплюють механізм вирішення міжнародних спорів. Водночас ця практика має певні особливості, які продиктовані структурою предмета регулювання ДЕХ, що зумовлює її поділ на два основних напрями: реалізація засобів вирішення спорів між державами та між державами і приватними особами (інвестиційні спори). 10. Прикладів реалізації засобів вирішення міждержавних спорів за ДЕХ, незважаючи на широкий спектр таких засобів, практично немає. В основному це пояснюється небажанням держав застосовувати інституції із можливими зобов’язальними рішеннями саме в енергетичній сфері як дуже чуттєвої до будь-яких дій держав, не говорячи вже про обставини (рішення міжнародних ад’юдикаційних установ), які можуть бути прийняті фактично без їх участі. 11. Розглядаючи засоби вирішення інвестиційних спорів за ДЕХ, одразу стає помітним, що вони, на відміну від засобів вирішення міждержавних спорів, демонструють зовсім іншу інтенсивність реалізації. Станом на січень 2008 року, за інформацією Секретаріату Енергетичної Хартії, існує 18 звернень до цих засобів, що демонструє, наскільки приватні особи є більш активними за держави у відстоюванні своїх прав в міжнародних економічних відносинах за допомогою засобів вирішення міжнародних спорів. 12. Не викликає сумнівів, що саме інвестиційний арбітраж на підставі положень ДЕХ став тим елементом механізму вирішення міжнародних спорів за цим договором, який становить його основу і забезпечує авторитет цього міжнародного договору як дієвого засобу вирішення суперечок в сучасних міжнародних відносинах. |
