У дисертації одержано теоретичне узагальнення й отримано нове рішення наукового завдання розробки концепції механізму управління організаційним потенціалом суб'єктів реального сектору, який функціонує в умовах ринкової економіки. Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки: 1. Визначено, що комплекс виробничо-господарських проблем суб'єктів реального сектору, породжений процесами ринкових трансформацій в Україні, вимагає першочергового рішення задач організації їхнього управління. У цьому зв'язку, ефективність рішення організаційних проблем залежить від рівня організаційного потенціалу суб'єктів реального сектору. 2. Доведено, що при створенні й вдосконаленні будь-якої системи критерієм рівня її організованості повинний бути показник, що відображає раціональність використання усіх видів ресурсів. Саме цей показник вказує на економічну сутність організаційного потенціалу суб'єктів реального сектору. 3. Визначено особливості управління організаційним потенціалом суб'єктів реального сектору, що дало можливість представити даний процес, як комплексний, що складається з цілого набору його структурних елементів: входу, умов, інструментів, задач, мети, виходу і при цьому оцінити рівень організаційного потенціалу на основі збалансованої взаємодії комунікаційного, структурно - функціонального й адміністративного потенціалів суб'єктів реального сектору. 4. Визначено, що організаційний потенціал – це сукупність комунікаційного, структурно-функціонального й адміністративного потенціалів, спрямованих на раціональне використання усіх видів ресурсів виробничо - господарської діяльності суб'єктів реального сектору і можливий їхній розвиток у майбутньому. 5. Доведено, що процес управління організаційним потенціалом не можна кваліфікувати як статичний, він йде в режимі динамічної рівноваги при постійних якісних змінах комунікаційного, структурно-функціонального й адміністративного потенціалів. Звідси, виникає потреба в розробці такого механізму, що дозволяє здійснювати їх безперервне вдосконалення, - періодичне приведення у відповідність з вимогами, що випливають як зі змін в об'єкті управління, так і в самій системі управління. 6. Розроблено концепцію механізму управління організаційним потенціалом суб'єктів реального сектору, який представлений у виді глобальної системи, що синтезує ряд підсистем управління комунікаційним, структурно-функціональним і адміністративним потенціалами. Даний механізм – це система формування цілей і стимулів, що дозволяють перетворити в процесі трудової діяльності рух (динаміку) матеріальних і духовних потреб суспільства в рух коштів виробництва і кінцевих результатів виробництва, спрямованих на повне й ефективне задоволення цих потреб. 7. Одержала подальшого розвитку розвиток модель управління комунікаційним потенціалом суб'єктів реального сектору, що забезпечує найкращі умови для координації прийнятих рішень. Завдяки замкнутості процесів координації в рамках окремих підрозділів суб'єктів реального сектору збільшується швидкість узгодження результатів рішення задач, розподілу і перерозподілу ресурсів між ними. Усе це, в остаточному підсумку, створює передумови комплексного вирішення задач у задані або мінімальні терміни й економії ресурсних витрат. 8. Одержала подальшого розвитку модель управління структурно - функціональним потенціалом суб'єктів реального сектору, в основу якої покладені кількісні критерії оцінки еволюційних етапів їх розвитку, що дозволяють вчасно і вірогідно виявляти управлінські проблеми і вузькі місця, що виникають у зв'язку зі зміною функціонування суб'єктів реального сектору в умовах динамізму ринку. 9. Одержала подальшого розвитку модель управління адміністративним потенціалом суб'єктів реального сектору, що дозволяє на основі принципу єдиноначальності, підтримувати життєво важливі для їх управління процеси по зміцненню дисципліни і посиленню відповідальності працівників. Кількісною оцінкою принципу єдиноначальності є система показників, яка визначає його реалізацію в структурі управління суб'єктами реального сектору, що є виразником адміністративного потенціалу й акумульованих результатів його управління. 10. Розроблено інформаційне забезпечення механізму управління організаційним потенціалом, метою якого є надання працівникам управління максимально можливої свободи вибору в прийнятті рішень по збалансованій взаємодії комунікаційного, структурно-функціонального й адміністративного потенціалів. 11. Запропоновано метод оцінки ефективності впровадження моделей управління організаційним потенціалом суб'єктів реального сектору, що вказує на об'єктивну необхідність їх застосування на основі інформаційної системи, доцільність використання якої визначається рівнем витрат і термінами повернення інвестицій від її впровадження. 12. На конкретному об'єкті дослідження був апробований механізм управління організаційним потенціалом суб'єктів реального сектору економіки. Від впровадження наукових результатів у ЗАТ «МКХЗ» річний економічний ефект склав 147 тис. грн. 13. Доведено, що механізм управління організаційним потенціалом ЗАТ «МКХЗ» повинний взаємозалежно вирішувати питання зовнішнього (структурного) і внутрішнього (процедурного) забезпечення процесів прийняття управлінських рішень. Звідси основними умовами, що впливають на управління організаційним потенціалом ЗАТ «МКХЗ» є: потреба в зміні складу і розподілу ресурсів; потреба в зміні відносин між потенційно можливими зв'язками і фактично обраними; потреба в зміні відносин між потенційними можливостями структури управління і кількістю функцій управління. |