Головна концепція проведеного дослідження полягає в формуванні комплексного підходу до регулювання процесів структурних трансформацій промислового комплексу, що сприятиме підвищенню обґрунтованості рішень у системних перетвореннях економіки в умовах становлення ринкових відносин і концентрації ресурсів на пріоритетних напрямах реформ. Відповідно до загальної мети і конкретних задач основні результати роботи полягають у такому. 1. Аналіз ходу соціально-економічних перетворень в Україні, стану й особливостей розвитку промислового комплексу в умовах становлення ринкових відносин дозволив виявити недостатнє формування внутрішніх джерел сталого економічного зростання, найважливішим з яких є структурна перебудова промислового комплексу, що створює фундамент для позитивних змін у соціально-економічній системі країни. У сучасних умовах при формуванні цілей, задач реформ і заходів щодо державного регулювання змін, які відбуваються, необхідно перенести акцент із забезпечення кількісного зростання на поліпшення структурних характеристик промислового комплексу. 2. З метою вдосконалення існуючого інструментарію дослідження сутності й аналізу ходу структурних зрушень уточнено поняття структурних трансформацій як суттєвих змін внутрішньої будови економічної системи, взаємозв'язків між її елементами, механізмів таких взаємозв'язків, які ведуть до зміни якісних характеристик системи; обґрунтовано принципи їхньої класифікації; запропоновано систему показників, які характеризують хід і напрям структурних зрушень, що в цілому дозволить більш повно і глибоко досліджувати феномен структурних трансформацій промислового комплексу. 3. На основі аналізу досвіду розвинених країн і узагальнення результатів першого десятиліття ринкових реформ у постсоціалістичних країнах визначено доцільність коригування уявлень про структурну перебудову промисловості як про саморегульований процес, що автоматично приводить в умовах ринкових відносин до формування оптимальної структури промислового виробництва, внаслідок того, що основні чинники, які визначають темпи і напрями структурних змін, знаходяться в зонах так званих “провалів ринку”, де механізми ринкового саморегулювання неефективні. Обґрунтовано необхідність державного регулювання структурних трансформацій промисловості на основі застосування комплексу економічних, організаційно-адміністративних, правових і соціально-психологічних методів і інструментів. 4. Стихійний характер структурних зрушень у промисловості України в умовах відсутності науково обґрунтованої і офіційно затвердженої державної програми структурних перетворень обумовив поглиблення диспропорцій і посилення дисбалансу, характерних для структури промислового комплексу України на момент початку ринкових перетворень. Результати дослідження свідчать, що найбільшу швидкість і інтенсивність структурні зрушення в промисловості мали на початковому етапі реформ. Результати дослідження свідчать, що найбільш корельованими є структурні зрушення в машинобудуванні і легкій промисловості, а також у чорній металургії і галузях паливно-енергетичного комплексу України. Виявлені взаємозв'язки доцільно використовувати при формуванні програм структурної трансформації промисловості України для визначення найбільш ефективних напрямів перетворень, спроможних ініціювати структурні зрушення в суміжних галузях і таких, що викликають найбільший синергетичний ефект. 5. Зміна ролі регіонів у сучасних умовах, а також обмеженість централізованих інвестиційних ресурсів обумовлюють доцільність перенесення центру ваги структурних перетворень у промисловості на регіональний рівень. При цьому на рівні центру доцільно сконцентрувати увагу на формуванні загальнонаціональної концепції структурних трансформацій промисловості, а також питаннях координації робіт у цій сфері. На рівні регіонів повинні формуватися і реалізовуватися відповідні регіональні стратегії з урахуванням територіально-природних, виробничих особливостей регіонів і цілей їхнього соціально-економічного розвитку. 6. Сучасні умови підвищення непевності і мінливості загального середовища прийняття рішень, характерні для всіх сфер соціально-економічної діяльності і всіх суб'єктів господарювання і управління, обумовили напрями удосконалення методичного забезпечення системних перетворень промислового комплексу. Запропонований методичний підхід, побудований на принципах стратегічного планування і управління і методах теорії нечітких множин, дозволяє на основі аналізу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища сформулювати стратегічні цілі і задачі структурних перетворень промисловості на прикладі промислово розвиненого регіону; виявити і проаналізувати стратегічні альтернативи; з урахуванням синергетичного ефекту сформувати набір пріоритетів структурної перебудови промислового комплексу у вигляді набору стратегічних сфер промислового виробництва і стратегій їхнього розвитку; на основі моніторингу структурних змін і умов зовнішнього і внутрішнього середовища здійснювати необхідне поточне коригування стратегії структурної перебудови промислового комплексу. 7. В умовах обмеженості фінансових ресурсів і значного розриву в рівні інформатизації України і розвинених зарубіжних країн обґрунтовано необхідність запобігання нераціонального використання сил і коштів на вирішення окремих локальних задач у сфері інформатизації і концентрації їх на створенні єдиної загальнонаціональної інформаційно-аналітичної комп'ютерної системи. Інформаційну підтримку рішень з питань структурної трансформації промислового комплексу запропоновано реалізувати у вигляді підсистеми в рамках єдиної комп'ютерної системи ситуаційних центрів різного рівня, що дасть можливість забезпечити всі етапи розробки і реалізації стратегій структурної перебудови промисловості своєчасною, достовірною і повною інформацією шляхом підключення різноманітних баз даних і баз знань; використання широкого кола методів обробки, аналізу й подання інформації; використання можливостей сітьових технологій. Для організаційного забезпечення структурної перебудови обґрунтовано доцільність створення системи спеціальних органів загальнодержавного і регіонального рівнів, що дозволить на практиці здійснити весь комплекс задач, пов’язаних із розробкою і реалізацією стратегії структурних трансформацій промисловості, а також забезпечити умови для її фінансування шляхом акумулювання необхідних ресурсів у спеціалізованих регіональних банках і фондах. |