У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано розв’язання актуальної наукової та практичної проблеми розробки науково-методичних основ управління ресурсозбереженням у промисловості. 1. Узагальнено існуючи теоретичні підходи до проблеми виснаження природних ресурсів і розроблено пропозиції щодо регулювання споживання ресурсів, що знаходяться в стані виснаження. В цій ситуації залучаються до використання запаси бідних родовищ, що призводить до збільшення рівноважної цін і витрат у споживача природного ресурсу, що виснажується. Тоді включаються такі механізми, як пошуки природного або штучного замінника з аналогічними функціональними властивостями; реалізація заходів по ресурсозбереженню і організації безвідходного виробництва; створення нових технологій і устаткування, таких , що виключають споживання дефіцитного ресурсу. Все це призводить до відповідного зниження ціни на даний ресурс. 2.Надано оцінку природно-ресурсному потенціалу України і виявлено завдання з удосконалення його використання. Енергетичний потенціал представлено переважно запасами енергетичного і коксівного вугілля, розвіданих запасів якого за різними оцінками вистачить на 150-200 років. Наявність в достатніх обсягах запасів руди, коксівного вугілля, сприятлива ситуація на зовнішньому ринку обумовлюють доцільність розвитку чорної металургії, вугільної промисловості електроенергетики. 3.Підприємства чорної металургії суттєво відрізняється від підприємств більшості інших галузей економіки тим, що для виробництва кінцевої продукції використовують величезну кількість різноманітних матеріально-енергетичних ресурсів. При цьому середнє металургійне підприємство викидає шкідливих речовин в 10 разів більше, ніж середнє промислове підприємство України. Це обумовлює і значний негативний вплив на довкілля з відповідним підвищенням захворюваності населення і зменшення середньої тривалості життя в Україні. У цих умовах ресурсозбереження стає одним з найбільш надійних і відносно маловитратних способів виходу із ситуації, яка склалася. При цьому на макрорівні і мезорівні повинна розроблятися державна і регіональна стратегія ресурсозбереження, а на рівні підприємства (мікрорівень) – тактика ресурсозбереження. 4. Виконано порівняльний і факторний аналіз витрат сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів при виробництві продукції підприємствами чорної металургії України, її особливостей в ресурсозабезпеченості виробництва і споживанні матеріально-енергетичних ресурсів. Чорна металургія споживає значний обсяг матеріально-енергетичних ресурсів як за кількістю так і за масою. Найбільш матеріаломістким є виробництво чавуну, а найбільш вагомими в структурі собівартості його виробництва є витрати на залізорудні матеріали і кокс, ціна придбання яких (особливо коксу) має тенденцію до зростання, а ціна реалізації металопродукції на зовнішньому ринку характеризується циклічністю. Для доменного виробництва України характерна більш висока питома витрата залізорудної сировини, ПЕР, ніж на підприємствах ЄС і України, знизити яку можна шляхом оптимізації сполучення технологічних параметрів виробництва чавуну з використанням запропонованої економіко-математичної моделі. Необхідно прискорити технічне переозброєння виробництва, спрямоване на суттєве зменшення частки мартенівського способу виробництва сталі, розширення застосування МБЛЗ і способів зовніпічної обробки металу, одержання заготівель, що вимагають мінімальної доробки до готової продукції, розширення бездоменного виробництва сталі, будівництво міні-заводів на основі електросталеплавильних печей. 5. Методологія оцінки ефективності ресурсозбережувальних заходів залежить від способу їх фінансового забезпечення і термінів реалізації. Для безвитратних і низьковитратних заходів з терміном реалізації 1 -2 роки оцінку ефективності капітальних вкладень можна здійснювати за формулою наведених витрат. Високовитратні заходи (довгострокові) мають комплексний характер й ефект від реалізації також комплексний і вимагає застосування методів дисконтування витрат і врахування ефектів (або навпаки збитків) у суміжних галузях. 6. Можливості самофінансування, або кредитування чорної металургії, залежать від ситуації на світовому ринку, динаміки цін на ресурси, що постачаються з внутрішнього ринку. Тому одним з напрямків забезпечення ресурсозбереження, здійснюваного в інноваційному режимі, є його інституціональне забезпечення у формі державної підтримки, доцільність якої визначається відповідно до пропонованих методичних рекомендацій і алгоритму. 7. Зі споживанням ресурсів пов'язані, насамперед, такі податки, як ПДВ і податок на прибуток. Дослідження показало, що діючий механізм нарахування ПДВ в Україні недостатньо ефективний. Наведено обґрунтування застосування як бази вирахування ПДВ саме доданої вартості і переваги переходу до вирахування податку з обігу замість ПДВ. Розраховано податкові ставки по укрупнених групах видів економічної діяльності. Стосовно до умов діючого механізму вирахування ПДВ, податку на прибуток і відрахування на соціальні заходи запропонована імітаційна економіко-математична модель, що дозволяє оцінювати ефективність ресурсозбереження у взаємозв'язку з обсягом податкових платежів. 8. Аналіз показав незважаючи на те що підприємства чорної металургії викидають у навколишнє середовище значну кількість шкідливих речовин, у структурі податків і зборів питома вага плати за забруднення навколишнього середовища складає всього 1%. Тому пропонується змінити систему оподатковування, підсиливши її соціальну значимість, виключивши цілком ПДВ, що має чисто фіскальне призначення. Але різко підвищити ставки платежів за забруднення навколишнього середовища, які будуть стимулювати здійснення екологічних інвестицій, що мають комплексний характер. 9. Ресурсозбереження є однією з підсистем системи управління витратами підприємства і тісно взаємозалежне із системою управлінського обліку. Для оперативного управління матеріально-енергетичними витратами поставлено і реалізовано задачу оптимального завантаження устаткування доменного цеху за допомогою методів лінійного програмування за критерієм мінімуму матеріально-енергетичних витрат. 10. Запропоновано механізм внутрішньовиробничого господарського розрахунку, що передбачає встановлення планово-розрахункових цін на рівні нормативної собівартості продукції, виробленої даним структурним підрозділом. При цьому економія, одержана в результаті реалізації заходів по ресурсозбереженню повинна розглядатися як прибуток, зароблений структурним підрозділом підприємства. | 