У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо удосконалення механізму інвестування процесів відтворення основних засобів та забезпечення його функціонування на підприємствах харчової промисловості в умовах конкурентного середовища та інноваційного розвитку. На підставі результатів проведеного дослідження, вивчення та узагальнення існуючого досвіду пропонуються висновки теоретично-методичного та практичного характеру відповідно до поставлених мети та завдань дослідження. 1. Розвиток теоретичних трактувань процесів відтворення відзначається становленням теорії економічного розвитку, що характеризується поєднанням інвестицій з інноваціями. Для процесу відтворення характерні такі детермінанти: безперервність та циклічність, поєднання процесної та еволюційної складових. Процеси відтворення необхідно характеризувати за їх масштабністю, виділяючи при цьому "ширину" відтворення (охоплення процесами відтворення усіх елементів економічної системи) та "глибину" (відтворення на інноваційній основі з переважанням техніко-технологічного оновлення). Врахування даних характеристик при визначенні масштабів відтворення дозволяє розглядати відтворення основних засобів як постійний процес з наявністю періодичної компоненти (оновлення), який вимагає поряд з необхідністю розширеного відтворення основних засобів – здійснення його на інноваційній основі. Конкретизовано сутність поняття "відтворення основних засобів". Відтворення основних засобів – це циклічний безперервний процес кругообороту (повторення) основних засобів, під час якого вони змінюють форму, підлягають фізичному та моральному зносу, поступово відшкодовують свою вартість та відроджуються в певних кількісних та якісних пропорціях на новій основі як власником основних засобів, так і їх виробником. Показано, що основні засоби є елементом системи відтворення, в процесі свого функціонування вони забезпечують відтворення інших елементів економічної системи (є суб’єктом відтворення), одночасно вони самі підлягають відтворенню (є об’єктом даного процесу). "Економічне спрацювання" або "економічне зношування" через механізм амортизаційних відрахувань не слід відносити ні до фізичного, ні до морального зносу, а потрібно розцінювати його лише як відшкодування вартості основних засобів, допускаючи вживання терміну "амортизаційний знос". Такий підхід дозволить визначити можливості самофінансування за рахунок амортизаційного фонду і надалі необ'єктивно не відображатиме рівень зносу. 2. Методика комплексної аналітичної оцінки процесів відтворення основних засобів має базуватись на дослідженні системи статичних та динамічних показників: показники стану основних засобів (структурні показники та показники придатності) і показники процесів відтворення основних засобів (показники руху та якісні показники відтворення: показники прогресивності та глибини відтворення). Використання в аналітичних цілях сукупності статичних і динамічних показників та розроблених критеріальних значень (чи бажаних тенденцій) дозволить комплексно оцінити процес та результативність відтворення основних засобів і слугуватиме основою для розроблення прогнозів та планових рішень стосовно подальших обсягів відтворення та його інвестування. 3. Механізм інвестування процесів відтворення основних засобів – це система дій суб’єкта прийняття рішень, яка визначає послідовність, обсяги та забезпечує реалізацію процесів відтворення основних засобів і їх інвестування у відповідності до стратегічних цілей. Механізм інвестування запропоновано розглядати з використанням структурного, сценарного та процесного підходів. Виділена мотиваційна складова процесу інвестування відтворення основних засобів: взаємозв’язок інноваційних технологічних тенденцій та життєвого циклу підприємства і їх вплив на забезпечення конкурентоспроможності через стратегічні наміри власників. Використання структурного, сценарного та процесного підходів дозволить забезпечити логічне послідовне розроблення рішень стосовно масштабів відтворення основних засобів та його інвестування з врахуванням стадій життєвого циклу підприємства, загальносвітових технологічних тенденцій, структурних і функціональних складових механізму інвестування відтворення. 4. Дослідження стану та тенденцій відтворення основних засобів і їх інвестування на підприємствах харчової промисловості виявило відсутність обґрунтування достатніх обсягів, темпів та пропорцій відтворення основних засобів і їх інвестування, а також недостатність інноваційної складової та інвестиційних коштів у забезпеченні відтворювальних процесів. Для підприємств не характерні інтенсивні відтворювальні процеси з упровадження нової техніки. Низький рівень прибутковості більшості підприємств обмежує можливості самоінвестування. В повній мірі не використовується потенціал амортизаційних відрахувань. Дослідження функціональних складових механізму інвестування свідчить, що такий основний регулятор як ринковий механізм не забезпечує в достатньому обсязі інвестування інноваційного відтворення основних засобів, що вказує на необхідність державного регулювання цих процесів. 5. На відміну від існуючого ресурсного підходу до визначення обсягів відтворення основних засобів пропонується використовувати цільове обґрунтування масштабів відтворення основних засобів і на цій основі – визначати необхідні інвестиційні витрати. В основу обґрунтувань має бути закладено концептуальний підхід до відтворення основних засобів та його інвестування, який передбачає врахування двох взаємопов’язаних чинників: життєвого циклу та загальної стратегії підприємства. Методика прогнозування даних процесів базується на цільовому відтворенні і передбачає забезпечення простого та розширеного відтворення, комплектації новими основними засобами, у тому числі іншого виду діяльності (при перепрофілюванні, реінжинірингу тощо), а також необхідні додаткові інвестиційні витрати, пов’язані із відтворювальними процесами. Запропонована методика дозволяє зробити прогнозні оцінки обсягів відтворення основних засобів у відповідності до цілей діяльності підприємства по стадіях його життєвого циклу, що забезпечуватиме ефективну операційну діяльність. А прогнозні обсяги майбутніх інвестиційних витрат слугуватимуть базою для інвестиційної стратегії та інвестиційної політики підприємства. 6. З метою збільшення суми власних інвестиційних коштів підприємств пропонується застосовувати альтернативні підходи до формування амортизаційного фонду шляхом його накопичення з використанням фінансових технологій та елементів внутрігосподарського розрахунку. Передбачається доцільове використання амортизаційних відрахувань шляхом їх вкладання на депозит в банківських установах або використання у власному обороті підприємств на поповнення активів з подальшим додатковим нарахуванням до амортизаційного фонду частини чистого прибутку (за нормою, що відповідає середньому значенню рентабельності активів). Доцільним є також застосування механізму розширеного формування нематеріальних активів та їх подальшої амортизації. Використання даних пропозицій дозволить накопичити амортизаційний фонд, за допомогою якого можна буде вирішувати потреби не лише простого (враховуючи інфляційні процеси), але й частково – і розширеного відтворення. 7. На стадії життєвого циклу підприємства "зростання" варто створити систему формування інвестиційних коштів шляхом внутрішнього запозичення та залучення, що передбачає емісію акцій, облігацій, акумуляцію коштів на особистих рахунках працівників та (або) власників. Це дозволить ефективніше використовувати прибуткову складову інвестиційних коштів (у тому числі дивіденди), оскільки будуть забезпечуватись не просто цілі розвитку, але й загальні корпоративні інтереси (цілісність організації, зацікавленість в розвитку, стимулювання тощо). Залучення та запозичення може вийти за межі прибуткової та дивідендної складових і загалом використовувати інвестиційний потенціал фізичних осіб. Окрім накопичення сум інвестиційних коштів дана пропозиція дозволяє уникнути (повністю або частково) банківського кредитування як більш затратного способу забезпечення інвестиційних процесів. 8. З метою подальшого розвитку та відродження підприємств необхідно вийти за межі використання зарубіжної техніки і здійснювати забезпечення діяльності власними інноваційними основними засобами, у тому числі через систему венчурного інвестування. Доцільним є утворення галузевих структур венчурного типу: асоціацій за участю підприємств харчової промисловості (певного виду економічної діяльності) та підприємств, що працюють на ринку інноваційних технологій та техніки. Цільова спрямованість такої асоціації – координація робіт та сприяння розробленню і створенню інноваційних технологій та основних засобів галузевого призначення, а також забезпеченню цими засобами учасників асоціації та реалізації їх за межами даного господарського утворення. Створення інноваційної техніки базуватиметься на використанні наявного наукового вітчизняного потенціалу, світових досягнень, галузевих, у тому числі національних, технологічних особливостей та інвестиційних можливостей підприємств галузі. Це дасть поштовх не лише до галузевого розвитку, але й до стимулювання інноваційної діяльності. |
