У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукового завдання щодо формування механізму інноваційного оновлення підприємств (за матеріалами підприємств сільськогосподарського машинобудування України). Це дозволило сформулювати ряд висновків. 1. Становлення економічних систем, джерелами яких стають переважно результати творчої діяльності (знання, інноваційні ідеї та технології їх уречевлення), є найхарактернішою рисою постіндустріального періоду розвитку людської цивілізації. Різке збільшення ваги такого фактора виробництва, як технологічно-орієнтоване знання, якісно перетворює традиційні фактори виробництва та істотно підвищує ефективність функціонування економічної системи у цілому, в тому числі й системи управління. 2. Головною ознакою механізму інноваційного оновлення підприємства є забезпечення руху інтелектуального капіталу як авансованої інтелектуальної вартості, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової її величини. Інтелектуальний капітал розглядається як вартість, яка в натуральному вимірі є інтелектуальним потенціалом (ресурсом), який складається з людських ресурсів (інтелектуальна сила) та інтелектуальних ресурсів (інтелектуальна власність). Формування інтелектуального капіталу в процесі господарської діяльності здійснюється за рахунок людського капіталу та інтелектуальних активів. Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності на умовах її комерціалізації з метою отримання прибутку (винагороди) і є інноваційним підприємництвом. Ефективне перетворення інтелектуальної власності включає наступні складові: етапи інноваційного проектування; етапи інвестиційної підтримки; етапи охорони прав інтелектуальної власності. 3. Визначено, що інноваційно-оновлена виробнича система, яка працює в режимі інноваційного конвеєра, набуває притаманних лише їй ознак, зокрема: інновації мають цільове спрямування і діють з уже відомими, але новими для локального ринку технологічними та організаційними рішеннями по відношенню до оновленої виробничої системи; інновації враховують зовнішнє та внутрішнє середовище і є соціотехнічними; сприйняття інновацій здійснюється в рамках зміни стандартних видів діяльності (рутинні зміни) у рамках подальшої інтеграції інновацій; розвиток інновацій пов’язаний з подоланням дії екзогенних та ендогенних факторів гальмування інноваційного процесу на рівні підприємств. 4. Оцінка патентного забезпечення розвитку сільськогосподарського машинобудування свідчить про високу актуальність патентування у сфері підкласів А01С (висаджування; посів; удобрювання) і А01D (збирання врожаю; жаття); про домінування в цих підкласах власників патентів зі США та Німеччини як заявників на отримання патентів за процедурою РСТ*; про актуальність патентного захисту за такими напрямками, як: збирання кукурудзи; комбіновані косарки та різальні апарати з двома і більше ножами в умовах насиченого європейського ринку; про те, що в цілому по країні іноземні заявки на отримання патентів за процедурою РСТ не дають можливості національному виробнику виходити на ринок за відповідними напрямками промислового розвитку, включаючи сільське господарство, в цілому, і машинобудування для нього, зокрема. 5. Побудована евристична модель типів галузей промисловості України, за допомогою якої визначено міру розвитку виробничого, інноваційного і науково-технічного потенціалів. Такий підхід дозволив науково обґрунтувати потенціал інноваційного розвитку конкретних галузей промисловості, в тому числі сільськогосподарського машинобудування, та визначити відповідний їх рівень по виробленій продукції, інноваційних і промислових витратах на дослідження та розробки з урахуванням обсягу виконаних і прийнятих замовниками науково-технологічних розробок. 6. Оцінка міжнародної торгівлі України за вибраними групами виробленої номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТНЗЕД) свідчить: про перелом ситуації по товарній групі 8432 (машини сільськогосподарські для підготовки і обробітку ґрунту), коли Україна вперше досягла з 2002 р. додатного торгового сальдо; про стабільність позицій за весь період спостереження (1997–2003 рр.) у товарній групі 8437 (машини для очистки і просіювання зерна і бобових культур, для виробництва борошна); про перетворення нашої держави на тракторозалежну по товарній групі 8701 (трактори), незважаючи на наявність значних виробничих потужностей; про дуже високу концентрацію зовнішньоторгових операцій з провідними країнами по товарних групах 8432 (машини сільськогосподарські для підготовки і обробітку ґрунту) та 8433 (машини для збирання і обмолоту сільськогосподарських культур, сінокосарки, преси), при цьому присутня явна орієнтація українського товаровиробника на російський ринок; про те, що експорт України по групі 8432 у пострадянські країни, особливо у Росію, набагато переважає імпорт (виключенням є Білорусь, з якою спостерігається торговий паритет); про наявне зростання по товарній групі 8433 вітчизняного експорту у 2003 році, яке пропорційно перекривалось імпортом. 7. Класифікацію інновацій пропонується розглядати з позиції інноваційного підприємництва, тобто за ознакою використання інтелектуальної власності у господарській діяльності на умовах її комерціалізації. 8. Механізм інноваційного оновлення підприємств сільськогосподарського машинобудування України пропонується розвивати за наступними напрямами: формування структури управління інноваційною діяльністю (циклічне управління); підготовка команди фахівців-новаторів, здатних сприймати інновації; використання попереднього інноваційного досвіду у вигляді залишкової інновації, в межах періоду підготовки виробничої системи до сприйняття інновацій; формування механізму комерціалізації в умовах становлення національної інноваційної системи з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів впливу; формування механізму охорони інтелектуальної власності та паспортизації інноваційної діяльності за кожним напрямом інноваційної діяльності. 9. Методика визначення результативності інтелектуального капіталу (чистий дохід), який характеризує результативність механізму інноваційного оновлення підприємств сільськогосподарського машинобудування та її прогнозування, передбачає здійснення наступних послідовних кроків: систематизацію вихідних даних за відповідним алгоритмом; розрахунок ланцюгових індексів-дефляторів за роками ретроспективного періоду; розрахунок грошових потоків вартості чистого прибутку за ретроспективний період; розрахунок сумарної вартості чистого прибутку (ІОП) сукупно з сумою нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів підприємств за ретроспективний період; прогнозування змін значень чистого прибутку від інноваційної діяльності на середньострокову перспективу; прогнозування зміни значень вартості чистого прибутку (ІОП) сукупно з сумою нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів підприємств на середньострокову перспективу. 10. Для визначення результативності інтелектуального капіталу сукупності підприємств галузі використано доходний підхід (надмірного доходу), метод обчислення надходження дисконтованих значень вартостей фінансових показників і стандартна комп’ютерна програма “Обчислення вартості прогнозних надходжень методом оберненого ануїтету”. Оцінено також віддачу інтелектуального капіталу сукупності підприємств галузі, поточну вартість ефективної залишкової вартості основних засобів і розмір інноваційного потенціалу. |