Анотація до роботи:

Поспєлов О. В. Механізм державного регулювання стійкого розвитку енергетичного сектору економіки – рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2006.

У дисертації проаналізовані основні тенденції і особливості енергетичного сектору економіки України, висвітлені практичні проблеми стійкого розвитку в період трансформації, та визначені основні фактори та умови механізму державного регулювання економічних відносин в енегретиці. Розглядається необхідність державного регулювання стійкого розвитку енергетичного сектору економіки у контексті впливу енергетичної політики на досягнення мети у сфері стабілізації і економічного зростання.

Розглядаються тенденції і закономірності управління енергетичною сферою, формування інституційних передумов державного управління енергетикою країни, головні напрями, принципи та засади здійснення енергетичної політики України.

Особлива увага звертається на державне регулювання структурних змін в енергетиці та на вироблення заходів щодо удосконалення регулювання енергетичного сектору економіки. Наголошується на необхідності створення дієвих механізмів державного управління у паливно-енергетичній сфері через удосконалення фінансової, цінової, податкової і митної політики з урахуванням інтересів як виробників, так і споживачів енергоресурсів та ефективного захисту внутрішнього ринку.

Вивчаються шляхи удосконалення державного управління енергетичним комплексом, для чого проводиться дослідження необхідних і достатніх умов, які б зумовлювали стабільне забезпечення паливними та енергетичними ресурсами господарсько-соціальний комплекс.

Реформування енергетичного сектору дозволяє підвищити конкурентоспроможність, та є необхідною передумовою участі в міжнародних програмах та проектах входження України в новий економічний простір.

Викладені пропозиції щодо удосконалення державної системи управління і регулювання ПЕК на всіх рівнях влади.

У дослідженні доведено, що державного регулювання стійкого розвитку енергетичного сектору та реформування паливно-енергетичного комплексу є необхідною складовою процесу входження до світового економічного простору.

Одержані наукові результати в сукупності дозволили розв’язати поставлене наукове завдання, що має велике значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме : виявлено, визначено та обґрунтовано шляхи формування, інституціонального забезпечення, впровадження та розвитку енергетичної політики в Україні та запропоновано механізми здійснення необхідних перетворень у процесі реформування вітчизняної енергетики.

1. Державне регулювання базується на конституційних засадах реформування економічних відносин в цій сфері і здійснюються із врахуванням шляхів розвитку енергетичного сектору. Тому основою реформування його в України має стати всебічне реформування її економіки згідно з такими напрямами: законодавче визначення механізмів майнової відповідальності за невиконання договірних зобов'язань; застосування процедур банкрутства, розгляду справ в арбітражному суді тощо; оцінка енергоємності ВВП та продукції (послуг) галузей економіки України.

2. Механізм державного регулювання розвитку енергетичного сектору економіки України доцільно базувати на сукупності принципів, методів, засобів, прийомів, інструментів та важелів державного управління, за допомогою яких здійснюється розв’язання суперечностей, що виникають у процесі діяльності галузі, та становлення ринкових відносин між суб`єктами ринку енергоносіїв та органами державної влади і органами місцевого самоврядування. Місія енергетики України полягає в задоволенні соціально-економічних потреб держави в енергоносіях, а головною її метою є ефективне енергозабезпечення життєдіяльності країни.

3. В умовах енергетичного ринку важливого значення набуває дослідження тенденцій становлення і розвитку механізму державного регулювання енергетичного сектора, що дозволило виявити закономірності і протиріччя здійснюваних заходів щодо забезпечення ефективного функціонування енергетичного сектора.

4. Для обґрунтування напрямків удосконалення державного регулювання в енергетичному секторі розроблено методичний підхід до формування системи забезпечення енергоефективності як системоутворюючого фактора національної економічної безпеки і забезпеченні економічного росту. Задачі державної політики у відношенні енергозбереження повинні передбачати удосконалювання організаційної структури управління енергозбереженням, розробку і формування відповідної нормативно-правової бази, створення умов, що стимулюють процес енергозбереження для суб'єктів економічних відносин, здійснення державної підтримки енергетичної галузі, виявлення і використання резервів економії енергоресурсів, сприяння впровадженню енергозберігаючих технологій у виробничу сферу.

5. Оцінка макроекономічних умов розвитку паливно-енергетичного комплексу України характеризується основними тенденціями зміни виробництва продукції енергетичного сектору, так у 2004 р. рівень виробництва електроенергії вийшов на рівень 1996 р., так само за останні три роки намітився ріст споживання енергетичних ресурсів промисловістю.

6. Розроблені концептуальні основи являють собою сукупність організаційно-економічних заходів заснованих на принципах державного регулювання діяльності в електроенергетиці, створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики; дотримання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, зв'язаних з виробництвом, передачею, постачаннями і використанням енергії, і інші.

7. У процесі впровадження державної політики енергозабезпечення країни запропоновано механізм зниження енергоспоживання, що передбачає організаційні заходи, що включають раціоналізацію, структурну перебудову, упровадження сучасних технологій державного регулювання розвитку енергозбереження. Тому організаційні заходи передбачають удосконалювання організаційної структури, розробку нормативної бази, стимулювання процесу енергозбереження, державну підтримку галузі, виявлення і використання резервів енергоресурсів, впровадження енергозберігаючих технологій.

8. На основі запропонованих концептуальних основ формування ефективної системи регулювання енергетичного сектора розроблено функціональну вертикаль механізма державного регулювання энергоэффективности економіки. Цей механізм побудований на принципах формування энергоэффективности, що передбачають проведення активної політики ресурсо- і енергозбереження; максимально можливе економічно й екологічно виправлене використання власних енергоресурсів; здійснення структурної перебудови економіки, зменшення енергоємності виробництва; орієнтація на використання альтернативних видів палива й енергії.

9. Реалізація комплексних заходів енергоефективності економіки України дали підґрунтя для розробки основних напрямків розвитку енергетичного сектора економіки: збільшення ресурсної бази, модернізація і створення умов для розширеного відтворення основного капіталу підприємств ПЕК; створення ефективного механізму антимонопольного регулювання процесів ціноутворення на ринках енергоресурсів; узгодження галузевих програм розвитку ПЕК з темпами соціально-економічного розвитку країни і зовнішньоекономічних факторів; формування оптимального енергобалансу економіки, екологічної і соціальної спрямованості енергетичної політики.

Публікації автора:

1. Поспелов А.В. Совершенствование системы управления производством на предприятиях отечественного ТЭК// Вісник ХНУ. Серія економічна: Ефективність економіки промисловості і її вплив на транспорт. – Харків. - 2002. - № 565. - С. 252-254..

2. Поспелов А.В., Гейман О.А. Использование метода маркетингового анализа при изучении и прогнозировании состояния энергетического рынка // Вісник ХНУ. Серія економічна: Предвісники економічного розвитку промисловості та залізничного транспорту. – Харків. - 2001. - № 512. - С. 145-148.

3. Поспелов А.В. Энергосбережение, как составляющая повышения эффективности национальной экономики. Вісник ХНУ. Актуальні проблеми гуманізації управління та регулювання економіки. – Харків. - 2003. - № 612. - С. 103 – 117.

4. Поспелов А.В. Энергетика как составляющая системы экономической безопасности // Вісник ХНУ. Серія економічна. – Харків. - 2004. - № 634. - С. 113 – 119.

5. Поспелов А.В. Механизм государственного регулирования энергоэффективности экономики// Вісник ХНУ. Шляхи рішення проблем функціонування економічних систем. – Харків. - 2004. - № 630 (ІІ). - С. 58-62.

6. Поспелов А.В. Управление социальным развитием предприятия // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна «Еволюція наукових знань і сучасні проблеми економічної теорії» . – Харків. - 2005. - № 663. - С. 294-298.

7. Поспелов А.В. Совершенствование структуры управления производством на предприятии// Тези доповідей на ІІ Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту”, Дніпропетровськ, 2002. – С.149-150.

8. Поспелов А.В. Энергосбережение, как составляющая повышения эффективности национальной экономики// Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління Матеріали 4-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції/Харків, Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2003. – С.38-39.