У дисертації викладене теоретичне обґрунтування і експериментально встановлене нове вирішення наукової і практичної проблеми зниження потенційної забур’яненості ріллі за допомогою системи різноглибинного полицевого основного обробітку ґрунту в короткоротаційній зерно-просапній сівозміні Лівобережного Лісостепу України. На підставі аналізу експериментальної інформації зроблені наступні висновки: 1. Заміна оранки безполицевими обробітками під овес і картоплю пов’язана з тенденцією збільшення щільності ґрунту, особливо після дискування. На всіх досліджуваних варіантах основного обробітку ґрунту показники щільності ґрунту були в оптимальних межах як для росту і розвитку рослин вівса та картоплі, так і бур’янів. Ці умови викликають збільшення забур’яненості посівів на безполицевих способах основного обробітку ґрунту, особливо після дискування. Поява сходів бур’янів в польових умовах перебуває в прямій залежності від щільності ґрунту. 2. Вміст агрономічно цінних агрегатів ґрунту під посівами вівса при заміні оранки плоскорізним обробітком збільшується на 5,2 % в фазу сходів та 6,7 % – перед збиранням врожаю, а при вирощуванні картоплі - на 7,4 % перед першим міжрядним обробітком та на 7,6 % перед збиранням, що сприяє збільшенню рясності бур’янів на 68 % – при вирощуванні вівса та на 39 % - при вирощуванні картоплі. 3. Запаси продуктивної вологи в фазу сходів вівса у верхньому 0 – 10 см шарі ґрунту були найбільшими у варіанті з оранкою – 13,9 мм, а найменшими після дискування – 8,3 мм. В умовах достатнього зволоження в дослідах рясність бур’янів зростає зі зменшенням запасів продуктивної вологи у верхньому шарі ґрунту на тлі його ущільнення і покращення агрегатного стану. 4. Щорічне систематичне дискування під культури призводить до збільшення забур’яненості ґрунту за три роки досліджень на 15 % порівняно з початковим станом. Різноглибинна оранка в сівозміні, навпаки, забезпечила її зменшення на 12 %. 5. Зміна якісного складу насіння бур’янів в орному шарі ґрунту за роки досліджень виражена збільшенням частки його, яке втратило життєздатність. При цьому варіанти основного обробітку ґрунту істотно відрізняються за впливом на життєздатність насіння бур’янів. На тлі плоскорізного обробітку і дискування ґрунту за три роки досліджень в шарах 10 – 20 і 20 – 30 см частка мертвого насіння зросла на 56 – 70 %, але в шарі 0 – 10 см зросла частка схожого насіння на 60 %. У варіанті з різноглибинною оранкою відбулось прогресуюче зменшення на 34 % кількості схожого насіння бур’янів у шарі 0 – 10 см. 6. При заміні оранки плоскорізним обробітком чи дискуванням актуальна забур’яненість посівів вівса в фазу сходів на неудобреному фоні та з внесенням добрив збільшується, відповідно, на 83,1 – 167 % і перед збиранням урожаю на 98,7 – 189 %. 7. Безполицеві обробітки при вирощуванні картоплі сприяли збільшенню актуальної забур’яненості. Перед першим міжрядним обробітком за плоскорізного розпушування відповідно по фонам удобрення вона зросла порівняно з контролем на 46,3 та 33,5 %, дискування – на 133 та 98 %, дворазового дискування – на 23,6 та 22,8 %. Перед збиранням урожаю картоплі збільшення забур’яненості порівняно з оранкою склало відповідно, в 1,4; 2,2 – 2; 1,3 рази. 8. Урожайність зерна вівса у варіанті з оранкою залежно від добрив склала 2,87 – 3,44 т/га. Заміна оранки плоскорізним розпушуванням чи дискуванням веде до тенденції зниження урожайності культури на неудобреному фоні та до істотного її зниження на тлі застосування добрив. Найбільша урожайність картоплі залежно від добрив виявлена після оранки (23,3 – 25,7 т/га). Безполицеві обробітки ґрунту викликають істотне зниження урожайності культури. 9. Сильними інгібіторами проростання насіння бур’янів виявились екстракти із ріпаку, дурману, картоплі, люцерни, зменшуючи схожість його на 5 – 30 %. Цей ефект можна реалізувати в практиці контролювання забур’яненості полів фітоценотичним методом. 10. Найкращими для проростання насіння бур’янів серед досліджуваних типів ґрунтів виявилися умови на чорноземі типовому, де схожість його сягала від 4,5 до 60,5 %. Встановлена ймовірність більшої забур’яненості ґрунтів зі зростанням їх родючості. 11. Найвищий показник рентабельності вирощування досліджуваних культур одержаний за використання різноглибинної оранки в сівозміні, сягаючи для вівса без застосування добрив – 50,4 %, з добривами – 28,9 %, для картоплі, відповідно, 148 та 152 %. |