Москвяк Євген Йосифович. Медико-соціальне обгрунтування створення закладів паліативної медицини : дис... канд. мед. наук: 14.02.03 / Львівський національний медичний ун- т ім. Данила Галицького. — Л., 2007. — 163арк. — Бібліогр.: арк. 118-138.
Анотація до роботи:
Москвяк Є.Й. Медико-соціальне обґрунтування створення закладів паліативної медицини. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 – Соціальна медицина. – Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2007 р.
Дисертаційна робота містить дані досліджень медико-соціальної мотивації організації медичного закладу для надання паліативної допомоги невиліковним хворим на прикладі першого в Україні Львівського “Госпісу”, який поклав початок становленню та розвитку ”Госпісної служби” в Україні.
На підставі отриманих у дослідженні результатів вперше науково опрацьована та обґрунтована функціонально-організаційна модель закладу паліативної медицини, розроблені її статутні положення в умовах відсутності аналогів в Україні на початок його проведення, визначені критерії і шляхи наступності в госпіталізації невиліковних хворих, запроваджена наближена до рекомендацій ВООЗ протибольова схема їх лікування відповідно до класифікації больового синдрому та патофізіологічного механізму перебігу хвороби, встановлені закономірності матеріального стану сімей та взаємин у них залежно від перебування невиліковного хворого в умовах стаціонару загального профілю, сімейного типу та “Госпісу”.
Вперше науково доведена медична, соціальна та економічна ефективність діяльності “Госпісу” як нового для України організаційного типу медичного закладу.
Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлена медико-соціальна мотивація необхідності наявності закладу для невиліковних хворих, наслідком чого стало створення в 1997 році першої в Україні лікарні паліативної (симптоматичної) медицини – Львівського комунального медичного закладу “Госпіс”, діяльність якого поклала початок становленню та розвитку паліативної служби в державі, введенню медичних установ “Госпіс” до переліку номенклатури закладів МОЗ України (2002) і довела його медичну, соціальну та економічну ефективність.
Результати опитування управлінців охорони здоров’я і медичних працівників м.Львова і Львівської області (1998) стосовно удосконалення медичної допомоги невиліковним хворим, особливо з онкологічною патологією, засвідчили, що переважна більшість з них (93,4% головних лікарів, 86,3 % лікарів і 96,1 % медичних сестер) висловились за необхідність відкриття, як це вже понад 40 років існує у світовій практиці, спеціального закладу паліативної медицини – “Госпісу” як найбільш ефективної форми надання медичної допомоги інкурабельним пацієнтам, які потребують цілодобового догляду.
Отримані результати стали підставою для наукового обґрунтування концептуального підходу до формування функціонально-організаційної моделі першого в Україні Львівського “Госпісу”, в основу якої покладалися рекомендації ВООЗ стосовно “Госпісної служби”, декларації та резолюцій ПАРЄ згідно прав невиліковних пацієнтів, результати власних досліджень медико-соціальної необхідності створення закладу паліативного лікування, розглядаючи його як складову системи медичної допомоги невиліковним хворим.
Впровадження в практику запропонованої організаційної моделі медичного закладу “Госпіс” вимагало розробки спеціального Статуту, згідно з яким він як юридична особа, став “Львівською комунальною міською лікарнею “Госпіс” з утриманням, на відміну від аналогічних закордонних закладів, за рахунок бюджетних асигнувань.
Затвердження Статуту “Госпісу” місцевими органами влади (1998) дозволило вперше науково обґрунтувати його функціонально-організаційну модель, згідно з якою на виконання рекомендацій ВООЗ “Госпіс”, як система, складається з керуючої та керованої підсистем у складі лікувальної частини (стаціонар, медичний персонал, персонал виїзної бригади – місця першого контакту з майбутнім пацієнтом та його рідними), соціально-психологічної (лікар-психотерапевт, медична сестра - соціальний працівник) і допоміжної (технічний та обслуговуючий персонал) служб.
Показано, що за період 2001-2005 роки переважну більшість пацієнтів “Госпісу” становили особи у віці понад 60 років (серед чоловіків – 67,5 %, жінок – 78,68 %), питома вага жінок (62,8 %) в 1,6 рази перевищувала чисельність чоловіків (37,2 %), до поступлення в “Госпіс” тільки 13,3 % проживали в належних житлово-побутових умовах, 26,6 % були самотніми, менше половини (44,4 %) мали опіку від близьких і родичів, 89,7 % мали низький рівень сімейного достатку, а провідне місце серед невиліковних хворих займали пацієнти зі злоякісними новоутвореннями (69,5 %) різної локалізації (ураженнями легень – 67,4 % чоловіків і 9,6 % жінок, шлунку – відповідно 31,3 % і 3,4 %, молочної залози – 35,3 % жінок, статевих органів – 51,7 % жінок) і серцево-судинними хворобами (29,3 %).
Особливістю надання паліативної допомоги невиліковним хворим стало її наближення до використання методики ВООЗ “Знеболювання при раку” (1988), а також запровадження власної протибольової схеми відповідно до класифікації больового синдрому і патофізіологічного механізму перебігу хвороби, наслідком чого стало полегшення болю у 84,41 % пацієнтів з ІV клінічною стадією раку.
Результати соціологічного дослідження впливу на сім’ю перебування невиліковних хворих у стаціонарах загального типу і домашніх порівняно з умовами засвідчили у 100 % позитивний вплив переходу в “Госпіс”: покращення матеріального стану сімей, відсутність у її членів необхідності тимчасової втрати працездатності, пов’язаної з доглядом, зниження хвилювання за близьку людину з 52,7 до 48,7 %, покращення взаємин між членами сімей: зростання “прихильних” з 8,96 до 52,7 % при зменшенні “натягнутих” з 46,27 до 10,95 %, а в цілому перебуванню своїх близьких у “Госпісі” віддали перевагу 98,7 % родичів пацієнтів, спокій за них засвідчили 67,3 % респондентів.
Розрахунки річних витрат загальної мережі системи охорони здоров’я м. Львова на допомогу невиліковним хворим з урахуванням вартості викликів швидкої допомоги та дільничних лікарів (понад 1,0 млн. грн.) в 2,3 рази перевищували витрати на утримання “Госпісу” (572,1 тис. грн.), що свідчить про загальну щорічну (778,3 тис. грн.) можливість економії бюджетного фінансування на галузь охорони здоров’я.
Запропонована та вперше впроваджена в практичну діяльність системи охорони здоров’я у м. Львові функціонально-організаційна модель медичного закладу “Госпіс” довела свою медичну, соціальну й економічну ефективність, отримала схвалення 93,4 % опитаних з числа осіб медичної громадськості та членів сімей/родин невиліковних хворих, а її методичні підходи до створення аналогічних медичних установ використані у містах Києві, Івано-Франківську, Херсоні та Луганську і є цілком придатними для інших міст.