Анотація до роботи:

Паламар І.В. Медико-соціальна характеристика інвалідності дітей

з хворобами нервової системи та удосконалення регіональної системи ,її профілактики і реабілітації – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 – соціальна медицина. – Вінницький національний медичний університет ім.М.І.Пирогова, Вінниця, 2006.

Дисертація присвячена проблемі дитячої інвалідності, яка є однією з найгостріших не лише в охороні здоров’я, але й у соціальній політиці суспільства.

На підставі проведених досліджень здійснено комплексне вивчення проблеми щодо стану та динаміки дитячої інвалідності у Вінницькій області за період 1994-2002 рр., її розповсюдженості і структури, причин, вікових та територіальних особливостей. Вивчена медико-соціальна характеристика контингентів дітей-інвалідів з хворобами нервової системи, умов їх життя та стану здоров’я і проведений порівняльний аналіз серед мешканців міської і сільської місцевості. З використанням мультифакторного аналізу визначені провідні медико-біологічні, медико-організаційні і соціальні ризик-чинники, які мали місце в когорті дітей з ДЦП. Встановлені основні проблеми існуючої системи реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи. Удосконалена і впроваджена науково-обгрунтована регіональна, міжгалузева система довготривалої (від народження до зрілого віку), комплексної реабілітації дітей з хворобами нервової системи. Ефективність впровадження системи розроблених заходів дозволила знизити показник інвалідності дітей від хвороб нервової системи за досліджуваний період на 30%, від дитячого церебрального паралічу на 35,0%, загальної відповідно на 3,9% і 6,6%, а також покращити показники якості життя дітей інвалідів.

Комплексним соціально-медичним дослідженням доведена неадекватність існуючої регіональної системи профілактики інвалідизації та реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи у відповідності до основних напрямків державної соціальної політики в частині покращення якості їх життя, підвищенні соціального статусу, створенні можливостей досягнення певної матеріальної незалежності та всебічної інтеграції їх в суспільство. Це потребувало наукового обґрунтування та розробки якісно нової удосконаленої системи, впровадження якої в лікувально-профілактичних та реабілітаційних закладах Вінницької області засвідчило про її медичну, соціальну та економічну ефективність.

1. На основі системного аналізу прослідковуються тенденції до зростання дитячої інвалідності на планеті вдвічі з 1975 по 2001рр. В Україні за останні 12 років на тлі зниження народжуваності дитяча інвалідність зросла на 78%, а число дітей-інвалідів перевищило 160 тис.чол. Щорічно 16 тис.дітей отримують статус дитини-інваліда, 20% із них –з причин хвороб нервової системи, передусім, дитячого церебрального параліча. У програмі ВООЗ ”Здоров’я – XXI” профілактика інвалідності включена до 11 найбільш пріоритетних медичних заходів у Європейському регіоні, також сформована законодавча нормативно-правова база щодо вирішення проблем профілактики та реабілітації дитячої інвалідності.

2. Доведено, що за досліджуваний період з 1994 по 2002 рр. рівень первинної дитячої інвалідності з усіх форм захворювань в регіоні збільшився на 36,8%, загальної - на 54,1% як у міській, так і сільській місцевостях. Достовірно вищим він був серед міських дітей (199,3%_оо проти 152,4%_оо серед сільських). В структурі первинної і загальної інвалідності дітей перші п’ять місць посідали вроджені аномалії, розлади психіки та поведінки, хвороби нервової системи, органів дихання, сумарна частка яких склала 70% усіх випадків.

3. Дані соціологічного дослідження засвідчили, що хвороби нервової системи в структурі дитячої інвалідності складають 21,4%, за статтю переважають хлопчики, яких на 13,6% більше, ніж дівчаток, кожна п’ята (21,7%) сім’я з дитиною-інвалідом неповна, в 36,6% випадків інвалід є єдиною дитиною в сім’ї. В 62,5% сім’ї з такими дітьми проживають в незадовільних соціальних умовах. Майже половина дітей-інвалідів з хворобами нервової системи (41,0%) потребують сторонньої допомоги в повсякденному житті, а 33,7% – повністю безпорадні в діях і потребують цілодобового нагляду, в зв’язку з чим половина матерів не працює.

4. Доведена наявність суттєвих відмінностей серед медико-соціальних чинників дитячої інвалідності у міській і сільській місцевості: у селі достовірно вищий відсоток несвоєчасно взятих на облік вагітних (28,1%), у двічі більше таких, що на диспансерному обліку не знаходились, 52,1% вагітних не проходили ультразвукове дослідження. У половині випадків інвалідність встановлювалась несвоєчасно і, відповідно, пізній початок лікування та послідуючої реабілітації. Серед інвалідів сільської місцевості переважають діти менш соціально адаптовані (45,1%) і потребують всебічної соціальної допомоги. Половина дітей (54,1%) не охоплені ніякими формами навчання та виховання. У міській місцевості серед жінок, у яких народилася дитина-інвалід, достовірно вищий показник штучних абортів, небажаних вагітностей, акушерської патології, а також переважають неповні та однодітні сім’ї.

5. Встановлено, що інвалідність дітей від хвороб нервової системи у 82,1% випадків була обумовлена дитячим церебральним паралічем. Серед клінічних форм ДЦП найчастіше зустрічалася спастична диплегія (33,1%), спастичний церебральний параліч (21,5%), дитяча геміплегія (21,9%), атактичний церебральний параліч (10,4%), що обумовлювало важкість інвалідності. Причинами інвалідності дітей з у 67,4% випадків були стани, пов’язані з вагітністю і пологами, у 19,7% – з вродженими аномаліями розвитку. Виявлені чинники, які мали місце в досліджуваній групі дітей-інвалідів з дитячим церебральним паралічем, а саме: медико-біологічні–54,0% (хвороби матері–28,8%, загроза переривання вагітності–46,4%, невиношуваність–42,0%, аборти, самовільні викидні, патологічний перебіг вагітності і пологів–67,3%), медико-організаційні–28,0% (акушерські втручання при пологах–48,8%, асфіксія і пологова травма–57,8%, тривалість реанімаційних заходів у новонародженого більше 10 хвилин–25,7%), соціальні–18,0% (шкідливі звички у батьків–тютюнопаління, зловживання алкоголем, шкідливості на роботі, умови проживання сім’ї та конфліктні ситуації).

6. Визначені основні недоліки існуючої системи надання медико-соціальної допомоги дітям-інвалідам з хворобами нервової системи: несвоєчасне виявлення патології (28,8%) і початку раннього лікування (лише у 18,4% випадків лікування розпочиналося з періоду новонародженості), недотримання принципів реабілітації (у 75%), в т.ч.етапності (25,3%), безперервності (62,8%), відсутність комплексного характеру заходів (50%), їх спрямованості на психолого-педагогічну корекцію, соціальну адаптацію і підготовку дітей-інвалідів до самостійного життя.

7. Отримані результати стали підставою для обґрунтування якісно нової оптимізованої системи медико-соціальної допомоги дітям-інвалідам, в основу якої покладено принципи системності та функціональної єдності, що дозволило, зберігаючи наявні елементи існуючої системи, ввести до неї і функціонально поєднати між собою нові структури різного відомчого підпорядкування з метою ранньої діагностики інвалідизуючої патології, ранньої комплексної, поетапної, довготривалої реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи. Якісно новими елементами удосконаленої системи стали: створення Центру корекції розвитку та ранньої медико-соціальної реабілітації дітей високого перинатального ризику СТАР-Т, обласного Центру реабілітації особливої дитини “Промінь” та спеціалізованих відділень трудової і соціально-психологічної реабілітації дітей-інвалідів при районних територіальних центрах соціального обслуговування непрацездатних та інвалідів та громадської організації “Асоціація захисту та допомоги інвалідам ”Відкриті серця”.

8. Ефективність запровадженої системи медико-соціальної реабілітації дітей з хворобами нервової системи, в комплексі з іншими лікувально-профілактичними заходами стверджується зниженням показника дитячої інвалідності як від хвороб нервової системи, так і ДЦП за період з 2000-2002 до 2003-2004рр.: первинної – відповідно на 30% і 35%, загальної, – на 3,9% і 6,6%, а також покращенням показників якості життя, а саме: поведінки та спілкування - у 87,0% дітей, функцій дрібної моторики – у 58,0%, уваги - у 78,3%, словникового запасу – у 84,8%, координації рухів – у 72,5%, пересування – у 66,7%. Удосконалена регіональна система реабілітації не потребує додаткових фінансових затрат і може бути рекомендована для впровадження.

Практичні рекомендації

З метою подальшого удосконалення реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи вважаємо за доцільне рекомендувати:

Міністерству охорони здоров'я України:

1. включити окремий розділ в чергову загальнодержавну програму щодо охорони здоров'я дітей систему заходів подальшого удосконалення профілактики інвалідності серед дитячого населення та підвищення якості реабілітації дітей-інвалідів;

2. передбачити заходи щодо подальшого проведення науково-дослідних робіт в різних регіонах країни з проблеми дитячої інвалідності та прискореного втілення в практику найбільш результативних заходів комплексної реабілітації дітей-інвалідів, які мешкають в сільській і міській місцевостях;

3. внести зміни та доповнення до планів та програм додипломної і післядипломної підготовки сімейних лікарів, лікарів-педіатрів, акушер-гінекологів регіональних вищих медичних навчальних закладів ІП-ІV рівнів акредитації щодо вивчення проблем дитячої інвалідності та опанування практичного досвіду первинної і вторинної профілактики дитячої інвалідності від хвороб нервової системи.

Міністерству охорони здоров’я АР Крим, управлінням охорони здоров’я обласних державних адміністрацій:

запровадити удосконалену регіональну систему комплексної реабілітації дітей-інвалідів з ХНС, яка не потребує додаткових фінансових витрат і базується на принципах профілактики, взаємодії та інтеграції фахівців різних відомств, батьків, громадських організацій на всіх етапах реабілітації з наближенням її до місця проживання дитини-інваліда.

Публікації автора:

Монографії:

1. Ріст і розвиток людини. Тарасюк В.С., Титаренко Г.Г., Паламар І.В., Титаренко Н.В. // Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. – 2002. – 269 с.

2. Реабілітація дітей-інвалідів з патологіями психічного стану та опорно-рухового апарату. / Азарський І.М., Азарська О.О., Паламар І.В. та ін. Монографія – Вінниця-Хмельницький, 2005. – 54 с.

3. Лікування дитячого церебрального паралічу. / Азарський І.М., Азарська О.О., Паламар І.В. та ін. Монографія – Вінниця-Хмельницький, 2005. – 55с.

У періодичних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Паламар І.В. Стан та особливості інвалідності дітей до 16 років у Вінницькій області (1994-2002 рр.) // Вісник морфології. – 2004 .- т. 10. - №1 – С. 189-191.

2. Паламар І.В. Чинники дитячої інвалідності від хвороб нервової системи, що зумовлюють її характер. // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. - 2004. – № 4. - С. 36-39

3. Паламар І.В. Вікові особливості дитячої інвалідності та особливості її динаміки від окремих причин (матеріали спостереження за 1994-2002рр. // Вісник Вінницького національного медичного університету. - № 9 (1). - 2005. – С. 165-168.

4. Паламар І.В. Ефективність комплексної реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи / Biomedical and Biosocial Anthropology. №4. - 2005. – С.74-77.

5. Паламар І.В. Роль сімейного лікаря у проведенні диспансеризацій дітей-інвалідів з хворобами нервової системи. Міжнародний мед.журнал, Матеріали II з’їзду лікарів загальної (сімейної) практики України. – Харків, 25-26 жовтня, 2005. - Харків. – 2005. – С. 96.

6. Паламар І.В. Провідні чинники, що сприяють формуванню ДЦП (за даними факторного аналізу) // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2006. - № 10 (1). – С. 102-105.

7. Паламар І.В. Регіональна модель системи реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи в Вінницькій області // Вісник Вінницького національного медичного університету. - № 10 (2). - 2006. – С. 307-312.

8. Паламар І.В. Дитяча інвалідність у міській та сільській місцевості від хвороб нервової системи в зв’язку з чинниками її виникнення // Biomedical and Biosocial Anthropology. - №7. – 2006. – с. 20-24.

В інших наукових виданнях:

1. Тарасюк М.Б., Пилипчук В.Л., Паламар І.В. Динамічні особливості дитячої інвалідності у Вінницькій області. Шоста університетська науково-практична конференція молодих учених та фахівців (тези доповідей). Вінниця, 6 квітня 2000. - Вінниця. - 2000. - С. 32-33.

2. Паламар І.В. До питання вивчення соціально-медичних та психологічних аспектів дітей-інвалідів // Матеріали ХVI науково-практ. конференції вищих медичних закладів освіти Вінницького регіону. Вінниця, 16 червня 2000. – Вінниця – 2000. – С. 45-46.

3. Паламар І.В. Дитяча інвалідність та її проблеми // Матеріали ХVІI науково-практ. конференції вищих медичних закладів освіти Вінницького регіону. Вінниця, 15 червня 2001 р. - Київ-Вінниця. – 2001. – С. 76-77.

4. Паламар І.В. Питання дитячої інвалідності // Матеріали ХVІIІ науково-практ. конференції вищих медичних закладів освіти Вінницького регіону. Київ-Вінниця. – 2002. – С. 46-47.

5. Паламар І.В. Шлях до життя дітей з особливими потребами // Журнал “Соціальний захист” № 4, квітень 2003 р. - С. 32-34.

6. Пилипчук В.Л., Паламар І.В., Олійник І.В. Реабілітація дітей-інвалідів – актуальна проблема сьогодення. Матеріали наук.практичної конференції “Сучасні аспекти курортології та відновлювального лікування. 6-7 травня 2003 р. Хмільник. – 2003. – С.119-121.

7. Паламар І.В. Основні тенденції рівнів та структури дитячої інвалідності у Вінницькій області. Матеріали VIII університетської (ХХХVIII вузівської науково-практичної конференції молодих вчених та фахівців.) 22 травня 2003 р. – Вінниця. – 2003. – С. 23-24.

8. Паламар І.В., Давиденко В.В., Томчук В.М. та ін. Роль міжнародних недержавних структур у роботі з дітьми-інвалідами Вінницької області. Тези науково-практичної конференції (Національний університет “Києво-Могилянська академія”) 13-14 лютого 2004 р. “Менеджмент охорони здоров’я в Україні”. – 2004. - С. 68-70.

9. Паламар І.В. Соціальна справедливість в підготовці до життя дітей з особливими потребами // Тези науково-практичної конференції (Нац. університет “Києво-Могилянська академія”, 13-14 лютого 2004 р. “Менеджмент охорони здоров’я в Україні”. – Київ – 2004. – С. 66-68.

10. Паламар І.В., Вихристюк Г.І., Тарасюк М.Б. Нові підходи до реабілітації дітей з особливими потребами. Матеріали І-ої Всеукраїнської науково-практ. Конференції, м. Луцьк, 25 травня 2004р. “Медичні технології і вища освіта”. – Луцьк. - 2004.- С. 34-36.

11. Паламар І.В. Соціально-медичні чинники інвалідності дітей з хворобами нервової системи серед міського і сільського населення Вінницької області. XI університетська (ХХХХI вузівська) науково-практична конференція молодих вчених та фахівців. 18 травня 2005, Вінниця. – 2005. – С. 56-57.

12. Діти-інваліди з ДЦП та чинники, які впливають на появу цієї патології. Паламар І.В., Тарасюк В.С., Вихристюк Г.І., Кулєшова С.М. // Матеріали ІІІ міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених “Молодь та медична наука на початку ХХІ століття.” – Вінниця. – 2006. – С.69-70.

13. Соціально-медична характеристика дітей з обмеженими можливостями хворих на ДЦП (за матеріалами соціологічного дослідження у Вінницькій області). Паламар І.В., Процек О.Г., Пилипчук В.Л. та ін. // Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції “Соціально-медичні аспекти інвалідності дітей з органічним ураженням центральної нервової системи та сучасні підходи до її профілактики і реабілітації.” – Вінниця. – 2006. – С. 21-27.

14. Спосіб оптимізації регіональної системи реабілітації дітей-інвалідів з хворобами нервової системи. / Паламар І.В., Процек О.Г., Тарасюк М.Б. та ін. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію ВНМУ ім. М.І. Пирогова, 15.06.2006р., № 8.

15. Модель реабілітаційного процесу дітей з органічним ураженням нервової системи./Паламар І.В., Процек О.Г., Вихристюк Г.І. та ін. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію ВНМУ ім. М.І. Пирогова, 15.06.2006р., № 9.