У дисертації наведене теоретичне обгрунтування та нове вирішення актуальної науково-практичної задачі – удосконалення діагностики та лікування маткових чинників неплідності; застосування клінічних, апаратних та ендоскопічних обстежень у співставленні з результатами патоморфологічних та гормональних обстежень, розробка алгоритму діагностики та лікування жінок з неплідністю маткового генезу. 1. Провідне місце серед причин жіночої неплідності займають: запальні процеси органів малого тазу (71,8%), СПКЯ (53,7%), перенесені у минулому оперативні втручання на органах малого тазу (41,7%), метаболічні порушення (40,2%), генітальний ендометріоз (31,3%), лейоміома матки (26,4%), порушення менструального циклу (недостатність лютеїнової фази – 50,8%; гіперполіменорея – 20,2%; оліго-аменорея – 20,0%), та поєднання двох-трьох чинників (72,2%). 2. При гістероскопії патологія ендометрію та стінок порожнини матки діагностувалася у 78,0% жінок з порушеннями репродуктивної функції і була одним з основних або супутніх чинників у структурі причин неплідності. 3. Частота співпадання даних гістероскопічної картини при поліпах ендометрію та результатів патоморфологічного дослідження у обстежених жінок становила - 88,4%, гіперплазії ендометрію – 83,2%, гіпоплазії ендометрію – 74,4%. Це свідчить, що гістероскопічне обстеження з патоморфологічним дослідженням біоптату ендометрію є достатньо інформативним для оптимальної діагностики внутрішньоматкової патології. 4. У жінок з регулярним менструальним циклом та неплідністю ендометрій відповідав фазі циклу лише у 22,9%, ендометріальні поліпи виявлені у 38,9%, гіперплазія ендометрію - у 19,6%, гіпопластичний ендометрій - у 18,5%, ендометрит - у 19,6% випадків. У жінок цієї групи середній рівень ЛГ, ФСГ, естрадіолу і прогестерону мав монотонний характер, а менструальний цикл у 30,0% був ановуляторний, у 40,0% випадків - з недостатністю лютеїнової фази. 5. У жінок з олігоменореєю частіше виявлялися гіпоплазія ендометрію (46,3%), рідше - гіперплазія (31,6%) та ендометрит (26,3%). Середня концентрація гонадотропних гормонів та естрадіолу у 75,0% жінок мала монотонний характер. Індекс співвідношення ЛГ/ФСГ перевищував 2,5 у 35,0% жінок, що свідчило про патологічну стимуляцію яєчників. У жінок з вторинною аменореєю виявлявся гіпопластичний (42,2%) та нефункціонуючий ендометрій з індиферентним епітелієм (22,2%). Індекс ЛГ/ФСГ у них становив 2,0 – 3,2, що вказує на домінуючу роль порушень функціонування центральної ланки регуляції репродуктивної системи у розвиткові вторинної аменореї. Низька концентрація естрадіолу та прогестерону пояснює велику частоту гіпопластичних процесів ендометрію, а гіперандрогенія (55,0%) вказує на часте поєднання яєчникової та наднирникової патологій. 6. З метою покращення ефективності діагностики маткових чинників неплідності необхідно, окрім рентгенологічних та ехографічних методів, значно ширше застосовувати ендоскопічні (лапароскопію та гістероскопію). За наявності клініко-рентгенологічних даних, що свідчать про дистальну трубну оклюзію, перитонеальний чинник неплідності, підозру на зовнішній ендометріоз, необхідно проводити лапароскопію; при рентгенологічних ознаках корнуальної оклюзії – гістероскопію; при проксимальній (інтрамуральній або істмічній) трубній оклюзії слід застосовувати комплексне лапаро- та гістероскопічне втручання. 7. Проведення ендоскопічних та реконструктивно–пластичних операцій на органах малого тазу у жінок з порушеннями репродуктивної функції за розробленим алгоритмом, є обгрунтованим та необхідним етапом обстеження та лікування, оскільки дозволяє не тільки відновити нормальні анатомо-функціональні взаємовідносини між органами малого тазу, визначити характер подальшого адекватного лікування, а й призводить до нормалізації менструальної (72,0%), і відновлення репродуктивної функції (59,0%). |