В дисертаційній роботі одержано результати, які в сукупності є подальшим узагальненням і розвитком теорії наближення функції операторами інтерфлетації та фундаментальною основою загального підходу до математичного моделювання й розв’язання задач тривимірної комп’ютерної томографії. Результати роботи є теоретичною основою розв’язання важливої наукової проблеми розв’язання тривимірних задач комп’ютерної томографії. 1. У роботі проведено системний аналіз сучасного стану існуючих засобів математичного моделювання та розв’язання тривимірних задач комп’ютерної томографії. 2. Побудовано загальний вигляд оператора поліноміальної інтерфлетації на системі трьох груп перерізаних площин (в кожній групі площини паралельні). Визначено загальний вигляд оператора сплайн – інтерфлетації на системі томограм, які лежать на взаємно перпендикулярних площинах.
4. Розроблено математичну модель та метод відновлення внутрішньої структури тривимірного тіла за його томограмами (проекціями), що лежать в системі взаємно перпендикулярних площин з використанням побудованого оператора сплайн – інтерфлетації функцій трьох змінних. 5. Отримано та досліджено метод відновлення внутрішньої структури тривимірного тіла за його томограмами, що лежать в системі трьох будь-яких перерізаних площин з використанням побудованого оператора поліноміальної інтерфлетації функцій трьох змінних. 6. Проаналізовано вплив похибок задання експериментальних даних на похибку відновлення внутрішньої структури тривимірного тіла. Визначена похибка заокруглення для методу відновлення внутрішньої структури тривимірного тіла за відомими томограмами, що лежать в системі взаємно перпендикулярних площин. Отримана оцінка похибки цього методу, виходячи з якої можна встановити, що оператор інтерфлетації функцій трьох змінних на системі взаємно перепндикулярних площин має похибку , якщо вони використовують опрератори класичних методів (інтерполяції) по кожній із змінних, що мають похибку . В даній роботі вперше дається поняття томограми в математичному сенсі як сліду функції трьох змінних на заданій площині та досліджено алгоритм переведення зображення томограми у функціональну залежність, аргументами якої є номер малюнка та координати пікселей. Це дає можливість працювати з томограмами, як з функціями, тобто дозволяє отримувати за номером малюнка його зображення та виділяти компонент кольору у вказаній точці малюнку. Створено пакет програм для реалізації і тестування запропонованих алгоритмів. Практичне значення результатів підтверджується їх впровадженням. Результати дисертаційної роботи впроваджено в держбюджетну науково-дослідну роботу та в навчальний процес Української інженерно – педагогічної академії. Побудовані в роботі математичні моделі, методи та алгоритми можуть бути використані для комп’ютерних томографів з класичною схемою збору даних (віяльна). Практичне використання результатів роботи дозволяє значно підвищити точність отриманих розв’язків.
Всі теоретичні твердження дисертаційної роботи доведені у відповідних лемах та теоремах і підтверджені на тестових прикладах за допомогою створених дисертантом програм у системах комп’ютерної математики MATLAB. Вказані програми наведені з детальним описом в Додатках до дисертації. |