Анотація до роботи:

Шмиголь Н.М. Математичне моделювання реального інвестування в умовах трансформаційної економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.02 - економіко-математичне моделювання. Київський національний економічний університет, Київ, 2004р.

Дисертація присвячена розробці економіко-математичних моделей стосовно підвищення ефективності інвестиційної стратегії суб’єкта реального інвестування.

У роботі запропонована концептуальна схема вирішення узагальненої задачі реального інвестування в умовах трансформаційної економіки України, розроблена структурно-функціональна модель задачі реального інвестування, яка містить підзадачі: ранжування потенційних об‘єктів інвестування залежно від пріоритетів стратегічного інвестора; визначення раціональної структури капіталу та максимізації функціоналу фінансового результату відповідно до вибраного об‘єкта інвестування; управління інвестиційною програмою. Удосконалено методику визначення пріоритетності об’єктів інвестування, що відповідає наявній інформації та суб‘єктивного ставлення стратегічного інвестора до пріоритетів щодо вибору об‘єкту інвестування (кількісно вимірювану рейтингову оцінку) і яка інтегрує відомі рейтингові моделі. Дістали подальшого розвитку економіко-математичні моделі, що дозволяють оптимізувати функціонування об’єкта інвестування та визначити раціональну структуру капіталу при реалізації інвестиційної програми. Побудовано інформаційно-аналітичну систему підтримки прийняття рішень, за допомогою якої на практиці здійснено застосування концепції та відповідних алгоритмів, що реалізують процес прийняття рішення щодо реального інвестування. Представлені результати апробації доводять економічну ефективність комплексної системи підтримки прийняття інвестиційних рішень.

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і дано нове рішення наукової задачі, що полягає виборі найкращої інвестиційної програми, найпривабливішого інвестиційного об’єкта та ефективної реалізації інвестиційної програми в умовах трансформаційної економіки України. Результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки.

1. Проблема раціонального вибору об’єкта інвестування та відповідної найефективнішої інвестиційної програми його розвитку актуальна на сьогодні. Актуальність визначається тим, що з розвитком ринкових відносин в українській економіці відбуваються зміни механізмів утворення джерел фінансування інвестицій. З’являються нові реальні можливості реалізації інвестиційних проектів, що дає поштовх для прибуткової діяльності підприємств та стабілізації їхнього функціонування. Вирішення проблеми вибору найпривабливішого об’єкта для інвестування важливо як в теоретичному, так і в практичному аспекті.

2. Задачу ефективного реального інвестування в умовах трансформаційної економіки України необхідно розглядати як комплекс взаємоузгоджених підзадач: ранжування потенційних об’єктів щодо інвестування залежно від системи пріоритетів інвестора та ефективності відповідних інвестиційних програм їхнього розвитку, вибору раціональної структури капіталу, необхідного для фінансування цих інвестиційних програм, максимізації функціоналу фінансового результату обраного об’єкта інвестування та тактичного управління реалізацією обраної інвестиційної програми. Розв’язувати ці підзадачі доцільно на базі побудови та використання економіко-математичних моделей, що забезпечує системність одержаних рішень.

3. Систему рейтингових моделей ранжування інвестиційних об’єктів найефективніше використовувати у парі з методом експертного оцінювання системи фінансово-економічних характеристик, зокрема з урахуванням неповноти або недостовірності інформаційного забезпечення особи, яка приймає стратегічні інвестиційні рішення, що надає їй можливість використовувати колективний досвід у даній предметній області.

4. Для підприємства - об’єкта реального інвестування рішення задачі формування ефективної асортиментної політики згідно обраної інвестиційної програми, спрямовується на технічне переобладнання виробництва. Встановлено, що розв’язування такої задачі має проходити через тріаду: модель-алгоритм-програма. Оптимальне рішення цієї задачі дозволяє стратегічному інвестору змоделювати бюджет інвестиційної програми, а також визначити загальну потребу в інвестиційних ресурсах для її реалізації.

5. Задача визначення раціональної структури фінансових ресурсів для забезпечення змодельованої інвестиційної програми є задачею багатокритеріальної оптимізації. Запропонований метод трьохетапної декомпозиції багатокритеріальної задачі до послідовності однокритеріальних задач оптимізації структури капіталу відповідає принципам логічності та математичної обґрунтованості, що забезпечує спадкоємність часткових субоптимальних рішень і дозволяє одержати загальний раціональний розв’язок, на основі якого визначити шляхи залучення додаткових коштів.

6. Інтеграція рішень системи підзадач задачі реального інвестування на основі економіко-математичного моделювання дозволяє одержувати науково обґрунтовані, максимально наближені до реалій управлінські рішення щодо здійснення найефективнішої інвестиційної стратегії, а також довести їх до практичних рекомендацій в умовах трасформаційної економіки.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях:

1. Шмиголь Н.М. Структурно-функціональна модель задачі комплексного інвестування // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ.- 2003. – Вип. 185, том 3. – С. 529-535. (0,33 друк.арк.).

2. Шмиголь Н.М. Математичне моделювання вибору об‘єкта інвестування // Науково-виробничий журнал „Держава та регіони”. Серія: Економіка та підприємництво. –Запоріжжя : Гуманітарний університет „ЗІДМУ”.- 2003.- Вип.2. – С. 180-187. (0,63 друк.арк.).

3. Шмиголь Н.М. Оптимізація структури капіталу підприємства // Науково-виробничий журнал „Держава та регіони”. Серія: Економіка та підприємництво. – Запоріжжя: Гуманітарний університет „ЗІДМУ”.- 2003.- Вип. 4.- С. 238-243. (0,46 друк.арк.).

4. Шмиголь Н.М. Інформаційно-аналітична система підтримки прийняття рішень задачі реального інвестування. // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ - 2004. – Випуск 190, Том 2.- С. 350-357.(0,33 друк.арк.).

5. Шмиголь Н.М. Обґрунтування вимог до методики фінансового аналізу та її структури // Економіка: проблеми теорії та практики.- Дніпропетровськ: ДНУ - 2002. – Вип. 132. – С. 13-22.( 0,38 друк.арк.).

6. Шмиголь Н.М. Формування показників для фінансового аналізу в системі управління підприємством // Моделювання та інформаційні системи в економіці.–К.: КНЕУ. – 2001. – Вип.66. – С. 150-154. (0,25 друк.арк.).

7. Шмиголь Н.М. Математичне моделювання асортиментної політики підприємства // Сборник научных трудов “Модели управления в рыночной экономике” - Донецк: Дон НУ. Спецвыпуск. 2003. Том 2. – С. 271-279. (0,33 друк.арк.).

8. Шмиголь Н.М. Економіко-математичне моделювання інвестиційних процесів в сучасних умовах господарювання. // Науково-виробничий журнал „Держава та регіони”. Серія: Економіка та підприємництво. –Запоріжжя: Гуманітарний університет „ЗІДМУ”.- 2004.- Вип.2. – С. 243-249.(0,63 друк.арк.).

в інших виданнях:

9. Шмиголь Н.М., Кельдер Т.Л. Використання ЕОМ щодо рішення проблеми оцінки та аналізу вартості нерухомого майна підприємств”: //Матеріали V Всеукраїнської науково-методичної конференції “Економічна кібернетика: проблеми методології та підготовки фахівців”. – К.: КНЕУ. – 2000.- С.253-254.(0,12 друк.арк., особисто автору належить 0,1 друк.арк., запропоноване використання ЕОМ для розрахунку індексу інвестицій в нерухоме майно).

10. Шмиголь Н.М. Система підтримки прийняття рішень в завданні реального інвестування //Тези доп. науково-практичної конференції „Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання”. – Том 2. - Запоріжжя: Гуманітарний університет „ЗІДМУ”. – 2003.- С. 38-39. (0,12 друк.арк.).

11. Шмиголь Н.М., Кельдер Т.Л. Аналіз впливу чинників на рівень підприємницького ризику // Матеріали семінара-наради „Системний аналіз та інформаційні технології в економіці”. -Київ-Запоріжжя.- 1999. –С.36-37.(0,12 друк.арк., особисто автору належить 0,08 друк.арк., запропоноване використання апарату експертних систем для зниження чинників ризику).