Для всебічного розвитку українського ринку інформації потрібен механізм, який забезпечував би динамічну рівновагу між попитом та пропозицією інформаційних продуктів та послуг. Базовою основою цього механізму повинен бути маркетинг, оскільки концепція маркетингу розглядає виробництво та споживання як єдину систему, головним завданням якої є усунення протиріч між попитом та пропозицією. Закономірним наслідком цього стає виділення із загальної концепції маркетингу самостійного напрямку – маркетингу інформаційних продуктів та послуг. Дисертаційне дослідження наведеної проблеми дозволило зробити наступні висновки та рекомендації: Стрімке зростання та диференціація попиту на всі види інформації, в тому числі наукову, технічну і в більшій мірі - економічну, породжує новий вид ринку – ринок інформаційних продуктів та послуг. Прискорення процесів інформатизації, яке чітко простежується з початку 90-х років, обумовило нездатність існуючих ринкових механізмів задовольняти зростаючі потреби в економічній інформації і обґрунтувало об’єктивну необхідність виникнення нової, специфічної сфери виробництва, якою є сфера інформаційного бізнесу. Аргументовано, що інформаційний ресурс є стратегічним ресурсом розвитку виробництва, оскільки забезпечує ефективність виробництва в цілому за рахунок зростання ефективності оперативного управління та використання найновіших наукових розробок.
Економічна інформація виступає як відображення стану ринку і є продуктом двох різновидів праці: науково-інформаційної і комерційної діяльності. Як товар вона має вартість, оскільки на її створення витрачена певна суспільно-необхідна праця. Економічна інформація синтезується або в підприємницьких цілях, або для продажу на ринку де в повній мірі проявляється її товарна властивість – мінова вартість. Тому інформацію потрібно розглядати як специфічний стратегічно важливий товар - інформаційні продукти та послуги. Доведено, що завданням інституціонально-організаційних об’єктів ринку інформації є раціональна організація і ефективне використання інформаційного забезпечення з метою максимально вигідного всім учасникам соціально-економічного партнерства. Для вирішення цього завдання суб’єкти ринку інформації здійснюють різні види діяльності (відповідно до яких може бути запропонована найбільш прийнятна класифікація інформаційних підприємств): збір інформації, виробництво інформаційного продукту, інформаційне посередництво, надання інформаційних послуг. Україна після розпаду СРСР не мала цілісної системи науково-технічної та економічної інформації, тому що провідні установи НТІ залишились в Росії. Цілісна система інформаційних ресурсів України тільки починає створюватися. В роботі приведені основні фактори, що заважають інтеграційним тенденціям, зокрема: відсутність правової бази для об’єднання в єдину систему різних видів інформаційних ресурсів та фактична не розробленість організаційних механізмів такого об’єднання; технічна відсталість інформаційної сфери, яка проявляється в розбіжності наявних і використовуємих засобів комп’ютерної техніки; відсутність єдиної технологічної політики придбання техніки і освоєння інформаційними органами перспективних інформаційних технологій; невпорядкованість вітчизняного ринку інформаційних продуктів та послуг при відсутності ефективних інструментів, що прискорюють створення цього ринку; слабкість системи професійної освіти, а також системи підготовки і перепідготовки фахівців, здатних працювати у системі інформаційних ресурсів. недостатня інтегрованість України в світовий інформаційний простір. Показано, що комерційні принципи інформаційного обслуговування вимагають від керівництва інформаційних підприємств дотримання певної ринкової стратегії. Тому, як закономірний наслідок розвитку інформаційного бізнесу, виникає потреба в розробці та практичному використанні маркетингового механізму управління ринком інформаційних продуктів та послуг. Запропонована система критеріїв оцінки якості інформаційних продуктів та послуг з позицій задовільнення інформаційних потреб клієнтів. Система складається з чотирьох груп показників:
прагматичні ( важливість, повнота, адекватність, релевантність, толерантність); семантичні (цінність, міра зменшення реального незнання в рамках наявного уявлення про фрагмент дійсності, що вивчається ); пізнавальні (обумовлені об’єктивною необхідністю та суб’єктивною потребою в інформації); синтаксичні ( характеризують інформацію, як об’єкт праці, над яким виконувались певні процедури в процесі його обробки в цілях синтезування інформаційного продукту). Наведені критерії вибору ринкового сегменту : місткість, прибутковість, слабка конкуренція, відповідність цілям та ресурсам фірми, доступність для використання ефективних методів збуту, незадоволеність деяких потреб споживачів. Обгрунтовані фактори ринкового успіху інформаційного продукту: новизна, багатофункціональність, якість, надійність, прийнятна ціна, пропозиція інформаційного продукту разом із сервісними послугами.
9. Запропонована послідовність визначення ціни на ІПП: постановка задачі ціноутворення (забезпечення існування ІПП на ринку, максимізація прибутку, завоювання пріоритету на ринку); визначення попиту на ІПП, який визначає максимальну ціну; оцінка собівартості ІПП, яка визначає мінімальну ціну ; аналіз цін і якості товарів-конкурентів; вибір методу ціноутворення; управління сформованою ціною. 10. Показано, що важливими факторами і необхідними умовами вдосконалення інфраструктури ринку інформаційних продуктів та послуг є: формування і використання інформаційних ресурсів з науково - технічної та економічної інформації, зокрема електронних баз даних, які є однією із стратегічних складових економіко-політичного розвитку країни; вдосконалення правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних та гуманітарних засад розвитку інформаційних ресурсів; подальший розвиток теорії інформації, як науки; інтеграція інформаційних складових в інвестиційну та комерційну діяльність користувачів; вдосконалення інформаційної комп’ютерно-телекомунікаційної мережі, розробка та використання сучасних засобів і технологій формування та експлуатації баз даних, в тому числі з використанням технологій Internet ; організація навчання та перепідготовки різних категорій користувачів сучасним методам інформаційно-пошукової та аналітичної роботи, а також експлуатації інформаційних ресурсів з використанням сучасних систем управління базами даних; проведення моніторингу інформаційного ринку, як всередині країни, так і за її кордоном, з метою пошуку зацікавлених партнерів; супроводження систем інформаційних баз всіх рівнів, що містять оперативні, звітні, аналітичні, прогнозні відомості про стан та динаміку розвитку соціально-економічних процесів в Україні; розширення та розповсюдження знань суспільства про інтелектуальну власність з метою підвищення її впливу на прискорення наукового, технологічного та інноваційного розвитку. |