Здійснене наукове дослідження з проблем становлення і використання маркетингу інноваційних послуг у сфері транспорту України дозволяє зробити наступні висновки: 1. Встановлено, що інноваційна послуга у сфері транспорту – це діяльність, яку одна сторона (юридична або фізична особа) надає іншій з метою поліпшення її стану, отримання корисного ефекту через використання наданої інформації, розробок, або конкретних дій і може мати, як матеріальний, так і нематеріальний характер. Надання інноваційної послуги у системі транспорту – це процеси, які здійснюються за допомоги заходів науково-технічного характеру, що пропонуються споживачу. Визначені відмінні специфічні властивості таких послуг, надають можливість ефективно впливати на механізм їх розробки, виробництва і реалізації, а також на використання відповідного маркетингового інструментарію для забезпечення інноваційних послуг в системі транспорту України. 2. На основі досліджень виявлено багатоаспектність теоретичних підходів до визначення маркетингу інноваційних послуг і встановлено, що маркетинг у цій сфері служить для підтримки конкурентоздатності науково-дослідної організації шляхом постійного формування та визначення необхідності застосування інноваційних послуг за обсягами та в часі. Така діяльність здатна відновити або збільшити прибутковість науково-дослідної організації при погіршенні кон`юнктури збуту існуючого асортименту, при збільшенні вартості використаних ресурсів, а також при загальних негативних змінах у зовнішньому середовищі. 3. Окреслено низку принципових положень, на яких має базуватись науково-дослідна установа при впровадженні відділу маркетингу; відзначено провідну роль у формуванні системи знань в науково-дослідних організаціях, іміджу, інформаційних ресурсів, стабільного рівня якості інноваційних послуг у діяльності таких установ. Для забезпечення відповідного рівня якості інноваційних послуг запропоновано використовувати маркетингову петлю якості, що охоплює проходження інноваційною послугою 9 етапів життєвого циклу. На кожному етапі рекомендується використовувати маркетингові заходи, які спрямовані на вдосконалення діяльності науково-дослідної організації. 4. Розглянуто основні види інноваційної діяльності в галузевих науково-дослідних організаціях, виявлено їх специфічність і представлено маркетингове забезпечення в залежності від виду інноваційної послуги. 5. Досліджено інноваційну діяльність і маркетингове управління у науково-дослідних організаціях, що належать до таких країн, як США, Японія, Західна Європа, Китай, Російська Федерація. Проведено порівняльний аналіз між цими країнами, виявлено позитивні і негативні відмінності при формуванні інноваційної політики. На основі аналізу сформульовано пропозиції щодо вдосконалення інноваційної діяльності і управління маркетинговою діяльністю в науково-дослідних організаціях України. Представлено пропозиції щодо стимулювання інноваційної діяльності за рахунок прямого фінансування та непрямих стимулюючих заходів. 6. Комплексні дослідження ринку інноваційних послуг у системі транспорту України показали, що в цілому стабільного, стійкого зростання науково-дослідних організацій не відбулося. Такі висновки обумовлені зниженням показників діяльності транспортної галузі у 2,5-5 разів за останні 10-15 років. В Україні відзначається загальне відставання від економічно розвинутих країн світу по інтенсивності впровадження інновацій на ринок та у державній підтримці науково-технічної діяльності. Крім того, втрата наукових направлень та досягнень в Україні пов`язана зі зменшенням кількості та якості наукових кадрів. 7. В науково-дослідних інститутах сфери транспорту України зовнішнє середовище змушує їх постійно змінювати організаційну структуру. Відзначається загальна фінансова нестабільність науково-дослідних організацій на ринку інноваційних послуг в системі транспорту. Стабілізуючим фактором виступає державне фінансування, але існуючі показники свідчать про його зменшення. Тому одним з головних факторів успішного функціонування на ринку інноваційних послуг у сфері транспорту виступає активне використання маркетингових заходів. Аналіз науково-дослідних організацій показав, що в більшості випадків така діяльність виконується не повною мірою. Не існує окремих відділів маркетингу, або групи спеціалістів, що відповідають за цей напрям роботи в науково-дослідних організаціях сфери транспорту. Також було виявлено, що корисні з комерційної точки зору інформаційні ресурси, якими володіють науково-дослідні інститути сфери транспорту, не використовуються у повній мірі для вдосконалення реалізації інноваційних послуг та проведення подальших маркетингових досліджень. 8. Запропоновано використовувати у галузевих науково-дослідних організаціях сфери транспорту України, досліджений автором, структурно-послідовний бізнес-процес по залученню та обслуговуванню потенційних клієнтів. На основі бізнес-процесу розроблено вдосконалену організаційно-управлінську структуру науково-дослідної організації з наявністю відділу маркетингу. Для комплексного підвищення ефективності науково-дослідних інститутів сфери транспорту України в організаційну структуру запропоновано впровадити окремий підрозділ, який має цілеспрямовано виконувати маркетингову діяльність, підвищувати ефективність, керованість процесів і органічно доповнювати діяльність інших підрозділів. У зв`язку з цим розроблено обов`язковий перелік робіт, завдань і функцій служби маркетингу, описання взаємодії служби маркетингу з іншими підрозділами. 9. Для оптимізації роботи відділу маркетингу запропоновано використовувати наступні елементи, що вдосконалені з урахуванням специфіки науково-дослідних організацій сфери транспорту України: виконання аналітичної функції в організації, впровадження системи відстеження руху інформаційних потоків, розглянуто особливості процесу сегментування ринку, маркетингова товарна політика, система ціноутворення та маркетингова комунікаційна політика. 10. При розгляді системи ціноутворення отримано аналітичні залежності нових закономірностей складових частин ціни інноваційної послуги, як товару з позицій їх виробників та споживачів, які дозволяють встановити оптимальну конкурентну ціну на ринку. |
