Анотація до роботи:
Підпалий А.В. Маргінальні форми в українській поезії XX століття. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004. У дисертації розглянуто природу та особливості трьох маргінальних між віршем і прозою поетичних форм в українській літературі XX столітті: верлібру, вірша в прозі, безпунктуаційної несегментованої вільної форми. Ці форми пов’язані з функціонуванням та розвитком авангардизму в українській поезії. На матеріалі творів раннього українського авангарду, Нью-Йоркської групи, Київської Школи, сучасних авторів запропоновано нові визначення: верлібру як віршової вільної та послідовної колажної вербальної структури з домінантою абстракціонування розчленованих смислів, вірша в прозі як поетичної форми, де вільно сполучається лінійність і повтор різноманітних мовних рівнів, безпунктуаційної несегментованої вільної форми як поліваріативної смислово, синтаксично, лексично і водночас чітко послідовної структури. Запропоновано нові аналітичні та віршознавчі методики на підставі об’єднання різнорівневих формалістичних, структурально-семіотичних та постструктуралістських принципів та аналітико-інформаційних стратегій. Ці методики дозволили об’єднати дані три форми за спільною ознакою – вільним (нерегламентованим, несиметричним) принципом побудови, що чітко виявило формальні засади поетичної мови авангарду. | 