Анотація до роботи:

Білінський П.І. Малоконтактний багатоплощинний остеосинтез переломів кісток та їх наслідків (теоретичне, експериментальне обґрунтування, клінічна реалізація). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.21 – травматологія та ортопедія. Інститут патології хребта та суглобів імені професора М. І. Ситенка АМН України, Харків, 2004.

В дисертації на основі системного підходу, концептуального обґрунтування, експериментальних, біомеханічних, морфологічних досліджень, методів математичного і комп’ютерного моделювання розроблено новий напрямок багатоплощинного малоконтактного остеосинтезу переломів і псевдоартрозів довгих кісток та засоби для його реалізації. Досліджені базові біомеханічні параметри свіжого препарату стегнової кістки і відповідність їх фізичній автомоделі. На основі цього вивчені фіксуючі можливості розроблених засобів для малоконтактного остеосинтезу, через визначення носійної здатності системи фіксатор – кістка, відновлення деформативності препарату стегнової кістки.

Отримані теоретичні та експериментальні дані про лінійні і кутові величини мікрорухомості відламків, напруження пластин залежно від характеру площини зламу, конструктивних особливостей фіксатора довели доцільність передопераційного планування конструкції фіксатора.

В експерименті на 54 кролях виявлена залежність перебігу репаративної регенерації від способу фіксації відламків. Встановлено, що післятравматичні інфаркти кісткового мозку і кісткової тканини більш протяжні у дистальних фрагментах, а процес їх заміщення йде швидше при застосуванні фіксаторів для малоконтактного остеосинтезу, ніж у разі використання повноконтактних пластин чи інтрамедулярного стержня.

Розроблено методики лікування переломів і псевдоартрозів довгих кісток засобами для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу. Прооперовано та проведено аналіз результатів лікування 90 пацієнтів із різноманітними переломами і псевдоартрозами довгих кісток.

1. Проблема лікування переломів довгих кісток залишається актуальною. Негативні результати накісткового остеосинтезу в значній мірі зумовлені недосконалістю принципу фіксації, що полягає у притисканні фіксатора до кістки. Проведення біологічного остеосинтезу потребує використання дорогого обладнання, операції, що виправляють ротаційні помилки, досить травматичні. Виникає потреба в розробці засобів остеосинтезу з мінімальним негативним впливом на кістку, які дозволяють оптимізувати перебіг репаративного процесу.

2. В результаті системного аналізу повноконтактного остеосинтезу, одноплощинної фіксації, перебігу репаративного процесу, біологічних та біомеханічних властивостей кістки розроблена концепція малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу, що передбачає стабілізацію переломів не шляхом притискання пластини до кістки, а створенням стабільної системи “пристрій-кістка” за рахунок взаємодії пластина–гвинт, яка при малому контакті з кісткою, проведенні гвинтів у різних площинах забезпечує мікрорухомість фрагментів і можливість її регуляції.

3. Концепція малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу стала основою у розробці принципів побудови пристроїв і фіксаторів для її реалізації, що ґрунтується на малому контакті з кісткою, відсутності тиску пластини на кістку, багатоплощинній фіксації, можливості вибору найбільш оптимальної конструкції, що забезпечує стабільне з’єднання фрагментів при мінімальній довжині імплантата, допускає мікрорухомість фрагментів, протидіє їх макропереміщенням у подальшому, сприяє відновленню функції ушкодженого сегмента. Конструкції пристроїв і фіксаторів створені з урахуванням цих принципів і захищені патентами України.

4. Проведені біомеханічні дослідження розроблених нами пристроїв і фіксаторів для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу показали їх перевагу за фіксуючими можливостями над традиційними повноконтактними накістковими конструкціями. Ці переваги полягають в забезпеченні стабільного, еластичного з’єднання фрагментів, відновленні носійної здатності ушкодженого сегмента, про що свідчать мінімальне зміщення відламків, незначне переміщення головки стегнової кістки при навантаженні, достатній коефіцієнт жорсткості, отримані при стендових дослідженнях. Жорсткість фіксації зумовлена конструктивними особливостями фіксатора.

5. Перебіг репаративної регенерації в умовах малоконтактного остеосинтезу проявляється характерним асиметричним розвитком кісткового регенерату, меншим числом вторинних переломів. Післятравматичні кісткові інфаркти більш протяжні у дистальних відламках, і після розсвердлення кістковомозкового каналу процес їх заміщення при застосуванні фіксаторів для малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу йде швидше, сприяє утворенню більш якісної кісткової мозолі, ніж у разі використання повноконтактної накісткової пластини.

6. Багатоплощинна фіксація при мінімально можливій довжині імплантата, забезпечує стабільний остеосинтез, мікрорухомість фрагментів, можливість її регуляції, що оптимізує репаративну регенерацію, протидіє макропереміщенню фрагментів при лізисі кістки, допускає раннє значне навантаження ушкодженого сегмента. Використання багатоплощинних фіксаторів мінімально можливої довжини особливо важливе при поєднаних ушкодженнях кісток і периферичних нервів. Під час хірургічного втручання відпадає необхідність значної скелетизації відламків, що зменшує ризик ушкодження нервів, мінімізує травматичність операції.

7. Величина мікрорухомості відламків має лінійні і кутові виміри, регулюється зміною відстані між півкільцями, напрямком і кількістю введених гвинтів, залежить від характеру лінії перелому, взаємодії конструкції півкільце-гвинт, забезпечується конструктивною особливістю фіксатора, є визначальною у перебігу й оптимізації репаративного процесу. При малоконтактному остеосинтезі оптимальна величина лінійної мікрорухомості знаходиться в межах 0,1–0,7 мм, кутова – 0,2–1,5, що регулює перебіг репаративного процесу. Морфологічно та рентгенологічно проявляється формуванням асиметричної нормотрофічної мозолі. Багатоплощинний малоконтактний фіксатор забезпечує оптимальну величину мікрорухомості при використанні меншої кількості стабілізаційних гвинтів, ніж повноконтактна пластина.

8. Розроблені і впроваджені в клінічну практику оригінальні методики малоконтактного багатоплощинного остеосинтезу переломів довгих кісток, які ґрунтуються на індивідуальному підході, з урахуванням характеру площини і рівня перелому, наявності супутніх захворювань, та інших суб’єктивних і об’єктивних чинників. Тактика лікування полягає у застосуванні оптимальної конструкції фіксатора, що визначає час і силу навантаження, величину мікрорухомості фрагментів. Використання пристроїв для малоконтактного остеосинтезу при поєднаннях ушкоджень кісток і нервів зменшує можливість притискання нерва пластиною, а також компресії його гіпертрофічною параосальною мозоллю.

9. Розроблені й апробовані на практиці ефективні методики лікування псевдоартрозів кісток, що передбачають мінімальну травматизацію ушкодженого сегмента, стимуляцію мозолеутворення, відновлення біологічних властивостей кістки, ранню функцію кінцівки. Величина і початок навантаження ушкодженого сегмента залежать від якості контакту фрагментів, наявності кісткового дефекту, ступеня остеопорозу, жорсткості з’єднання фрагментів, розвитку первинної мозолі.

10. Висока клінічна ефективність застосування розроблених нами конструкцій для малоконтактного остеосинтезу, що дає 94 % добрих результатів, є переконливим свідченням правильності нашої концепції в оперативному лікуванні переломів довгих кісток та їх наслідків, яка дозволяє виключити деякі недоліки й ускладнення традиційного остеосинтезу. При поєднаному ушкодженні кісток і периферичних нервів багатоплощинна фіксація перелому не потребує тривалої іммобілізації кінцівки в післяопераційному періоді, що створює можливість для раннього проведення реабілітаційної терапії – ЛФК, масажу, електростимуляції, прискорюючи регенерацію ушкодженого нерва і реабілітацію хворих.

Публікації автора:

1.Білінський П.І. До питання остеосинтезу діафізарних переломів //Літопис травматології та ортопедії. – 1999. - № 1. – С. 66-67.

2.Білінський П.І. Малоінвазивний остеосинтез пристроєм для фіксації кісткових відламків //Укр. журн. малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. – 1999. – № 3.– С.9 –11.

3.Білінський П.І. До питання біологічного остеосинтезу діафізарних переломів //Ортопедия, травматология и протезирование. – 2000. – № 3. – С.69–71.

4.Білінський П.І. Оперативне лікування переломів вертельної ділянки //Укр. журн. малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. – 2000. – № 4. – С. 45–48.

5.Білінський П.І. Новий підхід до біологічного остеосинтезу переломів стегна // Укр. журн. малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. – 2000. – № 4. – С. 36–39.

6.Білінський П.І. Оперативне лікування переломів верхньої третини стегнової кістки //Ортопедия, травматология и протезирование. – 2001. – № 1. – С.22–25.

7.Білінський П.І. Визначення носійної спроможності (жорсткості) систем для остеосинтезу // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2001. – № 1. – С. 68–71.

8.Білінський П.І. Фрактурологія. Принципи малоконтактного остеосинтезу //Ортопедия, травматология и протезирование. – 2002. – № 1. – С. 79–81.

9.Білінський П.І. Методика визначення деяких біомеханічних параметрів стегнової кістки //Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2002. – № 1. – С. 22–25.

10.Білінський П.І. Малоконтактний остеосинтез псевдоартрозів кісток // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2002. – № 2. – С.45–47.

11.Білінський П.І. Реалії і перспективи малоконтактного остеосинтезу // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2002. – № 3. – С.30-33.

12.Білінський П.І. Малоконтактний остеосинтез переломів трубчатих кісток. Проблеми військової охорони здоров’я. – К.: Українська військово-медична академія. – 2002. – Вип. 11. – С. 546–552.

13.Білінський П.І. Обгрунтування фіксуючих можливостей фіксаторів і пристроїв на фізичній моделі //Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2002. – № 2. – С. 47–49.

14.Білінський П.І. Порівняльний аналіз стабілізуючих можливостей одноплощинної і багатоплощинної фіксації // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2002. – № 3. – С 44-47.

15.Білінський П.І. Теоретичне обґрунтування багатоплощинного малоконтактного остеосинтезу переломів кісток // Військова медицина України. – 2003.- Т. 3, № 3-4. – С. 153-157.

16.Білінський П.І., Григоровський В.В. Гістологічні та ангіоморфологічні прояви стану кровопостачання кістки при використанні фіксаторів різних конструкцій після остеотомії (експериментальне дослідження) //Ортопедия, травматология и протезирование. – 2002. – № 4. – С.80-85.

Особистий внесок полягає у проведенні експерименту та аналізі отриманих результатів.

17.Білінський П.І., Григоровський В.В. Експериментальне вивчення процесу загоєння переломів довгих кісток при застосуванні фіксаторів різних конструкцій. Сучасні аспекти військової медицини // Збірник наукових праць Головного військового клінічного госпіталю МО України. – К., 2003. – Вип. 9. – С. 119-126.

Особистий внесок полягає у проведенні експерименту та аналізі отриманих результатів.

18.Білінський П.І., Корж М.О. Експериментальне дослідження величини мікрорухомості відламків препарата кістки в залежності від способу фіксації та величини навантаження //Військова медицина України. – 2003.- Т. 3, № 1-2. – С. 35-43.

Особистий внесок полягає у проведенні експерименту та аналізі отриманих результатів.

19.Григоровський В.В., Білінський П.І. Динаміка патогістологічних змін у відламках кісток та наслідки загоєння переломів при застосуванні внутрішніх фіксаторів різних конструкцій (експериментальне дослідження) //Вісник морфології. – 2002. – № 2. – С. 209-213.

Особистий внесок полягає у проведенні експерименту та аналізі отриманих результатів.

20.Профілактика ушкоджень променевого нерва при хірургічному лікуванні переломів кісток, передпліччя та плеча / В.І. Цимбалюк, І.Б. Третяк, П.І. Білінський, М.А. Сапон// Український нейрохірургічний журнал. – 2001. – № 3. – С. 38–43.

Особистий внесок полягає у лікуванні пацієнтів та узагальненні результатів.

21.Патент № 17502 UA, МПК⁶ А 61 В 17/58, 17/62. Пристрій для фіксації кісткових відламків / П.І. Білінський (UA); № 96051961; Заявл. 20.05.96. Опубл. 31.10.97, - Бюл. № 5. – 4 с.

22.Патент № 17746 UA, МПК⁶ А 61 В 17/74. Пристрій для остеосинтезу переломів довгих кісток /П.І. Білінський (UA); № 96083157; Заявл. 06.08.96.; Опубл. 15.02.01,- Бюл. № 1. – 4 с.

23.Патент № 17947 UA, МПК⁶ А 61 В 17/58, 17/64. Пристрій для остеосинтезу /П.І. Білінський (UA); № 961214962; Заявл. 28.12.96; Oпубл. 31.10.97, Бюл. № 5.– 4 с.

24.Патент № 22283 UА, МПК⁶ А 61 В 17/68, А 61 В 17/74. Пристрій для остеосинтезу переломів проксимального відділу стегна /П.І. Білінський (UА). – № 97031346; Заявл. 24.03.97; Опубл. 30.06.98, Бюл. № 3 – 4 с.

25.Патент № 24418 UА, МПК⁶ А 61 В 17/68, А 61 В 17/74. Фіксатор для остеосинтезу переломів стегна /П.І. Білінський (UА). – № 97041889; Заявл. 21.04.97; Опубл. 30.10.98, Бюл. № 5.– 5 с.

26.Патент № 32110 UА, МПК⁶ А 61 В 17/58. Фіксатор для остеосинтезу переломів стегна П.І. Білінського /П.І. Білінський (UА). – № 98126862; Заявл. 24.12.98; Опубл. 15.12.2000, Бюл. № 7–11. – 5 с.

27.Патент № 33358 UA, МПК⁶ А 61 В 17/56. Пристрій для остеосинтезу /П.І. Білінський, М.В.Ковальчук (UA); № 99020843; Заявл. 15.02.99; Oпубл. 15.02.01, Бюл. № 1. – 5 с.

Особистий внесок полягає у запропонуванні ідеї, проведенні патентного пошуку, оформленні матеріалів заявки на винахід.

28.Патент № 35925 UА, МПК⁶ А 61 В 17/58. Фіксатор для остеосинтезу переломів виростків стегна /П.І. Білінський (UА). – № 99041943; Заявл. 06.04.99; Опубл. 16.04.01, Бюл. № 3. – 4 с.

29.Білінський П.І. Новий підхід до інтрамедулярного остеосинтезу //Матеріали VII конгресу світової федерації українських лікарських товариств. – Ужгород, 1998. – С.113-113.

30.Білінський П.І., Ковальчук М.В. Остеосинтез стегна пристроєм із спарених пластин //Матер. VII Конгресу світ. федерації укр. лікарських товариств. – Ужгород, 1998. – С.114-114.

Особистий внесок полягає у запропонуванні ідеї, лікуванні пацієнтів та аналізі отриманих результатів.

31.Білінський П.І. Біологічний остеосинтез переломів та пристрої для його реалізації //Матер. 8-ої Міжнар. наук.-практ. конф. “Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини”. – Чернігів, 2000. – С. 411–414.

32.Цимбалюк В.І., Білінський П.І., Хонда О.М., Третяк І.Б. Малоконтактний багатоплощинний остеосинтез при поєднаному ушкодженні кісток і периферичних нервів //Укр. мед. вісті: VІІ з’їзд Всеукр. лікарського товариства. – Тернопіль, 2003. – Т. 5, № 1 (63). – С.122-122.

Особистий внесок полягає у лікуванні пацієнтів та узагальненні результатів.