У дисертаційній роботі вирішено комплекс наукових задач пов’язаних з нормуванням характеристик максимального стоку весняного водопілля в басейні р Сіверський Донець. На підставі виконаного дослідження можна зробити наступні висновки: 1. Діючі в Україні нормативні документи й розрахункові методики в галузі визначення максимального стоку весняних водопіль виявилися недосконалими, перш за все , з точки зору їхньої не досить обґрунтованої теоретичної бази. 2. Автором вперше для досліджуваної території при нормуванні характеристик максимального стоку весняного водопілля в басейні Сіверського Дінця використано розгорнуту модель руслових ізохрон, запропоновану Є.Д.Гопченком. Вона дозволяє у відповідних параметрах урахувати процеси стокоформування як на схилах, так і в русловій мережі. Крім того, вона є універсальною й з точки зору розміру водозборів. 3. Статистичну обробку часових рядів максимальних витрат води й шарів стоку весняного водопілля здійснено по 79 річкових водозборах. В результаті автором побудована карта шарів стоку 1%-ої ймовірності перевищення, яка відрізняється від існуючих своєю деталізацією та більшою надійністю. 4. При нормуванні характеристик схилового припливу використано комплексний підхід: 4.1 Коефіцієнти часової нерівномірності визначались шляхом узагальнення відповідних коефіцієнтів нерівномірності руслового стоку . Для річок басейну Сіверського Дінця =5,0. 4.2 При обґрунтуванні тривалості схилового припливу використано чисельний метод, реалізований в рамках базової структури за допомогою комп’ютерної програми ,,Caguar”, яка розроблена на кафедрі гідрології суші ОДЕКУ. За цим параметром виконано районування території, причому в 1 і 3 районах, де карстопроявлення не суттєве, = 148 год, а в 2 районі – 240 год. 5. З метою реалізації розрахункової методики автором була обґрунтована регіональна формула швидкості руслового добігання повеневих хвиль. 6. Особливе місце у дисертаційній роботі належить нормуванню характеристик максимального стоку весняного водопілля в басейні р.Сіверський Донець. При цьому: 6.1 Розраховані потенційні максимальні модулі стоку , які змінюються по території від 0,36 (р.Луганчик – п.Новосвітлівка) до 2,18 м3/cкм2 (р.Валуй – п.Валуйки). Встановлена залежність від географічного положення водозборів. 6.2 Трансформаційна функція розпластування визначається, з одного боку, співвідношенням , а з іншого – формою водозборів і динамікою припливу води зі схилів до руслової мережі. За =1,0 і =0,25 запропоновані досить прості рівняння для розрахунку - лише в залежності від. 6.3 Визначені зворотним шляхом з базової формули коефіцієнти русло – заплавного регулювання були узагальнені в залежності від розмірів водозборів. Для практичного використання рекомендується формула експоненційного вигляду від аргументу . 6.4 Порівняня трансформаційних функцій і надають підстав для висновку про більш суттєвий вплив на загальну редукцію максимальних модулів русло – заплавного регулювання, у порівнянні з розпластуванням повеневих хвиль під впливом часу руслового добігання. 7. Для врахування трансформувальних ефектів, пов’язаних з наявністю у русловій мережі водойм проточного типу, рекомендується користуватися нормативним документом СНіП 2.01.14 – 83. 8. Для переходу від опорної розрахункової забезпеченості Р=1% до інших ймовірностей перевищення запропонована таблиця перехідних коефіцієнтів . 9. Перевірочні розрахунки по 70 водозборах з діапазоном площ від 31,0 до 73200 км2 свідчать про задовільну збіжність з вихідними даними. Середнє відхилення становить 16,9%, що повною мірою відповідає точності матеріалів спостережень за максимальним стоком весняного водопілля в басейні р.Сіверський Донець. Викладене надає підстав для того, щоб розроблену методику реалізувати для практичного використання. |