Вивчення семантичної специфіки та засобів вираження категорії уточнення дало змогу зробити такі висновки: 1. Категорія уточнення може бути кваліфікована як логіко-синтаксична. Вона володіє набором диференціальних ознак, до яких входять такі: двочленність конструкції (уточнюваний – уточнювальний компонент), яка переходить в окремих випадках у “ланцюжок уточнення”, що містить більше однієї пари компонентів; особливі комбінації засобів вираження компонентів уточнення; специфічна інтонація уточнення, яка має граматичне значення; безсполучниковий і сполучниковий зв’язок. 2. Найбільш частим засобом вираження уточнюваного й уточнювального компонентів є слово з поширювачами різного типу. Слово є головним ономатологічним засобом вираження уточнюваного й уточнювального компонентів. Всі слівні ономатологічні одиниці залежно від способу відображення об’єктивної дійсності представлені двома типами: номінативними і прономінативними. З номінативних ономатологічних одиниць найчастіше в ролі уточнюваного компонента вживаються прислівники місця і часу, прийменникові сполучення іменників, що виконують роль обставини місця і часу. 3. Легко уточнюються займенники. Уточнювальний компонент в них одночасно виконує роль доповнювального члена, бо він наповнює конкретним лексичним значенням семантичний простір, намічений уточнюваним компонентом. Уточнюваний займенниковий компонент виражається переважно прономінативами вказівного семантичного розряду (з його підрозрядами власне вказівних, предметно-особових, зворотного та присвійних займенників). 4. Окрім слів, в ролі уточнювального компонента, хоча і значно рідше, виступають розчленовані ономатологічні одиниці: словосполучення (особливого типу), лексія, фразовий номінант. Використання уточнювальних розчленованих конструкцій дає змогу диференціювати думку, інформаційно наситити її, розкрити деталі, важливі для адресанта мовлення й учасників комунікативного акту; хоча в ролі і уточнюваного, і уточнювального компонентів можуть виступати всі відомі ономатологічні одиниці, комбінації їх різні. Розчленовані одиниці частіше використовуються для вираження уточнювального компонента, бо він передає додатковий зміст, більш детально, інформативно насичено виражає певну думку. З цих же причин в ролі уточнювального компонента практично не використовуються займенники. 5. Свобода мовця, якщо подія описується не в лінійній послідовності, а передається багатопланово, проявляється, по-перше, в можливості використовувати чи не використовувати конструкцію уточнення для конкретизації, підкреслювання якогось компонента думки; по-друге, в можливості вибрати з ряду ономатологічних одиниць найбільш зручну для вираження даного мисленнєвого змісту. Відповідно до цього визначається обов’язковість чи факультативність постановки розділових знаків. Розуміння цього важливе для розв’язання проблеми пунктуації у вузівській та шкільній практиці. 6. Конструкції з уточненням мають місце в багатьох мовах. Це свідчить про певні універсалії в мисленні людини, прояв антропоцентризму в мові і робить вивчення категорії уточнення актуальним, цікавим, змістовним і перспективним. |
