Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Філософія права


Павленко Жанна Олександрівна. Логіко-методологічні аспекти інженерії знань у правознавстві: дисертація канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2003.



Анотація до роботи:

Павленко Ж.О. Логіко-методологічні аспекти інженерії знань у правознавстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2003.

Дисертацію присвячено виявленню специфіки інженерії знань у правознавстві з точки зору логіко-методологічного аспекту шляхом комплексного міждисциплінарного дослідження феномена правового знання з метою можливого його використання як технологічного ресурсу. Інженерія знань у правознавстві – особлива діяльність, де переважають нетехнологічні моменти. Це пов’язано з цілеспрямованим характером експертних систем, їх заглибленістю у конкретне користувальницьке середовище. Зазначається, що проблема подання юридичних знань у штучних інтелектуальних системах по-новому ставить питання про специфіку правового знання, засоби і способи адекватного комп’ютерного об’єктування, співвідношення явного й неявного знання, особливостей взаємозв’язку його основних рівнів, таким чином переводячи їх у площину актуальних практичних проблем. Визначено поняття технологічного підходу до правового знання. Проведено реконструкцію особистісного знання експерта в галузі правознавства. Розглянуто історію розвитку інженерії знань у правознавстві. Проаналізовано внесок практики технологічного підходу до правового знання в освоєння знання як соціокультурного феномена.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності інженерії знань у правознавстві з точки зору логіко-методологічного підходу, а також виявлення її специфіки у комплексному міждисциплінарному дослідженні феномена правового знання з метою можливого його використання як технологічного ресурсу. Головними науковими і практичними результатами дослідження є такі висновки.

Інженерія знань у правознавстві – особлива діяльність, що ґрунтується на міждисциплінарному синтезі гуманітарного правового знання та інженерного підходу. В цій діяльності переважають нетехнологічні моменти, що пов’язано з цілеспрямованим характером інтелектуальних систем, заснованих на знаннях, їх заглибленістю в конкретне користувальницьке середовище.

Інженерія знань у правознавстві перевела у площину актуальних практичних проблем питання специфіки людського знання, особливостей взаємозв’язку його основних рівнів (особистісного й об’єктивованого). Проблема подання юридичних знань у штучних інтелектуальних системах по-новому ставить питання про їх специфіку, засоби і способи адекватного комп’ютерного об’єктування, співвідношення явного й неявного знання, особистісного й об’єктивованого знання. Наразі ці питання потребують уваги фахівців у галузі філософії і методології науки.

Інженерію знань у правознавстві слід розглядати як перший досвід у сфері технологічного ставлення до юридичного знання. Проникнення у практику побудови юридичних експертних систем синергетичних принципів і розширення міждисциплінарних контактів дає подальший розвиток предмету інженерії знань у правознавстві.

Технологічне ставлення до знання відображає глибинні тенденції в ноосферизації людської життєдіяльності, коли знання розглядаються як стратегічний ресурс.

Методологічним регулятивом у сфері технологічного ставлення до знання виступають агломерації різнорідних елементів знань, що відображають пізнання суб’єктом (професійним співтовариством розроблювачів певного кола метатехнологічних і екзистенціальних питань про вид (тип) знання) матеріалу технології.

Технологічне ставлення до юридичного знання є центром міждисциплінарного синтезу гуманітарних правових знань у комп’ютерних науках.

За темою дисертації опубліковано такі основні роботи:

1. Павленко Ж.А. Представление юридического знания в экспертной системе // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 37. – С. 235 -239.

2. Павленко Ж.О. Основні підходи до побудови інтелектуальних систем, заснованих на юридичних знаннях // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2000. – № 1(20). – С. 197-207.

3. Павленко Ж.А. Естественное рассуждение и искусственный интеллект в правоведении //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 47. – С. 221-226.

4. Павленко Ж.О. Експертні оцінки в праві // Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статтей на основі виступів на VII Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях 29 – 30 вересня 2000 р. / Наук. редактор д-р філос. наук, проф. О.М. Кривуля. – Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2000. – С. 287-288.

5. Павленко Ж.О. Можливості застосування експертних систем у процесі навчання студентів юридичних спеціальностей // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук. повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 215-217.

6. Павленко Ж.О. Образ особистісного знання експерта в правових інтелектуальних системах // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 148-150.

7. Павленко Ж.О. Явне і неявне знання експерта в правознавстві // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези наук. доп. та повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 20 – 21 грудня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 208-211.