Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філософські науки / Релігієзнавство, філософська антропологія, та філософія культури


Ярош Олег Анатолійович. Людина в "містичній парадигмі": антропологічна доктрина суфізму: Дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / НАН України; Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди. - К., 2001. - 169арк. - Бібліогр.: арк. 158-169.



Анотація до роботи:

Ярош О. А. Людина у “містичній парадигмі”: антропологічна доктрина суфізму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню формування філософсько-антропологічної доктрини у суфізмі, у провідній містичній течії ісламу, та її впливу на культурні феномени ісламської традиції. В праці представлено перспективу осягнення людського буття в контексті символічного світовідношення. Аналізуються основні положення суфійської антропології та їх зв’язок із усталеними інститутами ісламської культурної традиції на прикладі культури Ірану. В дисертації обгрунтовується теза про амбівалентність людського буття, що поєднує у собі символічність та креативність.

Обгрунтовані та систематизовані наукові результати, одержані в процесі дослідження, а також міркування щодо перспектив подальшого вивчення даної теми містяться у наступному:

1. Внаслідок аналізу релігійно-філософської парадигми в цілому її визначено як особливий тип філософського дискурсу, що включає в себе окрім поняттєвого апарату інші форми комунікації, такі як символи і метафори. Основною функцією релігійного символу у дискурсі є наближення і заміщення трансцендентного за своєю природою об'єкта, який піддано символізації. Образно кажучи, символ — це втілення трансцендентного в іманентному. Символ відділений від трансцендентного об'єкта, однак бере участь в його бутті.

2. Згідно з ученням суфізму, людська природа — це сукупність символічних форм, що виражають процес теофанії, тобто самоодкровення Абсолютного буття. Унікальність людського буття полягає не тільки в його символічному різноманітті та багатомірності, але і в тому, що людина розглядається як співавтор Творця. Разом із тим гуманістичний пафос суфізму позбавлений індивідуалізму, характерного для антропології Ренесансу і Просвітництва. В суфізмі відсутня ідея людської особистості, яка є ціллю для самої себе, і виступає суб’єктом гіперактивізму та опредмечування дійсності.

3. Найважливішою категорією суфійської антропології є “Досконала Людина”, визначальними рисами якої суфійські автори вважають споконвічність і фінальність. Зрозуміти її можна тільки у контексті тотальності буття, і виступає вона як центр хронотопу — єдності її часово-просторових характеристик, місцем актуалізації буття. Людина міститься у центрі онтологічного “напруження” між метафізичною безоднею Абсолюту та небуттєвістю світу. Інакше кажучи, останній набуває буття завдяки креативній свідомості людини.

4. Антиредукціонізм суфійської антропології полягає у тому, що горизонт людського буття розглядається як нескінченність. Будь-яка спроба його редукції, зведення до релігійної, культурної, соціальної чи політичної іпостасі становить, на думку суфіїв, дезінтеграцію цілого, розшарування єдиної картини на окремі фрагментарні ознаки. В суфізмі відсутнє протиставлення “духу” і “тіла”, характерне для класичного неоплатонізму та арабсько-мусульманської філософії, у ньому навпаки стверджується теза про єдність психофізичних феноменів, які становлять якісні характеристики різних аспектів людської природи. У той же час, “духовне” є вектором розвитку людської істоти.

5. Амбівалентність людини у суфізмі, її символічна сутність і творчий характер як співтворця та медіатора символів реалізовується в діалектиці людського існування, яке через заперечення феноменальної, часткової ідентичності стверджується у тотальності буття. Тим не менш суфізму не притаманний есенціалізм, який часто становить елемент бачення людини у традиційних культурах та грунтується на ідеї про існування незмінної, ідеальної людської сутності. На відміну від подібних поглядів, у суфізмі людська природа розуміється як процес, загальний модус дійсності, своє-інше Абсолюту, який у свою чергу також постає як нескінчений ланцюг теофаній. Загалом можна стверджувати антропоморфізацію буття у суфізмі.

7. Дисертація може розглядатися як філософсько-антропологічне дослідження людського буття у значною мірою зумовленому суфізмом контексті ісламської культури. Даний аналіз дозволяє нам вислідкувати в історичній перспективі процеси формування антропологічного дискурсу в ісламській традиції, а також відкриває нові можливості вивчення символічних аспектів людського світовідношення в релігійно-філософському контексті. Останній момент вимагає детальнішого аналізу, що, у свою чергу, зумовлює пріоритети подальшої наукової роботи.

Публікації автора:

1. Ярош О. А. Ідея “Досконалої Людини” в ученні Азізоддіна Насафі // Philosophia Prima: метафізичні питання, № 1. — Київ: Кайрос, 1998. — С. 44-56.

2. Ярош О. А. Символи людської присутності: мовні аспекти релігійно-філософської антропології // Філософсько-антропологічні читання’98. (До 70-річчя засновника світоглядно-антропологічної школи Володимира Шинкарука). — Київ: Стилос, 1999. C. 184-198.

3. Ярош О. А. Суфії: два шляхи до Бога // Людина і світ, № 3-4. 1999. — С. 22-26.

4. Ярош О. А. Основні напрямки сучасної західної релігійно-філософської антропології // Філософія. Світ людини. Курс лекцій. — Київ: Стилос, 1999. — С. 81-87.

5. Ярош О. А. Онтологічні та “гностичні” виміри людського буття у філософії суфізму // Науковий вісник ВДУ. Філософські науки, № 11, 1999. — С. 160-165.

6. Ярош О. А. Іслам у контексті взаємодії культур: протистояння чи діалог // Матеріали “круглого столу” Українського Незалежного Центру Політичних Досліджень: Кримські татари: “національна меншина” або “корінний народ”. Політичний та юридичний аспекти питання. — Київ: УНЦПД. — 1999. — С. 90-96.

7. Ярош О. А. Релігійний фактор і соціокультурні процеси “перехідних суспільствах” // Матеріали “круглого столу” Українського Незалежного Центру Політичних Досліджень: Гуманітарні аспекти інтеграції кримськотатарського народу в українське суспільство. — Київ: УНЦПД. — 1999. — С. 72-78.

8. Ярош О. А. “Всесвіт вагітний значеннями…”: концепція семіозису в суфійській традиції // Матеріали міжнародної наукової конференції “Мова символів — мова вічності”. — Київ, 2001. — С. 26-27.