Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філософські науки / Соціальна філософія та філософія історії


Прудникова Олена Вікторівна. Людський вимір у сучасному концепті соціального прогресу (філософсько- історичний аналіз) : дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Харківський ун-т повітряних сил ім. Івана Кожедуба. — Х., 2006. — 203арк. — Бібліогр.: арк. 181-203.



Анотація до роботи:

Прудникова О.В. Людський вимір у сучасному концепті соціального прогресу (філософсько-історичний аналіз) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Харків, 2007.

У дисертації досліджується людський вимір у сучасному концепті соціального прогресу, розкриті світоглядні й методологічні засади основних концепцій соціального розвитку. Визначено сутність сучасного соціального прогресу і його критерії. Обґрунтовано, що соціальний прогрес у сучасних умовах полягає в переході суспільства до стану, що забезпечує найбільш повні умови для гармонійного існування людини в системі „індивід – суспільство – природа”, захисту соціуму від новітніх загроз існуванню людства і навколишнього середовища.

Концепції розвитку особистості в умовах реалізації сучасного концепту соціального розвитку базуються на прагненні до збереження природних нерозривних зв'язків людини із суспільством, з іншими людьми й природою. Основними якостями особистості в умовах сучасного концепту соціального розвитку повинні бути: цілісність світогляду; єдність свідомості й мислення, спрямованих на об'єднання, досягнення органічної цілісності й взаємопроникнення різних знань і досвіду, традицій і звичаїв минулого, нинішньої реальності й перспектив на майбутнє; свобода думки й творчості; прагнення до самореалізації й активність особистості, пошук змісту своїх вчинків, дій суспільних і природних явищ, прагнення людини зрозуміти своє призначення й всю сукупність зв'язків і процесів у світі в їхній єдності, у цілому; потреба жити в єдності й гармонії з людьми й природою.

У висновках підбито підсумки дослідження, зроблено теоретичні узагальнення, запропоновано рекомендації теоретичного, методологічного й методичного характеру, визначені можливі напрямки подальшої розробки проблеми.

1. Проблема сутності й змісту соціального розвитку є центральною проблемою соціально-філософського й філософсько-історичного осмислення буття соціуму. Філософська рефлексія сутності й змісту соціального розвитку обумовлена досягнутим рівнем розвитку суспільства й системи філософського знання, світоглядними й методологічними позиціями дослідників. Концентрованим вираженням різноманіття філософських підходів до осмислення соціального розвитку суспільства стали християнська концепція історії, історико-матеріалістична концепція, концепції локальних цивілізацій, соціокультурні концепції та концепції індустріального й постіндустріального суспільств.

2. До основних концептів соціального розвитку, що сформувалися в історії й сучасності, належать: розвиток як реалізація божественного призначення, соціокультурний розвиток, техніко-технологічний розвиток, раціоналізація громадського життя, розвиток розуму й науки, інформатизація й глобалізація життя суспільства, подолання відчуження й розвиток людини.

3. Сучасний концепт соціального розвитку полягає в соціально-екологічному розвитку суспільства, створенні ефективної соціально-екологічної системи й побудові соціально-екологічного суспільства. Соціально-екологічна система є комплексом взаємозалежних і взаємовпливаючих підсистем: економічної, політичної, соціокультурної, етносоціальної й природної, об’єднаних у єдине ціле особистістю як біосоціальним і духовним утворенням. Орієнтація в соціально-екологічній системі є усвідомленням людьми своєї повноправної присутності й активної діяльності в її підсистемах. Поза будь-якою із них їхнє життя немислиме, у кожній з них вони є носіями певних цінностей, норм, установок.

4. Соціальний прогрес у сучасних умовах полягає в переході суспільства до стану, що забезпечує найбільш повні умови для гармонійного існування людини в системі „індивід – суспільство – природа”, захисту соціуму від новітніх загроз існуванню людства й навколишньому середовищу. Критерій соціального прогресу в сучасних умовах буття – це можливості суспільства забезпечити найбільш повні умови для всебічного, гармонійного й цілісного розвитку людини, реалізації її сутнісних сил, фізичних і духовних потенцій у житті та діяльності, створенні ефективної соціально-екологічної системи.

5. Обґрунтовується, що в умовах наростаючої екологічної кризи людство повинне прийти до ідеї нового ставлення до середовища свого існування, стійкого прагнення жити в гармонії з природою. Доведено, що основними якостями особистості в умовах сучасного концепту соціального розвитку повинні бути: цілісність світогляду; єдність свідомості й мислення; свобода думки й творчості; активність особистості й її прагнення до самореалізації; потреба жити в єдності та гармонії з людьми й природою.

6. Сучасний концепт соціального прогресу має ґрунтуватися на ідеології соціально-екологічного розвитку суспільства, характерними рисами якої є: відображення інтересів усього світового співтовариства, вищих загальнолюдських цінностей; гуманістичність; новий погляд на систему взаємозв'язку природи й суспільства; орієнтація на формування типу людини періоду соціально-екологічного розвитку суспільства.

7. Забезпечення соціально-екологічного розвитку суспільства неможливе без високого рівня розвитку екологічної культури соціальних суб’єктів – рівня й характеру ставлення до природи, способу взаємодії суспільства з природою й діяльності щодо забезпечення соціально-екологічного розвитку суспільства, а також результатів цієї діяльності, що втілилися в існуючій соціально-екологічній системі.

8. До основних елементів процесу формування особистості в умовах соціально-екологічного розвитку належать: цілеспрямований вплив на духовний світ індивіда; створення об’єктивних умов для життєдіяльності людини шляхом перетворення соціального й природного середовища відповідно до програмних цілей і настанов соціально-екологічного розвитку; цілеспрямована організація безпосередньо-практичної діяльності індивіда, соціально-практичних і соціально-природних аспектів спілкування.

9. Розкрито основні типологічні якості людини періоду соціально-екологічного розвитку суспільства: цілісність світогляду, єдність свідомості й мислення, свобода думки й творчості, активність особистості та її прагнення до самореалізації, високий рівень екологічної культури тощо. Особливе місце в процесі формування особистості в умовах реалізації сучасного концепту суспільного розвитку належить системі освіти, яка повинна: забезпечувати формування екологічної культури, активної життєвої позиції, готовності й здатності до реалізації принципів соціально-екологічного розвитку; сприяти розкриттю творчого потенціалу людини й надавати можливості для творчої самореалізації особистості; сприяти формуванню й розвитку внутрішньої потреби в самоосвіті; створювати передумови для самоствердження й максимальної самореалізації в суспільстві та професійній діяльності; забезпечувати дотримання інтересів кожної особистості й індивідуальний підхід.

Публікації автора:

  1. Прудникова О.В. Синергетика як нова методологія прогнозування майбутнього // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХВУ. – 2003. – Вип. 3(18). – С. 103-108.

  2. Прудникова О.В. Синергетика: становлення наукової парадигми // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХВУ. – 2004. – Вип. 2(20). – С. 145-152.

  3. Прудникова О.В. Майбутнє як соціально-філософська проблема // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХВУ. – 2004. – Вип. 3(21). – С. 147-153.

  4. Прудникова О.В. Філософський аналіз ідеї соціального прогресу // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХУ ПС. – 2005. – Вип. 2(23). – С. 94-100.

  5. Прудникова О.В. Концепція інформаційного суспільства Мануеля Кастельса // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХУ ПС. – 2005. – Вип. 3(24). – С. 182-187.

  6. Прудникова О.В. Глобалізація як тенденція побудови інформаційного суспільства // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХУ ПС. – 2006. – Вип. 1(25). – С. 137-142.

  7. Прудникова О.В. Суттєві компоненти синергетичної парадигми // ІІ наукова конференція молодих вчених Харківського військового університету, 16-17 квітня 2003 р. Тези доповідей. Частина І. – Харків: ХВУ. – 2003. – С. 16.

  8. Прудникова О.В. Самоорганізація у відкритих системах соціальної природи крізь призму синергетики // ІІІ наукова конференція молодих вчених Харківського військового університету, 12-13 листопада 2003 р. Тези доповідей. – Харків: ХВУ. – 2003. – С. 14.

  9. Прудникова Е.В. Личность в условиях нестабильности // Особистість в умовах сучасних політичних відносин. Збірник наукових статей (за матеріалами ХIV Харківських політологічних читань). – Харків: НЮА України ім. Ярослава Мудрого. – 2003. – С. 140-142.

  10. Прудникова О.В. Довгостроковий прогноз самоорганізації суспільства // Перша науково-технічна конференція Харківського університету Повітряних Сил, 16-17 лютого 2005 р. Тези доповідей. – Харків: ХУ ПС. – 2005. – С. 310-311.

  11. Прудникова О.В. Сучасна геостратегія України // Матеріали другої наукової конференції Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, 15-16 лютого 2006 р. Програма конференції та тези доповідей. – Харків: ХУ ПС. – 2006. – С. 128-129.