У висновках підбито підсумки дослідження, зроблено теоретичні узагальнення, запропоновано рекомендації теоретичного, методологічного й методичного характеру, визначені можливі напрямки подальшої розробки проблеми. 1. Проблема сутності й змісту соціального розвитку є центральною проблемою соціально-філософського й філософсько-історичного осмислення буття соціуму. Філософська рефлексія сутності й змісту соціального розвитку обумовлена досягнутим рівнем розвитку суспільства й системи філософського знання, світоглядними й методологічними позиціями дослідників. Концентрованим вираженням різноманіття філософських підходів до осмислення соціального розвитку суспільства стали християнська концепція історії, історико-матеріалістична концепція, концепції локальних цивілізацій, соціокультурні концепції та концепції індустріального й постіндустріального суспільств. 2. До основних концептів соціального розвитку, що сформувалися в історії й сучасності, належать: розвиток як реалізація божественного призначення, соціокультурний розвиток, техніко-технологічний розвиток, раціоналізація громадського життя, розвиток розуму й науки, інформатизація й глобалізація життя суспільства, подолання відчуження й розвиток людини. 3. Сучасний концепт соціального розвитку полягає в соціально-екологічному розвитку суспільства, створенні ефективної соціально-екологічної системи й побудові соціально-екологічного суспільства. Соціально-екологічна система є комплексом взаємозалежних і взаємовпливаючих підсистем: економічної, політичної, соціокультурної, етносоціальної й природної, об’єднаних у єдине ціле особистістю як біосоціальним і духовним утворенням. Орієнтація в соціально-екологічній системі є усвідомленням людьми своєї повноправної присутності й активної діяльності в її підсистемах. Поза будь-якою із них їхнє життя немислиме, у кожній з них вони є носіями певних цінностей, норм, установок. 4. Соціальний прогрес у сучасних умовах полягає в переході суспільства до стану, що забезпечує найбільш повні умови для гармонійного існування людини в системі „індивід – суспільство – природа”, захисту соціуму від новітніх загроз існуванню людства й навколишньому середовищу. Критерій соціального прогресу в сучасних умовах буття – це можливості суспільства забезпечити найбільш повні умови для всебічного, гармонійного й цілісного розвитку людини, реалізації її сутнісних сил, фізичних і духовних потенцій у житті та діяльності, створенні ефективної соціально-екологічної системи. 5. Обґрунтовується, що в умовах наростаючої екологічної кризи людство повинне прийти до ідеї нового ставлення до середовища свого існування, стійкого прагнення жити в гармонії з природою. Доведено, що основними якостями особистості в умовах сучасного концепту соціального розвитку повинні бути: цілісність світогляду; єдність свідомості й мислення; свобода думки й творчості; активність особистості й її прагнення до самореалізації; потреба жити в єдності та гармонії з людьми й природою. 6. Сучасний концепт соціального прогресу має ґрунтуватися на ідеології соціально-екологічного розвитку суспільства, характерними рисами якої є: відображення інтересів усього світового співтовариства, вищих загальнолюдських цінностей; гуманістичність; новий погляд на систему взаємозв'язку природи й суспільства; орієнтація на формування типу людини періоду соціально-екологічного розвитку суспільства. 7. Забезпечення соціально-екологічного розвитку суспільства неможливе без високого рівня розвитку екологічної культури соціальних суб’єктів – рівня й характеру ставлення до природи, способу взаємодії суспільства з природою й діяльності щодо забезпечення соціально-екологічного розвитку суспільства, а також результатів цієї діяльності, що втілилися в існуючій соціально-екологічній системі. 8. До основних елементів процесу формування особистості в умовах соціально-екологічного розвитку належать: цілеспрямований вплив на духовний світ індивіда; створення об’єктивних умов для життєдіяльності людини шляхом перетворення соціального й природного середовища відповідно до програмних цілей і настанов соціально-екологічного розвитку; цілеспрямована організація безпосередньо-практичної діяльності індивіда, соціально-практичних і соціально-природних аспектів спілкування. 9. Розкрито основні типологічні якості людини періоду соціально-екологічного розвитку суспільства: цілісність світогляду, єдність свідомості й мислення, свобода думки й творчості, активність особистості та її прагнення до самореалізації, високий рівень екологічної культури тощо. Особливе місце в процесі формування особистості в умовах реалізації сучасного концепту суспільного розвитку належить системі освіти, яка повинна: забезпечувати формування екологічної культури, активної життєвої позиції, готовності й здатності до реалізації принципів соціально-екологічного розвитку; сприяти розкриттю творчого потенціалу людини й надавати можливості для творчої самореалізації особистості; сприяти формуванню й розвитку внутрішньої потреби в самоосвіті; створювати передумови для самоствердження й максимальної самореалізації в суспільстві та професійній діяльності; забезпечувати дотримання інтересів кожної особистості й індивідуальний підхід. |