Анотація до роботи:

Шевченко В.І. Літературна творчість Е.І. Губера. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди. – Харків, 2006.

У дослідженні здійснено цілісний і всебічний аналіз літературної творчості (поетичної, перекладацької, критичної) Е.І. Губера – представника когорти митців 30-40-х років ХІХ століття. Уперше розглянуто весь корпус поетичних творів митця в аспекті проблематики, ідейно-тематичної й образно-стилістичної специфіки. Особлива увага в дослідженні приділена перекладацькій діяльності Е.І. Губера, на підставі чого вдалося чітко сформулювати особливості методу, застосованого митцем при перекладі “Фауста” Й. Гете, оцінити місце і роль цього перекладу в російській фаустіані. Крім того, вперше в історії літературознавства було вивчено й об’єктивно викладено ідейно-естетичні позиції Губера-критика, визначено критерії його оцінки літературного твору. А також вперше зібрано весь фактичний матеріал про життєвий і творчий шлях митця з акцентом на впливі оточення (О.С. Пушкіна, І.А. Фесслера, В.А. Жуковського та ін.) на формування його поглядів; визначено етапи та специфіку еволюції творчості Е.І. Губера.

Проведене дослідження літературної творчості Е.І. Губера дозволило отримати повне уявлення про ідейно-тематичну й образно-стилістичну своєрідність всіх його поетичних творів, чітко окреслити особливості перекладацької діяльності Е.І. Губера і визначити місце його перекладу “Фауста” Й. Гете в російській фаустіані, по-новому осмислити соціально-культурну роль його літературної творчості в історико-літературному процесі 1830-1840-х років. Крім того, вперше в історії літературознавства було вивчено й об’єктивно викладено ідейно-естетичні позиції Е.І. Губера-критика, визначено критерії його оцінки літературного твору.

Для розуміння особливостей світогляду поета, а також своєрідності його творчості, яка значною мірою носить автобіографічний характер, важливе місце у роботі відведено вивченню біографії митця. Окремі відомості про Е.І. Губера, почерпнуті з різних джерел, уможливили цілісну реконструкцію його життєвого шляху. Зібраний матеріал засвідчив непересічність особистості митця, який був знайомий і перебував під впливом яскравих літературних постатей свого часу (О.С. Пушкіна, В. Жуковського та ін.), а силою власного таланту й здібностей у свою чергу справляв глибокий вплив на аристократичну молодь тієї епохи.

З урахуванням специфіки життя поета, впливу на його становлення як особистості й літератора з боку О.С. Пушкіна, вченого-філософа І.А. Фесслера та ін. у роботі здійснено спробу простежити творчу еволюцію Е.І. Губера. Такий підхід дав підстави для виділення двох етапів у творчості митця – ранній (1828-1839 рр.), позначений непереборним тиском авторитету І.А. Фесслера на теми, мотиви творів поета, та зрілий (1840-1847 рр.), який характеризуються зверненням митця до соціально-політичних і філософських питань своєї епохи.

У ранній творчості він проявив себе поетом-романтиком, що цілком перебував під впливом романтичної світоглядної парадигми, для прибічників якої характерним було почуття постійного незадоволення, розчарування. Активна суспільна боротьба викликала в них страх, бажання піти з життя. Вони гостро відчували примарність майбутнього, що породжувало відчуття приреченості, безцільності існування. Ці світоглядні засади знаходили відбиття й у творах мистецтва. У своїй творчості романтики продукували образ героя-одинака, що насолоджується своєю самотністю; їхніх героїв характеризує підвищена чутливість, сентименталізм, містицизм, релігійність. Твори ж у цілому не відображають соціально-політичну проблематику тогочасної дійсності. Ця лінія у розвитку російського романтизму представлена й у творчості Е.І. Губера 1830-х років.

Поезія Е.І. Губера другого періоду (1840-х років) помітно еволюціонує як у ідейному, так і художньому планах, що зокрема виявилося в спробах митця наблизити її до проблем дійсності, надати їй соціальної гостроти. Але через ряд причин (передчасна смерть митця, цензурні заборони, зміна літературної кон’юнктури) його поезія нової якості не змогла дійти до читачів і критики. 1845 року, коли він надрукував свою єдину збірку віршів, перед російською літературою стояли завдання, поставлені натуральною школою, із позицій якої оцінювалися й твори поета, унаслідок чого його поезія справляла враження несвоєчасної, застарілої, а образна система здавалася надто традиційною. Тому кінцевий присуд щодо поезії письменника, винесений В.Г.Бєлінський, став цілком закономірним: за Е.І. Губером закріпилася слава поета безсилої скорботи та розчарування. На жаль, при цьому знаний критик не міг урахувати (бо частина творів не увійшла до збірки через цензурні заборони) якісних змін, що відбулися в поезії останніх років творчості митця. Аналіз цих творів, здійснений у дисертації, дозволив внести деякі корективи в усталений погляд на поетичний доробок Е.І. Губера. Зокрема є всі підстави відмовитися від означення його поезії як епігонсько-романтичної, натомість вбачати в ній самобутній і в той самий час органічний феномен літературного життя першої половини ХІХ століття.

Поетичний доробок Е.І. Губера відобразив настрій літературних кіл, незадоволених російською дійсністю 1830-1840-х років, але які й не спроможні знайти шляхів її зміни. Тому в найкращих ліричних віршах митця відображено трагічність світосприйняття покоління, яке втратило віру в майбутнє і сенс життя, але при цьому зберегло потяг до ідеалів, попри всю їх невизначеність. Детальний аналіз поетичної спадщини митця засвідчує, що його ліричний герой – особистість духовно багата й тонка. Незважаючи на те, що світ ліричного героя цілком лежить у межах його індивідуального сприйняття дійсності, проте ціннісні орієнтири він знаходить у зіставленні своїх ідеалів із загальними – виробленими життям народу, історією. У віршах останніх років життя поет приходить до усвідомлення необхідності зближення мистецтва з дійсністю, яскравим прикладом чого стала тираноборча поема “Прометей”.

Аналіз художнього боку поезії Е.І. Губера дає підстави стверджувати, що в більшості віршів ліризм виражається безпосередньо як вилив почуттів, як сповідь. При цьому зображувальний компонент відходить на задній план, поступається місцем напруженій емоційності, яка створюється різними засобами синтаксису та стилістики. Посилення емоційно-психологічного напруження створюється за допомогою інтонаційної паузи та виразної кінцівки.

У цілому варто констатувати, що, навіть не ставши новим словом у поезії, лірика Е.І. Губера була характерним і питомим явищем для літературного процесу 1830-1840-х років, позначених переходом від О.С. Пушкіна до М.Ю. Лермонтова. При цьому живий зв’язок з пушкінськими традиціями благотворно впливав на творчість поета, наповнював її живим змістом та одночасно вможливлював по-своєму відображати навколишню дійсність і викликані нею переживання. Творчість Е.І. Губера, як і творчість багатьох інших поетів цього періоду, переконливо доводила, що потенціал художнього узагальнення дійсності через призму романтичного світосприйняття ще не був вичерпаний.

Крім власної поетичної творчості, Е.І. Губер займався перекладами, найвизначнішим із-поміж яких став “Фауст” Й. Гете, поява якого в літературі того часу було явищем помітним. Керуючись принципами перекладу, сформульованими теоретиками того часу, митець досить вільно повівся з формою твору: широко використовував прийом ампліфікації, штампи романтичної лексики. Разом із тим перекладач намагався не відступати від метрики оригіналу, в чому зокрема полягає його заслуга, порівняно з перекладами, що з’явилися пізніше. Крім того, “Фауст” в інтерпретації перекладача зберіг відповідність ідеї оригіналу, хоча, наприклад, В.Г. Бєлінський не погоджувався із таким аспектом подання ідеї трагедії. У цілому слід зазначити, що з часу появи перекладу щодо його художньої цінності висловлювалися різні погляди та, попри це, незаперечними залишається те, що переклад має важливе історико-культурне (оскільки він став першим повним російськомовним варіантом трагедії) та практичне значення (адже всі наступні варіанти перекладів “Фауста” виконувалися з урахуванням здобутків і недоліків першої спроби). Та й факт художньої цінності перекладу був стверджений, свідченням чого стало його нещодавнє перевидання. Усе зазначене дозволяє стверджувати значущість місця і ролі Е.І. Губера в становленні й розвитку мистецтва перекладу в російській літературі та почесність місця й ролі його перекладу “Фауста” в російській фаустіані.

Заангажованість Е.І. Губера в літературне життя своєї епохи зумовила його звернення до критики як способу репрезентації власних поглядів на літературу. Його діяльність у цій галузі представлена низкою статей, у яких він окреслив своє місце в літературному процесі епохи як митця, що займає нейтральну щодо всіх літературних течій позицію, сформулював власні критерії оцінки художнього твору. Основним із-поміж них, за переконання дослідника, є ступінь відповідності витвору мистецтва дійсності. При цьому критик підкреслює, що визначення ступеня відповідності твору дійсності слід здійснювати лише з урахуванням життєвого досвіду й суспільно-політичної позиції того чи іншого автора, що передбачає значну увагу до його біографії. Ці теоретичні викладки він успішно застосовував на практиці. І хоча Е.І. Губер мав невеликий досвід роботи у галузі літературної критики, що інколи призводило до помилкових суджень про деякі твори (наприклад, про “Бориса Годунова” О.С. Пушкіна), проте багато його оцінок були цілком об’єктивними, що підтвердилося їх випробуванням у часі (статті про М.В. Ломоносова, М.М. Язикова).

Важливо наголосити, що у статтях Е.І. Губер не обмежувався “сухими” теоретичними розмірковуваннями. Він використовував трибуну критика як потужний засіб виховного впливу на молоде покоління. Він закликав поетів-початківців бути вірними собі й часу, говорити правду, викривати недоліки суспільства, але при цьому поважати переконання інших.

Аналіз усіх сфер літературної діяльності Е.І. Губера приводить до переконання, що об’єктивно історико-літературне значення творчості письменника переростає репутацію поета, що склалася в літературознавстві. Різнобічний творчий доробок Е.І. Губера, що включає поезію, переклади та критику, в ході системного вивчення доводить, що вся його діяльність становить собою самобутнє явище літератури 1830-1840-х років.

Основні результати дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Шевченко В.И. Э.И. Губер в восприятии В.Г. Белинского // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Сер. Літературознавство. – Харків, 2002. – № 3 (32). – С. 61-65.

2. Шевченко В.И. Тема смерти в поэзии Э.И. Губера // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Сер. Літературознавство. – Харків, 2004. – № 1 (37). – С. 38-46.

3. Шевченко В.И. Тема поэта и толпы в поэзии Э.И. Губера // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Сер. Літературознавство. – Харків, 2004. – № 3 (39). – С. 19-31.

4. Шевченко В.И. «Ты завещал мне новый свет…» // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Сер. Літературознавство. – Харків, 2004. – № 4 (40 ). – С. 43-48.

5. Шевченко В.И. Автобиографичность поэмы Э.И. Губера «Антоний» // Наукові записки ХНПУ ім. Г.С.Сковороди. Сер. Літературознавство. – Харків, 2005. – № 3 (43 ). – С. 64-69.

6. Шевченко В.И. Э.И. Губер – критик // Наукові записки ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Сер. Літературознавство. – Харків, 2005. – № 4 (44). – С. 53-58.

7. Шевченко В.И. Творчество Э.И. Губера в восприятии В.Г. Белинского // Десятые международные чтения молодых ученых памяти Л.Я. Лившица. – Харьков, 2005. – С. 71-72.

8. Шевченко В.И. Философские размышления о жизни и смерти в лирике Э.И. Губера // Матеріали науково-практичної конференції молодих учених «Методологія сучасних досліджень”. – Харків, 2005. – С. 70-71.

9. Шевченко В.И Э.И. Губер как литературный критик // Одиннадцатые международные чтения молодых ученых памяти Л.Я. Лившица. – Харьков, 2006. – С. 70-71.

10. Шевченко В.И. Взгляды Э.И. Губера на философию как науку // Матеріали науково-практичної конференції молодих учених «Методологія сучасних досліджень». – Харків, 2006. – С. 97-98.