У дисертації наведено теоретичні узагальнення та аналіз експериментальних даних щодо лісівничо-екологічної ролі трав’яних рослин у вирощуванні біологічно стійких, високопродуктивних культур сосни звичайної на Східному Поліссі. В процесі досліджень виявлено екологічні особливості штучних соснових насаджень, взаємовплив деревних рослин і трав’яного покриву в них, описано сукцесійний розвиток трав’яних асоціацій в онтогенезі культур сосни звичайної, створених в умовах свіжих борів і суборів, досліджено вплив розростання трав на фізико-хімічні властивості підстилки і ґрунту, поширення в них безхребетних, а також на проходження фізіолого-біохімічних процесів у дерев сосни, природне насіннєве поновлення, інтенсивність росту і продуктивність соснових лісостанів, охарактеризовано особливості мікрокліматичного режиму в соснових культурах за різних зімкнутості намету та інтенсивності розвитку трав’яного покриву. В кінцевому підсумку оговорено концептуальні засади відтворення соснових лісостанів Східного Полісся та розроблено низку лісогосподарських заходів щодо вирощування високопродуктивних чистих і мішаних насаджень сосни звичайної в різних типах лісорослинних умов. 1. Критерієм ступеня освітленості ґрунту є поява та розростання трав’яних рослин, зокрема світлолюбних видів. Між збільшенням інтенсивності доглядових рубань та ступенем освітленості ґрунту, його температурою, а також температурою повітря під наметом культур і розростанням трав’яних рослин існує пряма залежність, а вологістю повітря та ґрунту – зворотна. Найменша інтенсивність освітлення ґрунту, його температура та температура повітря спостерігаються під наметом 10-річних культур. Водночас відносна вологість повітря та вологість ґрунту тут є найбільшими. На зрубах ці показники характеризуються протилежною залежністю. До зрубів за інтенсивністю освітлення ґрунту, його температури та температури повітря наближаються стиглі культури, особливо при проведенні доглядових рубань значної інтенсивності. 2. У молодому віці (до 10 років) вміст мінеральних елементів у загальній масі наземної частини і кореневих систем трав’яних рослин більший, ніж у масі деревних рослин. З віком це співвідношення змінюється на користь деревних рослин, головним чином за рахунок значного збільшення розмірів останніх. Чим інтенсивніше проводять зрідження лісових культур, тим активніше розростаються трав’яні рослини і тим більше вони перехоплюють елементи мінерального живлення у деревних рослин, що в кінцевому результаті позначається на інтенсивності росту дерев. 3. Розростання трав’яного покриву при проведенні доглядових рубань відбувається не лише за рахунок освітлення ґрунту, але і в зв’язку з трелюванням і вивезенням зрубаних дерев. Ці лісосічні операції порушують суцільний шар підстилки і сприяють проростанню насіння трав. 4. У зріджених соснових культурах трав’яне вкриття приблизно в 10 раз витрачає вологи більше, ніж сосна звичайна. Масове розростання трав’яних рослин у культурах 4–8-річного віку призводить до висушування верхнього горизонту ґрунту та зниження транспірації і обводнення хвої саджанців сосни. У культурах жерднякового віку трав’яні рослини слабко конкурують за вологу з сосною, оскільки в їх складі домінують тіневитривалі широколистяні види. З кінця жерднякового періоду і в старшому віці внаслідок зрідження крони дерев сосни спостерігається масове розростання трав’яних рослин, зокрема злакових видів. Трави впливають на зменшення запасів вологи у ґрунті і в кінцевому підсумку на зменшення обводнення заболонної деревини і хвої сосни, що позначається на всіх фізіологічних процесах у деревних рослин, їх біологічній стійкості та продуктивності. Загалом вологість заболонної деревини і хвої сосни знаходиться в прямій залежності від зімкнутості крон. За умов меншої зімкнутості крон і буйного розвитку трав, особливо злакових видів, обводнення заболонної деревини і хвої нижча, ніж в культурах високої зімкнутості крон і слабкого розростання трав’яної рослинності. 5. Домішка трав’яних рослин сприяє значному розпушуванню підстилки. Водночас запас і стан підстилки суттєво впливають на інтенсивність розростання та склад трав’яних рослин. Значна кількість насіння трав зависає на підстилці і не проростає, але трав’яні рослини, які вже розрослись і мають добре розвинені кореневища, краще зберігають свою життєздатність під захистом підстилки. Починаючи з 50-річного віку насаджень, половина легкогідролізованого азоту підстилки знаходиться у відмерлих рештках трав’яних рослин. З віком культур азот у підстилці збільшується за рахунок трав’яних рослин. 6. Трав’яна рослинність у молодих культурах сосни звичайної виконує подвійну роль. З одного боку, вона висушує ґрунт, що несприятливо впливає на діяльність ґрунтових безхребетних тварин, які знаходяться у верхньому шарі ґрунту, а з другого – зменшує прогрівання ґрунту що позитивно позначається на їх життєдіяльності. Помірне зрідження культур (вирубування до 20–30 % дерев) сприяє збільшенню чисельності дощових черв’яків, геофілід, павуків, інтенсивне (вирубування до 40–70 % дерев) – викликає незначне збільшення дощових черв’яків, павуків, мурашок, жужелиць і різке збільшення личинок хруща. 7. Розростання трав’яного покриву негативно впливає на процеси фотосинтезу деревних рослин. Однак цей вплив у лісових культурах виявляється опосередковано через зміну водного режиму і мінерального живлення дерев. Буйніший розвиток трав призводить також до різкого збільшення транспіраційних витрат вологи та осушення верхніх горизонтів ґрунту. 8. Виділені трав’яним покривом у грунт екзометаболіти гальмують проростання насіння та ріст дерев сосни в культурах. Негативно позначаються на рості молодих культур сосни також леткі речовини трав. Алелопатична активність лісової підстилки зростає із збільшенням у її складі рештків трав’яних рослин і особливо пирію та куничника. Зі зменшенням виділення високотоксичних колінів і негативного впливу на ріст деревних рослин поширені у соснових культурах види трав розташовуються у такій послідовності: куничник наземний, пирій повзучий, тонконіг вузьколистий, медунка вузьколиста, звіробій звичайний. 9. Сукцесійний розвиток трав’яного покриву в штучних соснових насадженнях протягом періоду їх вирощування характеризується чітко вираженими змінами трав’яних ценозів і залежить від типу лісорослинних умов. В умовах свіжих борів онтогенез соснових культур представлений такими трав’яними асоціаціями: різнотравно-куничниковою (до зімкнення крон), зеленомоховою (стадія хащі), зеленомохово-різнотравною (стадія жердняка), різнотравною (стадія середньовіковості, пристигання і стиглості деревостанів), злаковою (зруби). В умовах свіжих суборів – широколисто-пирійною (одно-дворічні культури на свіжих зрубах до зімкнення крон), куничниково-пирійно-різнотравною (перед повним зімкненням крон), різнотравною (стадія хащі), широколистотравною (стадія жердняка і середньовіковості), пирійно-різнотравною (стадія пристигання і стиглості), пирійно-злаковою (зруби). 10. Розростання кореневих систем трав у верхньому найбільш родючому шарі ґрунту призводить до витіснення фізіологічно активних коренів деревних рослин у глибші горизонти ґрунту. З урахуванням інтенсивності розростання трав’яних рослин у культурах різного віку в умовах свіжих борів і суборів Східного Полісся виділено такі вікові періоди формування кореневої системи сосни: 1–10 років – у сосни спостерігається інтенсивний ріст у довжину горизонтальних коренів першого порядку. Міжряддя культур інтенсивно заростають трав’яними рослинами з участю злакових видів; 10–25 років – у сосни спостерігається інтенсивний ріст горизонтальних і вертикальних коренів, приріст горизонтальних коренів у довжину перевищує приріст стрижневого кореня. Наґрунтовий живий покрив розвинений слабо і представлений поодинокими екземплярами трав і мохами; 25–40 років – приріст стрижневого кореня сосни у глибину припиняється, відмічається інтенсивний ріст у глибину вертикальних розгалужень. Характерним є розростання спочатку тіневитривалих, а потім і світлолюбних видів трав, які зумовлюють витіснення коренів сосни з верхнього шару ґрунту; 40–60 років – приріст вертикальних розгалужень коренів сосни у глибину припиняється, спостерігається посилене розгалуження стрижневого кореня по всій його довжині. Трав’яний покрив з перевагою у складі світлолюбних злакових видів інтенсивно розростається; 60 і більше років – спостерігається інтенсивне розгалуження коренів сосни. В добре розвиненому трав’яному покриві переважають злакові види з потужною кореневою системою. Моделі динаміки збільшення маси фізіологічно активних коренів сосни і трав’яних рослин подано рівнянням параболи другого порядку і розроблені з урахуванням зімкнутості крон деревостану, початкової густоти та віку культур і маси трав’яного покриву. 11. Ефективним способом запобігання інтенсивному розвитку трав’яного покриву, який не потребує додаткових затрат, є введення в культури сосни деревних видів з густо облистяною кроною. Домішка до культур сосни берези та дуба (15–20%) запобігає інтенсивному розростанню трав і забезпечує збільшення вмісту мінеральних елементів та фізіологічно активних коренів дерев у верхньому шарі ґрунту. 12. Із збільшенням ширини міжрядь і зменшенням густоти посадки зростає фітоценотична напруженість між деревними і трав’яними рослинами, що призводить до пригнічення росту саджанців і збільшення термінів змикання культур. Від ширини міжрядь залежить також склад трав’яних рослин. У рідких культурах внаслідок кращого освітлення ґрунту довше (на 3–4 роки) в складі трав зростають світлолюбні злакові види, зокрема пирій і куничник, а вже потім поселяються широколистяні трав’яні рослини. 13. Інтенсивність доглядових рубань з вибіркою до 40% стовбурів і 35% запасу та зменшення повноти до 0,5–0,6 сприяють буйному розвитку живого наґрунтового покриву і зумовлюють зниження життєвості деревних рослин. Для забезпечення високої біологічної стійкості і значної продуктивності соснових культур у віці головного рубання зімкнутість намету після проведення освітлень, прочищень і проріджування не повинна бути нижче 0,8, прохідних рубань – 0,7-0,8. 14. Збільшення повноти стиглих штучних насаджень сосни звичайної на 0,1 забезпечує зростання запасу стовбурової деревини на 17–18% і підвищує ефективність лісовирощування на 18–21%. Водночас зменшення повноти деревостанів на 0,1 нижче повноти 0,7 призводить у середньовікових культурах сосни до збільшення маси трав’яних рослин до 300 кг/га, а в пристигаючих і стиглих лісостанах до 500-750 кг/га. Причому у складі трав’яного покриву значно збільшується частка таких злакових видів, як пирій повзучий і куничник наземний. 15. Природне насіннєве поновлення в соснових насадженнях Східного Полісся є незадовільним. Невеликі куртини самосіву і підросту розміщені по площі нерівномірно і характеризуються значною диференціацією деревець за розмірами. Дерева в біогрупах насіннєвого походження погано очищаються від сучків, відзначаються малими запасами деревини та низькою товарною структурою. Зважаючи на переваги штучного лісовідновлення в умовах Східного Полісся, рекомендується заліснювати зруби, в основному, шляхом створення суцільних і часткових культур. 16. Підготовляючи ґрунт під лісові культури, слід надавати перевагу суцільній оранці, оскільки при цьому менше розростаються трав’яні рослини, які негативно впливають на ріст саджанців сосни. З метою зменшення затрат на боротьбу з трав’яними рослинами та витіснення їх з культур, доцільно створювати більш густі культури (11–13 тис. шт./га), в яких раніше настає зімкнення крон і які є більш біологічно стійкими. |