Мас-медійний літературно-критичний дискурс спрямовано на інформування про нові художні твори та оцінювання їхніх позитивних та негативних боків. Особливість мас-медійного літературно-критичного дискурсу полягає в тому, що оцінювання, як основна комунікативна мета, здійснюється на основі «літературної пам’яті», тобто через звернення до літературних знань читачів. Актуалізація «літературної пам’яті» відбувається через прецедентні оніми, що формують емпіричний домен мас-медійного літературно-критичного дискурсу. Рецензент, як посередник між книгою та читачем, визначає місце нової книги у сучасному літературному просторі, показуючи її співвідношення з іншими творами, що формують основу літературно-критичної оцінки, представленої об’єктивним та суб’єктивним видами рефлективної модальності. Внаслідок дослідження виявлено, що концептуалізація онімів, тобто відбір інформації, яка вербалізується в мас-медійному літературно-критичному дискурсі, відбувається на трьох рівнях: мовному, рівні риторичної фігурації та рівні літературно-критичної когніції. На мовному рівні розглянуто відонімні похідні, об’єднані в концептуальні класи, які виділено на основі словотвірних моделей за такими значеннями: “характерна риса творчості письменника”, “характерна риса персонажа”, „наслідування стилю письменника”, „протиставлення характерним стильовим рисам творчості письменника”, „характеристика творчості письменника за часовими параметрами”, „типізація основних рис творчості письменника”, „прихильник або послідовник творчості письменника”. Як довів аналіз відонімних дериватів, найбільше похідних представлено прикметниками, які утворено за словотвірними моделями із суфіксами -an/-ean;-еsque. Виявом суб’єктивної модальності на даному рівні є використання відонімних похідних, утворених за допомогою афіксів, що мають конотативне значення, таких, як –ish, рseudo-, quasi, mock-, faux-. Аналіз прецедентних онімів на рівні риторичної фігурації визначив, що основною риторичною фігурою є порівняння, яке представлено різними видами конструкцій та лексичними одиницями, що мають значення порівняння чи подібності. Дослідження процесу метафоризації онімів виявило такі концептосфери як «людина», «простір», «час». Характерною рисою використання онімів у літературних рецензіях є накладання метафоричного та метонімічного переосмислення, коли ім'я переносять на конкретні твори і характерні риси творчості. Епітети за структурою поділяються на прості, що складаються із прецедентного оніма чи відонімного деривата та характерної риси стилю письменника і складні, в яких прецедентний онім або відонімний дериват і додані до нього епітети утворюють єдине ціле з точки зору концептуального змісту. Прецедентні оніми, які складають систему літературознавчих орієнтирів рецензента, набувають у рецензії категоріального значення. Базові літературознавчі категорії «жанр», «стиль», «сюжет», «місце дії», «персонаж» є основою модульної репрезентації онімів. Особлива роль у концептуалізації літературних знань та побудові літературно-критичного дискурсу належить прецедентному оніму Діккенс. Він вирізняється найбільшою кількістю звернень рецензентів до цього імені під час аналізу художніх творів та високим словотвірним потенціалом. Це свідчить про високий символьний статус оніма Діккенс в англійській та американській лінгвокультурах. Проведене дослідження прецедентних онімів у рецензіях показало їх провідну роль у мас-медійному літературно-критичному дискурсі. Перспектива подальшого дослідження прецедентних онімів полягає у порівнянні їх ролі у творенні мас-медійного та академічного видів літературно-критичного дискурсу. Основні положення дисертації відображено в таких працях автора: 1. Борисович О.В. Концепт „Діккенс” у мас-медійному літературно-критичному дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наук. праць. – К.:Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2006. – Вип.17. – С.43-47. 2. Борисович О.В. Культурологічний компонент у мас-медійному літературно-критичному дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу. Випуск 10. – К., 2004. – С.57-61. 3. Борисович О.В. Про співвідношення стереотипних та творчих мовних засобів у літературно-критичному дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу. Випуск 9: Збірник наукових праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. – С.54-56. 4. Борисович О.В. Функціональна характеристика власних імен у літературно-критичному дискурсі // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць. Випуск 11. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – С.88-92. |
